екологія угруповань це

екологія угруповань це

Сьогодні, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та посилення контролю за природокористуванням, але й добре продумана система екологічної освіти й виховання населення. Екологізація виробництва - один з провідних напрямів науково - технічного прогресу, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Об єкти дослідження в екології - організми, тіла і речовини - матеріальні, а процеси з їх участю підкоряються законам фізики, хімії, біології та інших природничих наук. З виходом екології на глобальний - біосферний рівень, унаслідок появи нових практичних потреб, обумовлених розвитком технологій, йдеться про інтеграцію та диференціацію екологічних знань. Унаслідок цих двох протилежних, але взаємообумовлених процесів ускладнюється структура екології, з являються нові підрозділи, а сама наука поширює свої межі пізнання за рамки біологічної науки.

Одні автори приділяють більше уваги загально - філософським і культурним аспектам, другі - соціальним, треті - еколого - економічним, четверті - біоекологічній деталізації. Первісна людина померла б з голоду без необхідних їй знань про поведінку й особливості дичини, якби не мала отриманого від предків і набутого самостійно досвіду взаємовідносин з довкіллям. ) є чимало цікавих даних про вплив на рослини і тварини кліматичних змін, про особливості відомих їм живих істот, ознаки пристосування до умов середовища проживання тощо. Період аутекології (екології особини), виявлення закономірностей у відношеннях тварин і рослин до різноманітних абіотичних факторів, внутрішніх екологічних досліджень та визначення екосистем. Вчені сперлися на всю могутність наукового методу досліджень, додавши до загального ознайомлення і спостережень обмірковані наперед порівняно точні досліди з вартими довіри результатами (наприклад, про вплив мінеральних добрив на ріст рослин і кінцевий урожай). Протягом xix та початку xx століття розвиток спеціальних аналітичних наук сприяв накопиченню фактичних даних, без яких було б неможливим формування екології як сучасної синтетичної науки.

Екологи привернули загальну увагу під час своїх перших спроб захистити природу, створити заповідники і національні парки для порятунку тих рослин і тварин, яким загрожувало зникнення, їм таки дещо вдалося, адже з явилися не лише перші заповідники, а й закони чи правила щодо рибальства і полювання. Панують уявлення про переважання рівноваги у природі, пріоритет конкурентних відносин, прикладом є проблема взаємовпливу хижаків та їхньої здобичі, видів - продуцентів (трави, водоростей тощо) і видів - споживачів (комах, тварин, риб тощо). Вперше екологи дістали змогу виконувати теоретичне моделювання розвитку подій у живому довкіллі, робити передбачення (на жаль, надто спрощені й не досить точні). дотепер, мегаекологічний) домінуючим стало уявлення (сучасна парадигма) про пов язаність усього з усім, необхідність одночасного і якнайточнішого врахування взаємодії між собою та з речовинним довкіллям усіх видів і варіантів живого довкілля, як і змін природного середовища. Стає зрозумілим постійність порушення природної рівноваги, екосистеми вивчаються у їх розвитку; відмова від конкуренції, як основного фактору формування угрупувань; становлення істинного системного підходу до вивчення екологічних об єктів. Якби князівські, панські і шляхетські гони боброві давні спадкові були в іншого сусіда в маєтку, то цей власник, у чиїй землі вони будуть, не повинен сам і люди його старовинного поля доорювати до лігва так далеко, наскільки палицею можна кинути, так само сіножаті підкошувати і лози прочищати.

Цікаво, що опис природи україни, в якому викладено багато міркувань екологічного характеру, залишили після себе і француз де боплан (1600 - 1673) у праці опис україни і росіянин о. У той період, коли наукова громадськість вже була підготовлена до цілісного бачення природи, він своєчасно запропонував вчення про біосферу як про одну з оболонок землі, що визначається присутністю живої речовини.

