технологія уроку це

технологія уроку це

Педагогічні технології - система способів, прийомів, кроків, послідовність виконання яких забезпечує вирішення завдань виховання, навчання і розвитку особистості вихованця, а сама діяльність представлена процедурно, тобто як певна система дій; розробка та процедурне втілення компонентів педагогічного процесу у вигляді системи дій, що забезпечує гарантований результат. Педагогічні технології - частина педагогічної науки, вивчає і розробляє цілі, зміст і методи навчання та проектує педагогічні процеси; 2) процесуально - описовим. В основі технологій освіти і виховання лежить ідея повної керованості навчально - виховним процесом, проектування та відтворюваності навчає і виховного циклів. Технологічний ланцюжок педагогічних дій, операцій і комунікацій вибудовується строго відповідно до цільових установками, мають форму конкретного очікуваного результату.

Органічною частиною педагогічної технології є діагностичні процедури, що містять критерії, показники та інструментарій вимірювання результатів діяльності. • розробка діагностично поставлених цілей навчання і виховання; • орієнтація всіх процедур на гарантовані досягнення поставлених цілей; • оперативний зворотний зв язок, оцінка поточних і підсумкових результатів; • відтворюваність педагогічних процедур. • змістовність - наявність педагогічної концепції, що має технологічну реалізацію у вигляді педагогічної моделі, алгоритму, правила; • керованість і ефективність - гарантоване досягнення результату; • економічність - оптимізація праці вчителя; • відтворюваність - можливість відтворення в широких масштабах без втрати результативності; • коректована - можливість використання в процесі викладання зворотного зв язку у вигляді контролю, рефлексії, тсо, тренінгів. Розглядаючи володіння вчителем педагогічною технологією як одна з умов оптимальності та продуктивності його педагогічної діяльності, зміст педагогічної технології можна представити як сукупність педагогічних умінь і прийомів реалізації педагогічного впливу і взаємодії. • постановка мети взаємодії; • аналіз сформованої ситуації і формулювання педагогічних завдань; • здійснення цілеспрямованого впливу на особистість дитини та взаємодії з них і управління навчально - виховним процесом; • передача досвіду мовними (вербальними) і невербальними способами; • організація життєдіяльності дітей та виховного простору; • пред явлення педагогічних вимог; • оцінка вихованця та се позитивне підкріплення; • дозвіл виникаючих конфліктів; • вміння керувати своєю поведінкою і реакціями.

• установка педагога на інноваційні технології; • аналіз наявних технологічних ресурсів; • вміння проектувати (планувати) діяльність; • вміння здійснювати цілепокладання, організацію та аналіз діяльності; • вміння рефлексувати власний досвід; • вміння висловлювати власний досвід у технологичной формі; • здатність педагога до самовираження та професійної самореалізації; • вміння відстежувати застарівання технології в цілому або окремих елементів і перебудовувати її. Системний підхід охоплює всі основні етапи розробки системи уроків – від постановки цілей і конструювання навчального процесу до перевірки його ефективності. Технологічний підхід до уроку дає можливість конструювати такий навчальний процес, який би відповідав змісту, меті і навчальним цілям, що ставить перед собою й учнями учитель. 1) постановку мети; 2) визначення змісту; 3) оптимальний вибір організаційних форм, методів і засобів навчання; 4) розробку структури і змісту уроку, спрямованих на ефективне розв’язання дидактичних завдань. Технологічний підхід до уроку забезпечує системний спосіб його організації, спрямований на оптимальну побудову і реалізацію навчально - виховних цілей на діяльнішому підході, що сприяє інтенсифікації навчання, генералізації знань, умінь і навичок з метою їх використання у подальшій навчальній і практичній діяльності. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють”. інтерактивне навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій на уроці, використання рольових ігор, колективне розв’язання навчальних і життєвих проблем. На думку вчених, педагогічна майстерність учителя розвивається через фундаментальні знання з фаху, високу загальну культуру й грунтовну дидактичну (лінгводидактичну) компетентність. Для технологічного навчання обов’язковим є постійний зворотний зв’язок між учителем і учнями, що вимагає чіткого планування й моделювання кожного уроку.

Організація сучасного уроку спирається на його інтерактивну технологію – таку організацію навчального процесу, за якої стає обов’язковою участь кожного учня в колективному взаємодоповнюючому, взаємодіючому процесі навчального пізнання. На відміну від традиційних поурочних розробок, зорієнтованих тільки на учителя, технологічне моделювання уроку проектує навчально - пізнавальну діяльність самого учня і забезпечує високу стабільність мовних знань та мовленнєвих умінь і навичок. Нові підходи до технології уроку створюють сприятливі умови для розвитку творчості учнів, формування мовної особистості, але ці підходи ставлять ряд вимог до учителя. Це насамперед уміння діагностувати цілі навчання, досконало володіти мовою, моделювати профільну підготовку майбутнього філолога (у класах, школах гуманітарного профілю), розробляти опорні конспекти, створювати нові види наочності, вільно володіти проблемним навчанням, організовувати групову та індивідуальну роботу з використанням комп’ютерів. Моделювання уроку (теми, розділу) передбачає комбінування різних методів і прийомів навчання, видів наочності, опорних конспектів, ілюстративного матеріалу тощо. Використання сучасних технологій навчання спричинило й технологічні вимоги до уроку, які відбивають весь процес навчання, його результативність та ефективність, розумовий, емоційний розвиток мовної особистості учня. Які прогалини в знаннях, уміннях і навичках буде заповнено, а що буде відновлено; що вимагає суттєвого осмислення і запам’ятовування, які конкретні цілі буде поставлено й виконано (диференційовані завдання для групового навчання, мовленнєвий розвиток учнів тощо). На уроці слід створити атмосферу доброзичливості, взаєморозуміння, що забезпечить бажання учнів співпрацювати з учителем і між собою, пізнавати й засвоювати лінгвістичну інформацію, брати активну участь у творчому процесі спілкування. Уміле чергування форм колективної, самостійної роботи за індивідуальними картками, використання рівневих завдань створює умови для творчої співпраці й посильного темпу для кожного учня. Мотивованість і завершеність кожної з них сприяє усвідомленню перспективності навчального процесу, усвідомленню, що вивчення мови, її системи активно впливає на розвиток власних розумових здібностей, умінь користуватися мовою в різних життєвих ситуаціях. Кожний вид роботи на уроці має бути логічно завершеною операцією, ланцюгова послідовність яких забезпечує системність і систематичність у навчанні мови.