В повоєнний період велика увага українських екологів була спрямована на вивчення техногенних і урбогенних впливів на природні екосистеми (ількун, тарабрін, кондратюк, кучерявий). Екологи україни зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня радіоактивного забруднення великих територій та обґрунтування заходів зниження екологічних збитків від наслідків аварії на чорнобильській аес. Українським екологам завжди був притаманний інтерес до філософських проблем, що виникають при аналізі системи людина - природне середовище, - тут відомі праці борейка. Враховуючи розмаїття в україні ландшафтних зон і екосистем - морських, гірських, степових, лісових, болотних - і одночасний вплив на них сучасного антропогенного середовища - техногенного й урбогенного, виникає потреба розробки науково обґрунтованих засад соціально - екологічної політики, залучення широкого кола науковців, практиків і громадськості до її реалізації. Використання фактичного та наукового матеріалу геофізичного, геохімічного, геологічного, біохімічного, біологічного, медичного, соціального, економічного та іншого характеру, а також можливості статистичної обробки, програмування, моделювання різних процесів. Умовно об’єднують за принципом галузевої належності (з подальшим поділом у кожній галузі), пріоритетності, належності до геосфер та їх компонентів, взаємопідпорядкованості, соціально - економічної значущості з урахуванням прямих і зворотних зв’язків. Згодом терміном популяція стали позначати не довільно вибрану групу особин, а реально існуючу частину виду, яка відрізняється від сусідніх груп певними біологічними ознаками.

Найбільш істотними екологічними характеристиками популяцій є щільність (густота), просторова, вікова, і статева структура, динамічні показники чисельності особин. 3), створюються сприятливі умови для розмноження хижаків і паразитів, що врешті - решт призводить до різкого падіння чисельності популяції або підвищення міграційної активності особин. При зниженні густоти популяції зменшуються можливості обміну генетичною інформацією між особинами, що призводить до близькоспорідненого схрещування (інбридингу) і зниження життєздатності потомства. Але одночасно із зниженням густоти вивільнюється життєвий простір, відтворюється ресурсна база, увага хижаків переключається на інші об єкти або їх кількість також у свою чергу різко зменшується. Пререпродуктивну (молоді особини, що не досягли статевої зрілості), репродуктивну (особини, що здатні розмножуватись), пострепродуктивну (старі особини, які вже не здатні до розмноження). Урахування й аналіз вікової структури природних популяцій має велике значення для ощадливого природокористування, раціонального мисливського промислу і прогнозування популяційно - екологічної ситуації. Народжуваність - це здатність популяції до збільшення чисельності, яка визначається кількістю нових особин, що з явилися за одиницю часу в процесі розмноження (абсолютна народжуваність), або відношенням кількості нових особин, що з явилися за одиницю часу до загальної кількості особин у популяції (питома народжуваність). Смертність - відображає загибель особин у популяції і визначається кількістю особин, які загинули за одиницю часу (абсолютна смертність), або відношенням кількості смертей за одиницю часу до загальної кількості особин у популяції (питома смертність). Часто необхідно знати не тільки середню швидкість, а й теоретичну миттєву швидкість у той чи інший момент часу, тобто таку швидкість, коли величина ї наближається до нуля (аі - > 0). За оптимального і стабільного вікового та статевого розподілу і в оптимальних умовах середовища вона є максимальною, тобто г = - внутрішня швидкість природного росту або біотичний потенціал популяції. Тим не менше реальна швидкість росту в стабільних популяціях різних видів організмів завжди менша від їх біотичного потенціалу на величину, яку називають опір середовища (дг=гтах - г). Види, що живуть у сприятливих умовах і піклуються про своїх нащадків, мають низький біотичний потенціал; і навпаки, висока смертність молоді зумовлює надзвичайну плодовитість. Повінь, пожежа, град, раптові морози, посуха, бурелом, надмірне застосування отрутохімікатів, реконструкція ландшафту, заселення нових видів - конкурентів, хижаків чи паразитів, епідемії - все це може призвести до повної її загибелі. Загибель або різке скорочення чисельності популяції може спричинити коливання чисельності популяцій інших видів і викликати в екосистемі своєрідну ланцюгову реакцію. Зокрема, аналіз причин загибелі окремих видів організмів свідчить про те, що зникнення одного виду рослин викликає загибель від 3 - 4 до 20 - 30 і навіть більше видів тварин. Частина науковців у своїх визначеннях наголошують на походженні екології з біології і підкреслюють вивчення нею відносин живих істот з довкіллям (до цього класу належить наведений нами скорочений і дещо узагальнений варіант). У розвинених країнах заходу слово ecology позначає саме біоекологію, до кола інтересів якої належить вивчення насамперед живих істот, а не питань економіки, виробництва і суспільства, а також умов забезпечення їх стійкого і безпечного розвитку та ін. Однак розвиток екології такий стрімкий, що невдовзі правильніше буде визначати її як синтез науки про довільні природні сукупності об єктів та явищ і нових принципів та уявлень про призначення людини й інших організмів і мети їх життєдіяльності. Екологізація розумової та практичної діяльності людей помітніша в розвинених країнах, але вона охоплює порівняно швидко всю землю, що дає людству певні сподівання не лише на фізичне виживання, а й на прогрес і стійкий розвиток. Саме цей великий розділ сучасної екології досяг значних успіхів у вивченні надскладної системи з мільярдів людей, незліченної кількості інших живих істот і неживого природного середовища, дав змогу робити обґрунтовані передбачення всепланетного обсягу і стати помічником в усіх будівельних та інших проектах. Ми переконані в тому, що немає сенсу засмічувати рідну мову чимось на кшталт енвіронменталістика для позначення небіологічних аспектів екологічних досліджень. Первісна людина померла б від голоду без необхідних знань про особливості поведінки дичини, якби не мала отриманого від предків і набутого самостійно досвіду взаємовідносин з довкіллям. У наукових працях учених усіх давніх цивілізацій зустрічаємо чимало цікавих даних про вплив на рослини і тварини кліматичних змін, про особливості відомих їм живих істот, ознаки пристосування до умов середовища проживання тощо. Геккель мав на увазі не лише поглиблення таких досліджень, а й перехід до пошуків і формулювання основних законів взаємодії живого з довкіллям, а відтак, до використання їх на практиці. Вчені використали всю могутність наукового методу досліджень, додавши до загального ознайомлення і спостережень обмірковані наперед порівняно точні досліди з вартими довіри результатами (наприклад, про вплив мінеральних добрив на розвиток рослин і кінцевий врожай). Вперше на екологів звернули увагу у зв язку з їх спробами зберегти природу, створити захищені зони і національні парки для порятунку рослин і тварин, яким загрожувало зникнення. Завдяки підтримці журналістів і частини політиків їм таки дещо вдалося, адже з явилися не лише перші заповідники, а й закони і правила щодо рибальства і полювання. Другий етап був порівняно нетривалим і стосувався дослідження великих груп організмів (популяцій та їх об єднань) під кутом аналізу взаємодії окремих особин і популяцій різних видів істот. Прикладом є проблема взаємовпливу хижаків та їхньої здобичі, видів - продуцентів (зелених суходольних рослин, водоростей тощо) і видів - споживачів (комах, тварин, риб тощо). Було, хоч і з запізненням, усвідомлено необхідність одночасного і якнайточнішого врахування як взаємодії між собою та з речовинним довкіллям усіх видів і варіантів живого довкілля, так і змін природного середовища внаслідок розвитку сфер землі і впливу на нього людської діяльності. Необхідність такого розширення сфери екологічних досліджень розуміли й раніше окремі видатні вчені, які задовго до початку третього етапу вели дослідження на синекологічному рівні. Запровадив у вжиток поняття екосистема, узагальнивши розпочаті ще до нього поглиблені дослідження характеристик екосистем (ланцюгів живлення і пірамід мас та енергій, ролі продуцентів, консументів і редуцентів тощо). Проте для нас важливішою є та обставина, що серія грандіозних техногенних екологічних катастроф післявоєнного періоду підготувала ґрунт для належного сприйняття книг американця ю. Перетворення екології з біологічної науки з чітко визначеним предметом дослідження (системи організмів та їх зміни в часі й просторі) на складний конгломерат багатьох царин знань значною мірою зумовлене складністю та різноманітністю об єктів її зацікавлення, великою кількістю взаємозв язків між ними і незліченністю їхніх характеристик. Тому схеми структури сучасної екології є суто ілюстративними, а деякі з них містять десятки прямокутничків і багато стрілочок, нагадуючи радіоаматорам схеми телевізорів чи радіоприймачів тих часів, коли вони складалися не з блоків, а з окремих ламп, конденсаторів, резисторів і провідників. На неї не зважали в колишньому срср, проте й на заході було чимало тих, хто зараховував екологів мало не до запеклих ворогів технічного й технологічного прогресу.