Сучасний урок мови – надзвичайно конденсований процес і потребує застосування вивчення нового матеріалу великими логічно завершеними частинами – блоками.

Під поняттям “структура уроку” розуміють, з яких елементів (етанів) він складається, в якій послідовності ці елементи розташовані і як пов’язані, між собою. Спостереження й аналіз уроку одним із шляхів підвищення майстерності учителя, удосконалення технології проведених ним уроків є спостереження й аналіз уроку.

Умінням спостерігати й аналізувати урок має володіти кожен учитель, особливо молодий, для якого цей процес є засобом вивчення педагогічного досвіду й удосконалення власних умінь і здібностей. Дидактичні основи навчання рідної мови дидактичні основи навчання рідної мови в основі навчання рідної мови в усіх типах шкіл лежать загальнодидактичні принципи, що зумовлюють доцільний вибір методів і прийомів навчання, забезпечують належний рівень засвоєння змісту шкільного курсу мови і формування комунікативних умінь і навичок. Знаково - контекстне навчання серед методів активного навчання великого поширення в сучасній педагогічній практиці набуло контекстне, або знаково - контекстне навчання. Подати учням відомості про значення мови в житті суспільства; зацікавити їх українською мовою, показати місце і роль її в українській державі; виховувати в учнів пізнавальний інтерес до української мови та поглиблювати знання про неї. Основні професійно - методичні вміння студентів - практикантів основні професійно - методичні вміння студентів - практикантів під час педагогічної практики студент - практикант повинен оволодіти основами конструктивно - планувальних, комунікативно - навчальних, організаційних та дослідницьких умінь і реалізувати їх в умовах самостійної роботи в такому обсязі. Форми занять з мови у 10 - 11(12) класах основною формою навчання в старших класах був і залишається урок, отже, йому належить провідна роль у підвищенні результативності навчання, розвитку й виховання учнів. Актор тривалий час вивчає свою роль, бере участь у репетиціях, відпрацьовує всі деталі своїх дій на сцені і взаємодій з іншими акторами, які беруть участь у підготовці вистави.

Здавалося б, учителька, готуючись до уроку, ретельно вибудувала його структуру, продумала всі деталі (організацію учнів на навчальну діяльність, пояснення нового навчального матеріалу, види роботи з учнями з формування вмінь і навичок, використання різноманітних засобів навчання та ін. Хлопчики влаштували бійку в одному кутку класної кімнати; на класній дошці намальовано шарж на вчительку; відсутня географічна карта, яку необхідно використовувати на уроці. Вчителька деякий час організовувала семикласників на роботу з наміром перевірити якість виконання домашнього завдання за допомогою індивідуальних карток. інтелектуальне багатство життя педагогічного й учнівського колективів, методична майстерність педагогів, багатогранність запитів та інтересів вихованців. Від уроку йдуть десятки непомітних на перший погляд ниточок до позакласної роботи, до самовиховання школярів, до індивідуальної творчої лабораторії вчителя, до обміну досвідом, до роботи педагогічного колективу з батьками 1. Це дає можливість вчитися в інших, порівнювати свою працю з працею колег, долати власні помилки в організації навчально - виховної роботи з учнями на уроці. Передбачає вивчення психологічних аспектів діяльності вчителя та учнів на уроці — спілкування з учнями, врахування особливостей психічного розвитку дітей. Не карати за невиконання вимог, а так організовувати пізнавальну діяльність учнів, щоб вимоги вчителя стали внутрішніми мотивами навчальної діяльності вихованців. На основі аналітико - синтетичної діяльності цих двох процесів відбувається формування знань та інтелектуальних умінь, дослідження проблемних задач і творче розв язання навчальних завдань. Необхідними умовами продуктивної роботи мислення і уяви є доцільна організація пізнавальної діяльності учнів, визначення певної установки й організації уваги.

Успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів — змісту уроку, використання відповідних методів, прийомів і засобів навчання, але й від внутрішніх умов — індивідуально - психологічних особливостей учнів. У процесі аналізу уроку необхідно враховувати підготовленість учителя, його робочий настрій, психологічний контакт з класом, його спроможність орієнтуватися у не передбачуваній педагогічній ситуації, уміння поєднувати фронтальну роботу з різними видами групових та індивідуальних занять і т. А) виховна спрямованість уроку з позицій розв язання завдань всебічного гармонійного розвитку особистості; б) якою мірою на уроці розв язувалися завдання розумового виховання учнів; в) ефективність формування трудових умінь учнів, профорієнтаційна спрямованість та економічна доцільність; г) умови формування моральних якостей вихованців через організацію їх на навчальну діяльність і через зміст навчального матеріалу; д) особливості змісту і ходу формування естетичних почуттів і вмінь вихованців; е) забезпечення умов для фізичного розвитку школярів і збереження їхнього здоров я; 4. При цьому важливо зазначити, що зосередження уваги лише на окремих аспектах діяльності вчителя й учнів на уроці — це штучне порушення вимог системності. Методологічна специфіка системного підходу визначається тим, що він орієнтує на розкриття цілісності об єкта, механізмів, які його забезпечують, на виявлення різноманітних зв язків складного об єкта та зведення їх у єдину наукову систему.

— виокремлення й фіксації множинних елементів, які утворюють систему; — розчленування системи на складові елементи та вивчення їх якісної специфіки; — вивчення зв язків між елементами в системі, вивчення її структури і, що особливо важливо, виокремлення тих зв язків, які є системоутворюючими; — установлення й класифікація актуальних зв язків і взаємодії системи як цілого та її елементів з навколишнім середовищем, тобто системою близького порядку; — вивчення процесів керування, що забезпечують стабільний характер поведінки системи та досягнення бажаних результатів. Конкретизуючи загальні вимоги системного підходу до аналізу складних явищ, можна прийти до висновку, що при розгляді навчально - виховного процесу на уроці треба дотримуватися таких положень. Навчально - виховний процес на конкретному уроці є складовою частиною цілісного педагогічного процесу в школі, спрямованого на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Важливо, щоб у процесі аналізу уроку було вказано, як зміст навчального матеріалу сприяв становленню системи мислення школярів, як впливав на інтелектуальний розвиток особистості. Практика аналізу уроку лише з дидактичних позицій не орієнтує вчителя на розуміння навчально - виховного процесу як складної системи, в якій усі компоненти — методи, прийоми, засоби — перебувають у тісному взаємозв язку.

Досвід творчо працюючих керівників шкіл, методистів переконує, що науково вмотивованою і практично зручною є така програма спостереження й аналізу уроку.

Початок уроку, привітання учнів, підготовленість обладнання (дошка, крейда, ручки, зошити, підручники, наочні посібники, технічні засоби навчання та ін. Дотримання гігієнічних вимог (повітряного, теплового, світлового режимів), відповідність меблів віку учнів; психологічна готовність учнів до уроку, емоційний фон уроку.

Дії рушійної сили, дотримання вимог логіки навчального процесу, врахування структури процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками, моделювання мотивів навчання. Науковості, систематичності й послідовності, свідомості, активності й самостійності у навчанні, наочності, ґрунтовності знань, зв язку навчання з практичною діяльністю, доступності навчання і врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, емоційності навчання. Поєднання їх різноманіття; відповідність методів і прийомів навчання меті уроку і віковим особливостям учнів; реалізація вимог методів і прийомів навчання на уроці; навчання учнів володінню методами самостійної пізнавальної діяльності; результативність використаних методів; розвиток розумових здібностей учнів; використання індивідуальних, групових і колективних форм навчальної роботи з учнями.

А) формування уваги учнів; співвідношення мимовільної і довільної уваги; б) місце пам яті в розумовій діяльності учнів; навчання школярів володінню методами і прийомами запам ятовування; використання прийомів для активізації різних видів пам яті (образної, словесно - слухової, емоційної, механічної, операційної) та видів запам ятовування; в) мисленнєва діяльність учнів на уроці. Вміння керувати класним колективом, організація учнів на навчальну роботу, забезпечення трудової дисципліни; вияв конструктивних і комунікативних умінь; володіння педагогічним тактом; прояви перцептивних і сугестивних умінь і компонентів педагогічної техніки (уміння одягатися з урахуванням особливостей професійної діяльності; уміння володіти своїм тілом — ходити, сидіти, стояти; володіння голосом, тоном, темпом і ритмом педагогічного мовлення; володіння жестами й мімікою; володіння навичками психотехніки); рівень культури педагогічного спілкування. Відвідуючи урок, важливо досконало володіти методикою і технікою записів наслідків спостережень, попереднього аналізу навчально - виховного процесу з позицій пропонованої програми.

Останнє десятиліття українська школа жила під знаком утвердження особистісно - зорі - єнтованого навчання та виховання як новітньої парадигми освіти (концепція загальної середньої освіти — 12 - річна школа, концепція літературної освіти в 12 - річній школі. У пропонованому матеріалі ми прагнули визначити найсуттєвіші ознаки такого уроку, дати рекомендації, які допомогли б учителеві в його підготовці та проведенні. Звернення до особистісно - зорієнтованого навчання як нової філософії освіти зумовлене кризою, в якій опинилася українська школа — складник світової освітньої системи мотиваційні — здатність до постійного навчання, прагнення життєвого успіху, внутрішня мотивація діяльності, вміння робити власний вибір та ставити особисті цілі тощо; функціональні — мовна, технічна, наукова компетентності, вміння, використовуючи різні джерела інформації, здобувати знання й оперувати ними (див. Відповісти на виклик часу має саме особистісно - зорієнтоване навчання, яке надає кожному учневі, спираючись на його здібності, нахили, інтереси, особистіс - ні цінності і суб єктний досвід, можливість реалізувати себе в пізнавальній та інших видах діяльності. ) увібравши в себе елементи різних методик (розвивального, модульно - рейтингового навчання, педагогіки співробітництва тощо), особистісно - зорієнтоване навчання (озон) від інших педагогічних систем відрізняється тим, що жодна з них не ставила за мету зробити учня суб єктом навчальної діяльності, забезпечити можливість навчання за індивідуальною програмою, створити умови для його самовизначення й самореалізації, не спиралася на інтереси, цінності, схильності, психолого - фі - зіологічні особливості (пам ять, увага, уява, мислення) особистості. Учень активно працює — сам, у парах, групах, кооперативне — на всіх етапах уроку, навчаючись самостійно здобувати знання і застосовувати їх; оволодіння навичками цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінки, корекції є обов язковим, на що відводиться окремий час; учитель має спиратися на суб єктний досвід, психофізіологічні особливості школяра, його інтереси, ціннісні орієнтації, індивідуальний стиль навчальної діяльності, створювати атмосферу успіху; учень повинен постійно знаходитися в ситуації вибору (рівня прагнень, змісту освіти, темпу навчальної діяльності, виду завдань, способу опрацювання матеріалу); найефективнішими з погляду досягнення цілей особистісно - зорієнтованого навчання є активні й інтерактивні технології навчання. По - перше, йдеться не про ідеальну модель особистісно - зорієнтованого навчання, яка передбачає індивідуальну програму, а про навчання у звичайній школі звичайним учителем; по - друге, всі традиційні вимоги до організації навчальної діяльності зберігаються, хоч на цьому й не наголошується. З окресленого програмою переліку знань, умінь і навичок для певного класу визначаються ті, які стосуються конкретної теми; перелік коригується й уточнюється з урахуванням. Це забезпечить необхідний контроль за додержанням послідовності, врахуванням специфіки, за урізноманітненням форм цілевизначення, планування, рефлексії, оцінки тощо. Основні події життя поета; назви виучуваних творів, їхні роди і жанри, віршову форму; жанрові особливості співомовки; розкривають зміст таких літературознавчих понять, як антитеза, макаронічна мова, співомовка, рима, монолог, сюжет, діалект та зміст і проблематику творів пісня й наука; формулюють і висловлюють враження від прочитаних поезій; характеризують автора на основі аналізу його творів; визначають вплив співомовок руданського на українську гумористику; аналізують одну зі співомовок; порівнюють погляди с. Попереднє ознайомлення з цілями, завданнями, критеріями оцінювання не тільки орієнтує школярів упродовж опрацювання всієї теми, а й допомагає їм розібратися з власними прагненнями та сподіваннями.