Лише кілька великих катастроф танкерів з дуже серйозними шкідливими екологічними наслідками 50 - х і початку 60 - х років минулого століття обурили громадськість розвинених країн такою мірою, що уряди вперше створили екологічні комітети або міністерства, змусили спрямувати частину бюджету на природоохоронні заходи.

Це корисно для формування виваженіших дій і поведінки людей, для глобалізації і застосування ними такого простого і важливого положення, як чисто не там, де безперервно підмітають, а там, де ніхто й ніколи не розкидає сміття. Вивчення загальних закономірностей впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище (біосферу, всесвіт), зокрема промисловості, сільського господарства, транспорту, комунального господарства. Первинні продуценти — це найважливіша частина біоценозу, оскільки практично решта організмів, що входять до його складу, прямо чи опосередковано залежать від постачання енергії, якою запаслися рослини.

Гетеро — інший, трофе — корм) — організми, які використовують для споживання (корму) готові органічні речовини, представлені консументами і деструкторами.

Вони продукують інгібітори (наприклад, антибіотики) або навпаки — речовини - стимулятори (наприклад, деякі вітаміни), екологічне значення яких дуже важливе, однак ще мало вивчене.

Зрозуміло, що вона використовує знання класичної, або біологічної, екології, але ґрунтується й на здобутках наук про землю, фізики, хімії, соціології, гігієни тощо. Об єднання біологічної та прикладної екології утворює сучасну екологію, або панекологію, що вивчає будову, функціонування й взаємозв язки багатокомпонентних систем із елементів живої й неживої природи та діяльності людини.

Також вони зазнають впливу й багато в чому залежать від неживих компонентів навколишнього середовища, і при цьому самі на них впливають (згадайте закон єдності організму й середовища його мешкання). і оскільки людство стало основною екологічною силою нашого часу, але водночас залишається залежним від ресурсів, джерелом яких є біосфера, то останні питання будуть найбільш актуальними в сучасній екології. Наприклад, щоб дослідити, як впливає кількість вовків на кількість зайців у лісі, потрібно привести звідкись до лісу чи вилучити кілька сотень нових вовків. Також умови в природі постійно змінюються й неможливо достовірно стверджувати, що зміни біологічної системи в процесі експерименту є наслідком впливу експериментатора, а не якогось неврахованого фактора. У результаті тривалого спостереження формується база даних змін параметрів середовища, що дозволяє проаналізувати взаємовпливи й реакції біологічних систем на ті чи ті зміни.

Наприклад, завдяки моніторингу можна визначити, як залежить кількість видів гідробіонтів у прибережній зоні моря від температури води, напрямку течії й вітру чи обсягів надходження міських стічних вод. Оскільки предметом вивчення екології є зв язки між живою й неживою природою, то наукова спільнота в галузі екології у власних дослідженнях послуговується відомостями як із біологічних наук, так і з наук про неживу природу.

Особливе значення в екології мають відомості з наук про землю (географії, ґрунтознавства, кліматології, океанології тощо), бо все живе взаємодіє з довкіллям, вивченням якого вони якраз і займаються. Також вони заклали підвалини раціонального природокористування — ефективного використання природних ресурсів, яке завдає мінімальної шкоди екологічному балансові природи.

А розроблення шляхів збільшення впливу людської діяльності на природу б дослідження способів регуляції функціонування клітин організму в встановлення закономірностей змін у популяціях г удосконалення методів навчання задля покращення екологічної обізнаності. 1 моніторинг 2 екологічна індикація 3 моделювання 4 спостереження а використання інфрачервоної камери для визначення видів сов у парку б вивчення наявності чутливих до забруднення повітря видів лишайників навколо заводу в використання акваріума з рибами для дослідження швидкості розмноження ціанобактерій г щомісячне визначення співвідношення самок і самців коропа в канівському водосховищі. Популяції різноманітних видів живих організмів, що заселяють спільні місця проживання, звичайно, вступають у певні взаємовідносини, тому що змушені користуватися спільним життєвим простором і харчовими ресурсами.

Оскільки стійкі взаємовідносини можливі тільки між популяціями видів, а стабільний характер таких відносин являє собою результат адаптації, то після тривалого спільного існування формуються багатовидові угруповання - біоценози.