Цілі учнів —> їхні індивідуальні особливості —> форми й методи роботи, які забезпечать досягнення поставлених цілей —> навчальний матеріал (текст, підручник тощо). Скажімо, якщо в домашніх групах було по 9 учнів, то в складі класної групи працюватимуть три представники групи а (з а), три представники з групи в (з б), три з групи в (з в). Обрати в групі спікера (керує роботою), секретаря (стежить за часом, а в разі потреби записує висловлене учасниками групи) і доповідача (має доповідати про доробок всіх членів своєї групи); ознайомити представників новоствореної групи із зробленим удома щодо визначення теми та ідеї (представники групи а), особливостей сюжету (б), віршової форми (в); викласти почуте у формі цілісного виступу; доповідачеві — ознайомити присутніх з цілісним варіантом ідейно - художнього аналізу.

Щоб набути необхідних для успішної діяльності в дорослому житті ком - петентностей, учень уже в школі має вчитися самостійно здобувати інформацію, виробляти і, дискутуючи, обстоювати власну позицію, працювати в умовах конкуренції, спілкуватися, спільно розв язувати певну проблему тощо. Відмінність між ними і звичними нам організаційними формами полягає у спрямованості навчальної діяльності певної групи (пари) на досягнення спільної мети.

Залежність загального успіху від внеску кожного усуває конкуренцію всередині групи, змушує її учасників слухати один одного, доводити, сперечатися, враховувати різні думки і пропозиції щодо розв язання проблеми, навчатися самому й навчати інших, логічно висловлюватися, опонувати тощо. Чимало їх представлено в журнальних публікаціях, частину репрезентовано в рубриці озон у викладанні літератури (газета українська мова та література, 2004, № 10, 20), а систематизовано розглянуті вони в навчально - методичному посібнику о. Від найпростіших (робота в парах, ротаційні (змінні) трійки, карусель, мікрофон) до складних (мозковий штурм, мозаїка, аналіз ситуації), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати.

Визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології; провести достатню попередню підготовку; забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи; - дати учням інструктивні матеріали (вони добре представлені у згаданому посібнику). Окрім широкого застосування активних та інтерактивних форм учнівської діяльності, особистісно - зорієнтований урок вирізняється з - поміж інших обов язковою наявністю в його структурі етапів мотивації, цілевизначення, рефлексії й оцінювання. Мотивація, її роль за умов особистісно - зорієнтованого навчання надзвичайно зростає, адже завдання, яке стоїть перед учителем, — зробити виучуваний матеріал особистісно значущим для учня. Так, для вивчення творчості руданського мотивацією стане й бажання учнів поділитися здобутою інформацією, і прагнення дізнатися більше про поета, якого люблять рідні, і попереднє ознайомлення з його творами (багато співомовок і пісня дуже популярні в україні й сьогодні). Оголошується тема, проводиться її аналіз; учні ознайомлюються з очікуваними результатами та способами оцінювання їх; повідомляється, що наприкінці уроку учні мають проводити рефлексію своєї діяльності, осмислення до сягнень і невдач. Ціль та її роль в організації діяльності; види цілей; діагностика навчальних цілей з літератури та встановлення їх ієрархії; цілі смислові, перспективні, актуальні, цілі - елементи.

На неї методисти радять відводити від 5 до 15 хвилин, упродовж яких учні обговорюють хід роботи, аналізують здобуті результати, труднощі й шляхи їх подолання, досягнення намічених цілей, участь кожного в спільній діяльності, осмислюють свої відчуття, порівнюють їх з відчуттями й міркуваннями однокласників. Рефлексія тісно пов язана з цілевизначенням і оцінюванням, адже для успішного проведення цих етапів учень повинен чітко знати критерії своєї діяльності, орієнтуватися в поставлених цілях. Або завершується, або тимчасово припиняється); встановлення послідовності виконання дій (усно чи письмово); аналіз зробленого з погляду його ефективності, продуктивності, відповідності поставленим цілям тощо; виявлення і формулювання результатів рефлексії (ідей, відповідей на запитання, пропозицій щодо причин невдач і подальшої роботи та ін. Потрібно, щоб учень не лише відповідав на поставлене запитання, а й аналізував, як він дійшов того чи іншого висновку, розгортав свою мислительну діяльність і вербалізував її. Перевірку домашнього завдання можна провести в парах, не тільки визначаючи правильність чи неправильність досягнутого результату, а й аналізуючи шлях, мислительні операції, дії, способи, якими він був досягнутий. Доцільно таку роботу спочатку виконати спільно з учителем, потім учні проведуть її в парах і один з них (щоразу інший) виступить перед класом з відповіддю на такі, орієнтовно, запитання анкети.

В умовах особистісно - зорієнто - ваного навчання на уроці оцінюються рівень навченості учнів (традиційне виставлення оцінки за знання), рівень научуваності (навчальні можливості, зона найближчого, за л. Такі форми роботи, як самооцінка, взаємооцінка (в парах і групах), порівняння самооцінки й оцінки, виставленої вчителем та однокласниками, тощо, — передбачаються в календарному й поурочному планах. Для вироблення навичок оцінювання добре прислужиться взаємоперевірка домашніх завдань, рецензування усних відповідей, письмових робіт однокласників (воднораз це значно заощадить сили й час самого вчителя). 1 - й рівень — робота на репродуктивному рівні; 2 - й рівень —здатність застосовувати знання, вміння й навички у стандартних ситуаціях; 3 - й рівень — рівень творчості (н. Поряд з традиційною оцінкою в умовах особистісно - зорієнтованого навчання значної ролі набувають такі форми оцінювання, як бал, місце в рейтингу (за умови впровадження рейтингової форми навчання), а також якісне (словесне) обґрунтування оцінки.