Біоценоз являє собою сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що спільно населяють ділянку земної поверхні й характеризуються визначеними відносинами як між. Біоценоз - це об єднання живих організмів, яке відповідає за своїм складом, кількістю видів і особин деяким середнім умовам середовища, де організми пов язані взаємною залежністю і зберігаються завдяки постійному розмноженню в певних місцях. Складовими частинами біоценозу є фітоценоз (сукупність рослин), (ооценоз (сукупність тварин), мікоценоз (сукупність грибів) і мікробіоценоз (сукупність мікроорганізмів). А) домінантні види, які творять зовнішній вигляд біоценозу (очеретовий, сосновий, ковиловий, сфагновий, вересковий), причому кожен з них має свою особливу, неповторну зовнішність; б) субдомінантні види, які хоч і не виділяються так виразно, як перша група, але, як правило, їх присутність говорить про умови місцезростання. Малі біоценози можуть існувати на кількох метрах квадратних (джерело з його особливим тваринним і рослинним світом), тоді як діброви, наприклад, простяглись на сотні квадратних кілометрів зі сходу до заходу україни.

Виділити межі між двома біоценозами нескладно, якщо їх абіотичні та біотичні чинники помітно відрізняються (озеро і лука, ліс і поле, болото і лука річної заплави). Складність у вивченні біоценозів полягає в тому, що тваринні організми можуть мігрувати у сусідні фітоценози, і тому не можна стверджувати, що певному рослинному угрупованню обов язково відповідає якесь одне угруповання тварин. Одне рослинне угруповання може служити кормовою базою для кількох видів консументів, і навпаки, один вид тварин може годуватися в декількох різнотипних рослинних угрупованнях. Отже, будь - який біоценоз можна розділити на структурні елементи, а саме - на основі трофічних зв язків (трофічна структура), на основі просторового розміщення компонентів (просторова структура), на основі особливостей функціонування окремих біоценозів в конкретних умовах (екологічна структура). При вивченні будь - якої системи найбільш доступними для виявлення є рослини, а оскільки всі тварини прямо або опосередковано залежать від продукції рослин, для класифікації використовують систематику геоботаніки.

Група формацій - об єднання формацій, в якому едифікатори представлені і однією життєвою формою (ялинові та ялицеві ліси утворюють групу формацій темнохвойних лісів). Первинні продуценти - це найважливіша частина біоценозу, тому що практично решта організмів, що входять до його складу, прямо чи опосередковано залежать від постачання енергії, якою запаслися рослини.

Гетеро - інший, трофе - корм) - організми, які використовують для споживання (корму) готові органічні речовини, представлені консументами і деструкторами.

Оскільки чимало тварин всеїдні (живляться як рослинами, так і тваринами), тобто, одночасно одержують енергію з декількох різних трофічних рівнів, їх неможливо віднести до відповідного рівня. Звичайно вважають, що такі організми входять відразу до декількох трофічних рівнів, а їхня участь в кожному рівні пропорційна складу вживаної ними їжі. Вони продукують інгібітори (наприклад, антибіотики) або навпаки - речовини - стимулятори (наприклад, деякі вітаміни), екологічне значення яких дуже важливе, однак ще мало вивчене.

Ще в працях мебіуса відмічалось, що кожен організм угруповання займає тільки йому властиве місце, яке базується на вимогах організму та взаємовідносинах даного елементу біоценозу, як до інших організмів так і до топічних умов. Як правило, організми угруповання розміщуються в просторі у відповідності до кількості сонячної енергії, яка їм необхідна для повноцінного функціонування. ); тварини середніх ярусів - сюди відносяться всі дуплогніздники та інші тварини, які не піднімаються у самий верхній ярус; наземноповерхневі - види, які населяють найнижчі горизонти на поверхні угруповання (копитні, хижі, наземногніздні птахи тощо); підземники - тварини, які більшу частину життя або все життя проводять під землею (кріт, сліпак, кільчасті черви тощо). Надземна ярусність - це результат добору видів, спроможних проростати спільно, використовуючи горизонти надземного середовища з різною інтенсивністю світла. Перший (верхній) ярус утворюють дерева першого розміру (дуб, липа, береза); другий - дерева другого розміру (горобина, дикі яблуні і груша); третій ярус складає підлісок (ліщина, шипшина, жимолость); четвертий і п ятий яруси, утворені відповідно високими (чистець лісовий, багно) і низькими (яглиця, журавлина) травами і чагарниками; у шостому ярусі - низькі приземні трав янисті рослини (мохи, копитень). Екологічна структура - це закономірне, типове співвідношення певних видів до умов навколишнього середовища та зв язок всього угруповання з основним компонентом даного біоценозу.