Останнє особливо важливе з огляду на необхідність створення ситуації успіху, заохочення школярів до подальшої праці, навіть якщо на даний момент позитивний результат не є очевидним. Але якщо порівнювати досягнуте не з середньостатистичним, а із запланованим, то вчитель зможе відзначити учня, навіть якщо він відповів на 4, пам ятаючи, що більше ніж з той ніколи не діставав. Цікавою новацією є формування портфеля досягнень, куди учень складає письмові роботи, розробки, малюнки, одне слово, все, що показує його шлях у науці та рівень досягнень. Наприкінці року (семестру) зібраний матеріал учень аналізує, систематизує і проводить рефлексію власної навчальної діяльності та оцінює її результативність. Загалом же оволодіння навичками оцінювання й самооцінювання, участь у цьому процесі всього учнівського колективу, гласність оцінки повинні зменшити конфліктність навчання, суб єктивізм, створити ситуацію успіху, формувати позитивну я - концепцію особистості. Характеристики особливостей нервової системи, характеру, пам яті, уваги, уяви, мислення; діагностики суттєвих для зрозуміння рівня ефективності особистісно - зорієнтованого навчання показників (мотивація, самостійність, тривожність, позитивна я - концепція); визначення рівня оволодіння навичками цілевизначення, планування, рефлексії, оцінки та ін. Перша і друга якість діагностуються за допомогою опитувальників, третя — на основі тестів, а також спостережень, рефлексивних записів, аналізу учнівських зошитів. Високий рівень — учень може самостійно вибудувати власну ієрархію цілей в усіх видах діяльності і в усіх компетентностях; переважають дослідницькі та пізнавальні цілі, які відзначаються реалістичністю, конкретністю, значущістю, діагностичністю. Середній рівень — учень може самостійно вибудувати власну ієрархію цілей щодо певного предмета (в даному разі — української літератури), хоча й відчуває труднощі в їх діагностичності. Високий рівень — учень може самостійно спланувати свою роботу на весь навчальний рік чи семестр, передбачити можливість і шляхи перевірки досягнення результату (ідеальна модель — вибудувати індивідуальну освітню траєкторію). Високий рівень — учень володіє уміннями рефлексії і саморефлексії власної діяльності та почуттів, не відчуває труднощів під час їх вербалізації, об єктивно оцінює свої особливості, керується цими знаннями у процесі навчання. Середній рівень — учень відрефлексовує свою діяльність і почуття з допомогою вчителя; оцінює власні можливості й індивідуальні особливості, але відчуває труднощі у практичному застосуванні цих знань. Низький рівень — учень відрефлексовує тільки окремі етапи діяльності, відчуває труднощі під час вербалізації; погано знає свої психо - фізіологічні особливості. Середній рівень — учень ознайомлений з оцінювальною роботою, але відчуває труднощі у практичному застосуванні своїх знань, не може адекватно і правильно оцінити роботу — як власну, так і чужу.

Деталізація шкали оцінювання (учитель повинен мати чітко розписані критерії вимог до знань і вмінь учнів); розробка спеціальних критеріїв для інтерактивного навчання; розробка критеріїв для визначення рівня оволодіння відповідними компетентностями.

Діалогічний і коректний стиль спілкування учень — учень, учитель — учень; діагностичне визначені цілі; наявність чітко виділених етапів цілевизначення, планування, організації навчальної діяльності, рефлексії, оцінювання; застосування активних та інтерактивних технологій навчання; висока активність школярів у процесі самонавчання та творчої діяльності; індивідуалізація та диференціація навчання. Це своєрідна спроба поділитися з колегами досвідом, радістю творчих знахідок, це її монолог, ми б сказали, моновистава, бо через написане проступає виразно артистизм натури талановитої, що хоче і може донести і до учня, і до колег свої переконання і вміння. Висловлюючи твердження, що педагогічна майстерність учителя полягає в тому, щоб кожного учня зробити співтворцем уроку, надія федорівна теоретичні викладки ілюструє такими практичними прийомами, методами, ситуаціями, які збуджують думку, дивують, спонукають до дії, роблять учня співучасником пошуку, дослідником, винахідником. Створюючи ситуації, в яких учень змушений працювати активно весь урок, у той же час дбає про здоров’я дітей, удаючись до засобів психологічної діагностики та психологічного розвантаження. ” з душевною щедрістю дарує всім зібрані, творчо опрацьовані, придумані сценарії ділових ігор, захоплює багатством дидактичного матеріалу, зразки якого подаються на сторінках журналу.

Надія федорівна ділиться своїми здобутками на семінарах школи передового досвіду учителів праці, на курсах підвищення кваліфікації вчителів трудового навчання при хано та при обласному навчально - методичному центрі професійної освіти.

Важливим компонентом профорієнтації є розвиток інтересів учнів у різних видах про­фесійної діяльності, що включає такі складові, як формування та виховання професійних інтересів, повагу до професії, любов до праці, психологічну готовність до роботи за фахом. На розвиток інтересів учнів у різних видах професійної діяльності, як показало вивчення накопиченого досвіду ряду шкіл, впливає цільове трудове навчання та суспільно корисна праця учнів. Не просто теоретичне знайомство з широким колом найрізноманітніших професій, але оволодіння деякими знаннями та вміннями, необхідними для отримання найбільш масових спеціальностей, залучення до життя виробничих колективів дозволяє уч­ням свідомо підійти до вибору професії. Будучи змістом, професійний інтерес є в той же час і результатом професійного виховання та знаходиться поруч з такими елементами професійного виховання як професійна честь, професійний обов язок, професійний гуманізм. За умови правильної методики це виключає можливість відсутності учнів у класі при фактичній присутності на уроці, тобто можливість “сидіти без думки в голові та без справи у руках”. Пробудити допитливість, направити почуття, волю, думки до глибинного освоєння дійсності, виховати впевненість у тому, що навколишній світ чудовий не тільки в незвичайних його проявах, але й у буденному, поза чим ми проходимо кожен день, збудити постійне прагнення більше знати, відкривати в уже знайомому нові сторони, формувати потяг до по­шуку - це найшляхетніше та най необхідніше завдання вчителя, вихователя, усіх, хто формує людину.

Спостереження та аналіз практики проведення професійної орієнтації учнів у загально­освітній школі з цього питання показав, що педагоги, які працюють творчо, здійснюють цю роботу через зміст свого предмета. На тематичних вечорах, читацьких конференціях, гуртках можна й потрібно повідомляти учням про новітні досягнення, орієнтувати їх на питання дослідження та творення, які їм потрібно буде вирішувати в своїй практичній діяльності. На гурткових заняттях є більші можливості впливати на індивідуальні здібності учня, і це приносить значний успіх у розвитку та удосконаленні найкращих рис майбутнього спеціаліста. В процесі позакласної роботи можна освоювати типове навчальне облад­нання і успішно конструювати та виготовляти різні наочні посібники для кабінету власними силами.

Розвивати технічну творчість учнів, в тому числі і їх творче мислення, розширювати уявлення про ос­нови швейного виробництва, закріпити і поглибити знання і вміння, отримані на уроках тру­дового навчання, сформувати знання про професію швейного профілю, розвивати інтерес і сформувати усвідомлений підхід до вибору професії. Ця робота виконується і на заняттях з трудового навчання, але в гурт­ках створюються більш сприятливі умови для виявлення ініціативи учнів, для творчості. Вивчення спеціальної літератури про досвід гурткової роботи показує, що учні, працюючи в гуртках, надзвичайно захоплюються, не жаліють свого часу і здатні творити оригінальні конструкції моделей, котрі можуть бути застосовані в швейному виробництві та в особистому виготовленні одягу.

Виробничі екскурсії мають велике значення для поглиблення знань, які учні здобува­ють на заняттях гуртка, а також для розширення їхніх уявлень про сучасне виробництво. Окремі учні демонст­рують свої вироби, дають пояснення про технологію виготовлення даних робіт, вчаться за­хищати свої авторські права на виготовлення зразків. Однак досвід показує, що в ре­зультаті занять у гуртку невстигаючі учні починають більше цікавитись технологією виго­товлення одягу, швейним виробництвом, професіями швейного профілю. Робота гуртка ор­ганізується таким чином, щоб учні виховувались у спільній колективній дії, в загальному прагненні до однієї мети, щоб у них розвивались колективні, суспільні навички.

Таким чином, позакласні заняття є формою різноманітної організації добровільної ро­боти учнів поза уроками під керівництвом учителя для збудження і виявлення їх пізнавальних інтересів і творчої самостійності та доповнення шкільної програми з обслуго­вуючої праці. Яка зважена міра ласки й су­ворості повинна бути виявлена вчителем до учнів, скільки терпіння, вміння потрібно від ньо­го, щоб усіх їх вести до знань, навчати добру і справедливості, любові до праці, розумінню прекрасного. Перше завдання вчителя - забезпечити навчальний процес наочністю з усіх тем про­грами, створити відповідні умови, які допомагають учням зрозуміти предмет і полюбити йо­го. Опора на наочність полегшує розуміння нового матеріалу і його закріплення в пам’яті учня, якому значно легше мислити образами, ніж запам’ятовувати абстрактні поняття. Раптова поява перед очима учнів потрібного в даний момент дидактичного матеріалу мобілізує їх на сприймання, викликає інтерес, настроює на робочий лад. Наочні посібники, демонстраційні зразки, технічні засоби навчання в процесі уроку ви­користовуються в точно відведений час і на певному моменті заняття. Діапазон застосування магнітної дошки дуже великий - це ігри, завдання попереджаючого значення, опорні сигна­ли, що дозволяє збільшити інформаційну ємність уроку, підвищити його якість. Крім того, для раціонального використання часу на уроці застосовуються папки соо (самоорганізації особистості), де містяться різні поради, вимоги, ігри, правила, інструкції про виконання лабораторних, кон­трольних робіт, послідовність виконання завдань. Радість здивування й можливість відкриття - це ті нестандартні величини, що мобілізують силу розуму, яка поступово зростає і робить, в свою чергу, навчальний процес осмисленим. У ньому не тільки вивчають технологію крою і шиття, тут закладаються основи різноманітних знань, формується моральна суть лю­дини, виховується любов до праці. А багатоплановість дидактичних засобів - зразок зацікавленого і нестандартного став­лення до навчального процесу, де основне правило - радісно вчити, а учневі радісно навча­тись. Урок — це творчий процес, і його організація полягає не в тому, щоб не відступити від запланованого ні на крок, а в тому, щоб зуміти протягом уроку ввести необхідні зміни в те, що заплановано. Готуючись до уроку, всі підручники з предмета — нові, старі, останні новини треба “просіяти” і підготувати той “концентрат” матеріалу, який і в міру “смачний”, і достатньо посильний. Для цього педагог має не просто безсторонньо розповідати матеріал, констатуючи дане, а запрошувати до роздумів, обов’язково викликати інтерес до предмета вивчення. Коли вчитель яскраво, з почуттям любові говорить про свою справу, про те, як шиється спідниця, сукня, то вчителя учневі мимоволі захочеться все це зробити своїми руками.

Які тут потрібні обережні дії, щоб гарантувати успіх, і куди слід “направити нитку”, щоб під скромними малими стібками раптом спалахнув широкий, яскравий узор думок, втілений у тому чи іншому виробі. Чим цікавіше дається матеріал, тим більш уважно учень слухає, глибше вникає в проблему, більш серйозно вчиться після уроків, намагаючись осягнути те, що його зацікавило. На уроках трудового навчання зацікавити учнів можна при вивченні будь - якої теми, пов’язавши її з майбутньою професією, показавши значення знань для освоєння професії або просто для застосування в різних життєвих ситуаціях. А вміле введення цих способів крихтами в кожен урок допомагає урізноманітнити, пожвавити урок, робить його більш цікавим, допомагає кращому запам’ятовуванню, активізує розумові здібності учнів. Новий вид вовняної тканини, на якій не залишається плям від фруктових соків, кави та інших рідких продуктів харчування, розроблений і запущений у виробництво спеціалістами державної текстильної корпорації індії, міста канпура. Зараз уже не тільки в лабораторіях винахідників, а і в промислових цехах текстильних фабрик для надання тканинам потрібних властивостей використовується плазма, ядерне випромінювання, високий тиск та інше.

Ці відомості, по - перше, гуманізують урок, роблять його соціально орієнтованим; по - друге, дають можливість довести до відома учнів найсучасніші дані із області фундаментальних наук. “жінка, якою молодою і чудовою не була б, і нехай вона буде прикрашена золотим коралом і квітами, не вийде на побачення до коханого, не одягнувши шовкового плаття” — напис на стіні храму бога сонця. Учні максимально напружено можуть працювати 15 - 20 хвилин, потім заморюються — це природно, тому слід створити гостру ситуацію, провести мозкову атаку, викликати асоціативні образи.

Така, на перший погляд, проста справа, як оцінка знань, — це уміння вчителя знайти правильний підхід до кожного, уміння нести в його душу вогник жадоби пізнання. Переконавшись на своєму досвіді, що він може виконати завдання значно краще, учень ніби відкриває в собі творчі сили, він радіє, бачачи свій успіх у праці; прагне учитись краще.

Лише коли учень навчиться переробляти свою роботу і переживати задоволення від свідомості того, що труднощі подолані, - вчитель ставить бали - оцінки, звичайно, тільки за добрі результати.