Природно, що на перезволожених ґрунтах будуть оселюватися вологолюбні рослини та тварини, та на південних відкритих схилах основу біоценозів будуть складати ксерофітні рослини та теплолюбні тварини.

Фітофаги не можуть існувати без відповідних кормових рослин, рослини, запилювані комахами, не можуть розмножуватися в екосистемі, де немає потрібних для їх запилення комах. Обидва механізми біоценогенезу працюють одночасно та паралельно, це й веде до того, що в кінцевому результаті в кожному біоценозі набір видів рослин та тварин не випадковий, а закономірний. Під видовим складом біоценозу розуміють набір рослин, тварин, мікроорганізмів, який є у даному біоценозі, включаючи всі групи організмів (види всіх типів). Видовий склад для еколога служить інформацією про даний біоценоз і досвідчений еколог по видовому різноманіттю та кількісним характеристикам окремих видів може визначити, про який біоценоз йде мова. Вони одержують із - зовні концентрованої енергії та біогенних матеріалів і живуть лише за рахунок розсіяної енергії сонячного випромінювання (лісі і степи, озера, збагачені стоками, водозбірних басейнів). Для зручності при порівнянні різних біоценозів користуються ознакою видового насичення, під яким розуміють кількість видів, яка припадає на одиницю площі. Числовими методами прямого обліку визначають кількість особин (пагонів), їх вагу на одиницю площі (об єму) або одиниці об єму на одиницю площі (об єм угрупування). Найбільш точні результати отримаємо під час абсолютного обліку, але і вони не дають незаперечних результатів, що пов язано із рядом суб єктивних причин, серед яких основною є фаховий рівень облікуючого. Особини в біоценозі не рівноцінні як по масі розмірам, біологічним та екологічним особливостям, так і по ролі того чи іншого виду в даному угрупуванні. У рослин, особливо у трав, важко визначити особину, бо вони мають багато пагонів, так як і етологічні особливості тварин унеможливлюють отримання абсолютних даних. Отже, навіть всередині виділеного біоценозу можна виділити біотичні взаємозв язки, які будуть складовою єдиного біоценозу, але їх можна визначити за рядом параметрів впливу ключового фактору в тій чи іншій ділянці. В більш посушливих ділянках будуть зустрічатись види, які також характерні для даного біоценозу, але будуть більш типовими для всього угруповання, ніж в попередньому випадку.

Отже, системний аналіз дозволяє визначити однорідність умов існування організмів в даному угрупованні та функціональну залежність організму від біотичних взаємозв язків. Роль того чи іншого виду не залежить від таксономічних відносин, так як домінуючі види, як правило, взаємопов язані і тип їх відносин визначається не конкуренцією, а трофічною залежністю. Отже, в самому біоценозі можна виділити групу організмів, які будуть складати енергетичний стержень і будуть екологічними домінантами даного угруповання. Для визначення екологічних домінантів застосовують різні методи, основою для яких є не тільки кількісні параметри організму, але і функціональна залежність певних трофічних рівнів. Екологічна ніша - фізичний простір з властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь - якого організму, місце виду в природі, що включає не лише становище його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування. Хатчинсон увів поняття багатовимірної ніші, під якою розумів систему з багатьма координатами екологічного простору в екосистемі, де проживає і відтворює себе особина (або популяція). Різниця між оточуючим середовищем і нішою організму полягає в тому, що цей термін відбиває здатність організму засвоювати своє середовище і вказує шляхи фактичного використання. При цьому екологічна ніша сприймається не як об єм фізичного простору, а як характеристика популяції стосовно всієї системи абіотичних та біотичних факторів, при яких вона може існувати.

Але оскільки факторів існування у тварин та рослин багато, то екологічну нішу можна уявити собі як область в багатомірному просторі факторів, при яких може існувати дана популяція (рис. Кожній популяції характерна фундаментальна екологічна ніша, що представляє собою комплекс екологічних факторів, необхідних для даного виду при відсутності конкурентів. Рослини, навпаки, часто мають подібні екологічні ніші, оскільки в принципі у них однакові джерела живлення - сонячна радіація, вода, поживні речовини ґрунту.