Все це органічно поєднується з комплексом вправ для зняття напруження за допомогою аутогенного тренування, психологічних прийомів, елементів раціональної психотерапії, уміння керувати собою. Постійно повторювані одноманітні уроки, монотонні дії гасять язички полум’я, після чого доводиться розгрібати попіл, щоб знайти іскру і знову роздути полум’я. Сукупність багатьох, найбільш важливих якостей (моральних, естетичних, професійних, ідейних), якими визначається лінія поведінки людини, ми називаємо характером. Як часто ми, педагоги, прохо­димо повз справжній талант, інтереси якого виходять за межі премудростей від “а” до “я”, не вписуються в суворі рамки уроків. Антон павлович чехов за оригінальні твори не отримував більш “3, ” а едісона вчителя визнали розумово неповноцінним і уро­чисто повідомили його батькам, що він навряд чи зможе засвоїти навіть шкільну програму.

Психологія - одна з тих наук, знання якої допомагає вчителеві оби­рати правильний підхід до кожного учня, застосовувати відповідні індивідуальним особли­востям учнів прийоми навчання та виховання. Крім того, самі учні прагнуть пізнати себе хоча б для того, щоб краще використовувати свої психологічні якості в навчанні, щоб знати, як працювати над собою, - прагнуть “покопатися” в собі. Оперативність, просто­та застосування, найкоротша процедура роблять їх придатними для використання на заліках, де береться до уваги швидкість їх виконання. За допомогою тестів можна виявити основні властивості й тенденції особистості, пов’язані з манерою поведінки, ставленням до оточуючих, різноманітні сторони самооцінки і таке інше.

Подібні дослідження дають можливість прогнозувати реакції людини в складних, екст­ремальних умовах і в повсякденному житті, давати оцінку, наскільки можуть проявлятись у ній такі риси, як вразливість, схильність до хвилювання, почуття обов’язку і тому подібне.

Правильно організована гра забезпечує переважне використання проблемних методів навчання, дає можливість більш повно враховувати індивідуальні особливості учнів, підвищує керованість навчального процесу і оперативність контролю за якістю засвоєння знань. Оцінка ходу і результатів гри (критичний аналіз загальної атмосфери гри та окремих її етапів, продуктивності самоорганізації учнів, активності, самостійності, доброзичли­вості та ін. При цьому вона зробила відкриття, що перша зупинка на нашому шляху — повинна сказати вам по секрету, що наші наймудріші ретельно готувались до цієї по­дорожі. Задумайте цифру з першого десятка, помножте її на п’ять, одержане помножте на два, додайте сім, відкиньте першу цифру, до залишеної другої цифри додайте п’ять, відніміть чо­тири, додайте вісім. Для формування оптимального психологічного клімату в колективі необхідно виявити в середовищі учнів мікрооб єднання, які грунтуються на взаємних симпатіях і антипатіях. На основі отриманих відповідей складається таблиця, яка відображає структуру взаємовідносин, становище кожного учня в колективі, його лідерство в різноманітних видах діяльності. Така атака корисна для пошуку підходів, до розв’язання нетрадиційної задачі, коли треба запропонувати варіанти виходу з важкої ситуації, довести гіпотезу і т. Це конкретний випадок, який описаний так, що учень, опрацьовуючи матеріал, має виконати якісь вправи (заповнити таблицю, скласти технічну документацію тощо). Проблемно - орієнтована конкретна ситуація спонукає до розв’язання проблеми, що була в дійсності, чи проблеми, створеної штучно із елементів, які справді були, але в різний час і в різних місцях. Наявність складного завдання чи проблеми, про які повідомляє здебільшого вчитель; формування педагогом контрольних питань для розв’язання даної проблеми; робота груп учнів над пошуком варіантів розв’язання проблеми; обговорення варіантів вирішення проблеми.

Ефективним засобом розвитку пізнавального, зокрема професійного інтересу є вико­ристання у навчальному процесі розвивальних елементів, які стимулюють ініціативу, ак­тивізують пізнавальну діяльність учнів. Фор­муючи здатність до вольових зусиль, професійний інтерес збуджує моральні сили учня і є, таким чином, не лише засобом успішного навчання, але й важливим стимулом морального росту особистості. Точно сформульована мета уроку — основа діяльності вчителя, ланка, навколо якої будується добір змісту і методів навчання для одержання планованого результату.

Таке формулювання мети визначить добір навчального історичного змісту і взаємозв язок між окремими фактами, конкретизує уявлення про загальні ознаки виникнення давніх цивілізацій. Мова йде про орієнтацію мети уроку на загальні теоретичні висновки й положення, що відповідають методологічній (уданому випадку цивілізаційній) основі побудови навчального курсу.

Це дає можливість поступово, з уроку в урок, розкривати ті положення, що в підсумку допомагають узагальнити й систематизувати фактичний матеріал для відтворення цілісної картини історичного процесу.

У разі готовності класу до вирішення проблемних ситуацій учитель має підстави планувати мету навчання не як підведення учнів до заздалегідь сформульованих висновків, а як визначення нових проблем, пов язаних із виявленими на уроці альтернативними підходами до оцінки вивченого матеріалу і т. Диференціація у визначенні освітньої мети уроку для учнів з різними пізнавальними можливостями може позначитися на способах засвоєння основних ідей уроку.

При визначенні еталонних результатів навчання вчитель на основі принципу розумної достатності визначає коло нормативних знань, обов язкових для усвідомленого засвоєння теми уроку.

До нього можуть входити основні дати, поняття, факти про основні географічні, історичні об єкти, пам ятники історії і культури, поняття, висновки і судження. Очевидно, що при вивченні географічного положення більш доцільно формувати в учнів уміння працювати з картою, а при роз - критті основних історичних понять відпрацьовувати уміння визначати сутність явищ тощо. Наприклад, неможливо домогтися результатів у формуванні уміння складати план історичного тексту, якшо учні до цього не навчилися відрізняти головну думку від другорядної, формулювати її своїми словами, вибудовувати окремі положення у логічній послідовності. Оскільки практично всі уміння, що формуються під час навчання історії, складаються із сукупності дій, то вчитель повинен досить чітко уявляти структуру вміння і визначати черговість відпрацювання операцій. і навряд чи її можна досягти на одному уроці, оскільки через інформаційну насиченість шкільних курсів історії у нас рідко трапляється нагода присвятити весь урок реалізації тільки розвивальних цілей. Тоді стає можливою постановка мені — пояснити й показати учням, як давати опис географічного положення країни, організувати під керівництвом учителя роботу із закріплення уміння скористатися легендою карти для опису природних умов країни.