З року в рік угруповання залишаються незмінними, і навіть якщо змінюється чисельність видів або інші параметри, то цим не порушується рівновага системи.

Весняні заморозки не тільки ушкоджують квітучі рослини, що позначається на їхньому плодоносінні, а й нерідко служать причиною масової загибелі перелітних птахів. А сильні вітри, повені та землетруси викликають такі порушення в біоценозах, що повернення їх до початкового стану відбувається протягом тривалого часу.

Масштабні зміни географічної обстановки або типу ландшафту під впливом природних катастроф чи діяльності людини призводять до послідовних змін стану біогеоценозів місцевості - сукцесій (від англ. Так, антропогенні чинники на біоценоз порушують оптимальність умов існування тих або інших видів, деякі з них вимирають, що порушує стійкість екосистем. Сильні бурі, повені, пожежі, вирубування лісу, випас худоби й інші причини, як природного, так і антропогенного характеру, можуть призвести до зміни в структурі біоценозу.

фаза ецезису - заселення живими організмами порожнього простору і пристосування їх до конкретних умов середовища проживання; за взаємовідносинами між популяціями та їхнім впливом на середовище проживання розрізняють три моделі сукцесії. Якщо перші живі організми своєю діяльністю змінюють середовище проживання таким чином, що воно стає доступнішим для наступних колоністів, то цей процес розвивається за моделлю полегшення. Внаслідок пожежі або вирубування змінюється режим освітлення, температури, вологості й інших чинників, і на освітлених, відносно сухих місцях, що добре прогріваються, формується тимчасове одноярусне угруповання зі світлолюбних трав. Через декілька років хвойні дерева виходять у перший ярус, їхні крони змикаються, змінюється світловий режим і вологість, що ще більше пригнічує листяні породи дерев. А якщо на місці пожежі або вирубування починається випас худоби, то це перешкоджає відновленню деревної рослинності, й вихідний біоценоз не зможе відновитися. Прикладом зоогенної сукцесії може бути випадок, коли лосі скупчуються в молодих листяних лісах, об їдаючи і витоптуючи трави, що негативно позначається на відновленні лісових насаджень. Угруповання поступово втрачає стійкість, одні компоненти випадають, заміняються іншими, зникає один біоценоз, утворюється інший, отже, формується нове фітосередовище.

Наприклад, у низовому болоті (осоки і злаки) наростає торф, меншає мінеральної поживи, починають рости мохи - спочатку зелені, потім сфагнові, на них оселяється сосна - утворюється сфагново - соснова асоціація. антропо динамічні сукцесії (діяльність людини) - лісова дигресія, дигресія лук у процесі скошування трав, перевипас (виснажуються ґрунти, формуються зсуви, селі). Відомі такі великомасштабні сукцесії як утворення пустелі в північній частині середньої азії в процесі аридізації (зростання посушливості) клімату із широколистяних лісів або ж формування екосистем каракумів у міру відступу давнього арало - каспійського моря. На жаль, такі зміни позначаються на стані екосистем території, що прилягає до колишнього узбережжя аралу в смузі до 300 км, охоплюючи території кизилкумів, приаральських каракумів, плато устюрт. А вивчення вторинних сукцесій і чинників, що їх викликають, відіграє важливу роль у вирішенні проблем охорони та раціонального використання біологічних і земельних ресурсів. Нерідко проведення масштабних екологічних досліджень протягом довгого періоду часу неможливе, існує нагальна необхідність визначити стан угруповання та екосистеми.

Так з явився метод біоіндикаціїсередовища, який особливо широко використовують для визначення рівня забруднення атмосферного повітря за допомогою лишайників (ліхеноіндикація), мохів (бріоіндикація) чи грибів (мікоіндикація). Отже, біоіндикатори - це група особин одного виду або угруповання, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких у тому чи іншому середовищі є показником певних природних процесів або умов зовнішнього середовища. Масштабні зміни географічного стану або типу ландшафту під впливом природних катастроф чи діяльності людини призводять до послідовних змін стану біогеоценозів місцевості - сукцесій. Аналіз динаміки екологічного стану україни показав, що за останні п ять років екологічна криза продовжує розвиватися, розростається, охоплюючи все більші території україни.