Реально сформувати на занятті уявлення про цінності будь - якої сторони життя людей у визначений період і виявити особисте ставлення до цього школярів досить складна, але важлива виховна мета. Наприклад, при першому знайомстві школярів з історією хмельниччини нам важливіше за все отримати емоційний відгук учнів на ию подію, а при проведенні лабораторного заняття, пов язаного з вивченням першоджерел, на перший план вийдуть розвивальні цілі. Важливо, шоб у загальних рамках вивчення всього курсу історії знайшлося місце для вирішення всієї сукупності визначених завдань і шоб вони були реально досягнуті. Досвід показує, шо в повсякденній практиці часто виникають непередбачені ситуації, коли вчитель перебудовує процес уроку по ходу, відмовляючись від спланованого раніше.

Оптимізація процесу навчання на уроці досягається за умови дуже ретельного добору матеріалу й опрацювання прийомів навчання, шо найбільш ефективно сприяють покроковому просуванню до визначених цілей та еталонних результатів. Внаслідок цього розробка уроку на основі технологічного підходу вимагає переосмислення ставлення до методів і прийомів навчання як до структурних одиниць заняття. Під час опису процесу викладання урок прийнято сприймати як сукупність реалізованих методів навчання, під якими, як правило, розуміються узагальнені способи цілеспрямованої навчальної діяльності вчителя й учнів. Досягнення тих чи інших мікрозадач уроку вимагає, як правило, правильного вибору не окремих прийомів, а їх сполучення, причому у визначеному, оптимальному вигляді. Модуль уро­ку — це логічно закінчена одиниця навчального процесу, що припускає до­сягнення локальної мети заняття завдяки гнучкому використанню опти­мального сполучення прийомів, спеціально призначених для реалізації саме цієї, а не будь - якої іншої задачі навчання. Його на­явність орієнтує педагога на добір прийомів і змісту, спеціально спрямова­них на систематичну діяльність із розвитку стійкого пізнавального інтересу до процесу дослідження минулого. Залежно від цілей навчання і типу уроку одні модулі можуть бути відсутніми зовсім чи подаватися в дуже згорнуто­му вигляді, а інші можуть домінувати на занятті (наприклад, на заліковому уроці, як правило, відсутній модуль повідомлення нового матеріалу). При вирішенні задач, пов язаних із формуванням знань, при констру­юванні відповідних модулів учитель орієнтується на мету й еталонні ре - зультати, яких треба досягти.

Наприклад, якщо дата, що вводиться на уроці, ос­новна і при цьому вимагає засвоєння на рівні дня, місяця і року, то виді­ляється модуль формування тимчасових уявлень. Модульне конструювання дозволяє чітко встановити внутрішньокур - сові зв язки у формуванні знань і вже у тематичному плануванні передба­чити систему роботи з їх опанування на опорних заняттях. Наприклад, на початковому етапі формування поняття (наприклад, мануфактура) на пер­шому уроці роботи з ним модуль може припускати сукупність прийомів для формування образних уявлень, пояснення ознак поняття та їхнє первинне закріплення (очікуваний результат уроку — учні повинні мати образне уяв­лення про поняття й відтворювати його ознаки). На наступних заняттях модуль роботи з даним поняттям буде орієнтований на систему завдань уч­ням, щоб виявити ознаки вивченого поняття в новому описуваному явищі (очікуваний результат уроку — учні повинні знаходити ознаки поняття в названому новому явищі). ) потім, при вивченні нових тем курсу, учням пропонується самим визначити досліджуване явище та обгрунтувати свою думку (очікуваний ре­зультат — виявити сформованість поняття, уміння його застосовувати). Залежно від цілей навчання можна виділяти модулі (фрагменти занят­тя), що спеціально призначені для вирішення задач формування знань, ре­алізації виховного потенціалу уроку, розвитку пізнавальних можливостей учнів. Дійсно, сьогодні вчені й учителі опікуються питанням, як викладати (незважаючи на те, що актуальними залишаються серйозні проблеми й у програмному змісті). Форма навчання відбиває зовнішню сторону організації навчального процесу, що позв язана з кількістю учнів, часом і місцем навчан­ня, порядком його здійснення. Будь - який метод характеризує змістовно - процесуальну, чи внутрішню, сторону навчального процесу і виступає як спосіб організації педагогічної і навчальної діяльності вчителя й учнів при вирішенні визначених дидактичних задач. Треба мати на увазі, що якщо у традиційній системі важливо визначити тип, форму уроку для того, щоб активізувати учнів, то в системі розвивального навчання це не є визначальним. Тут важливо створити й дотри­муватися дидактичних умов організації навчальної діяльності, застосовувати рівневі спеціальні завдання з теми, оптимальне поєднання структурних еле­ментів уроку та інтерактивного навчання. Урок - лекція; урок - семінар; урок - залік; урок - дослід - ження; лабораторно - практичний урок; урок аналізу письмових робіт; урок — аукціон знань; урок інтегрований; урок - диспут; урок розвитку твор­чості (опора на порівняльний аналіз, формування технології навчальної діяльності); урок захисту рефератів; урок - конференція; урок - панорама; урок огляду знань; урок систематизації знань і умінь; урок - екскурсія; урок дидактичної гри (рольовий, діловий); теле - аудіоурок; урок - практикум; урок - консультація; урок - презентація й ін. У старшій школі велика роль приділяється створенню й організації ба - гатополюсного освітнього середовища, у якому зміна форм навчальної діяльності розглядається як один з факторів розвитку компетентності учня. Старшокласник повинен навчитися швидко переносити засвоєні способи інтелектуальної діяльності в різні навчальні ситуації, досягати мети на­вчання індивідуально, у парах, групах і т. Загальнопедагогічна, предметна та локальна (модульна), що яв­ляє собою технологію окремих частин навчально - пізнавального процесу, окремих видів діяльності, формування понять, виховання окремих особис - тих якостей, технологію уроку, технологію повторення, корекції та контро­лю навчального матеріалу, технологію самостійної роботи та ін. Умінню вирішувати поставлені задачі, займатися збиран­ням, аналізом і синтезом даних, отримувати з них інформацію, самостійно мислити, оволодівати комунікативними навичками.

В результаті навчання за ін­формаційною технологією учні вчаться критично ставитися до інформації в мережі інтернет, вони уміють розрізняти об єктивну та упереджену ін­формацію.