географія область складчастості це
Дрібніші форми рельєфу (яри, балки, зсуви, бархани, дюни) формуються під дією переважно зовнішніх сил – сонячної енергії, земного тяжіння, поверхневих вод, вітру та живих організмів. У геологічній історії землі виокремлюють п’ять геологічних ер, кожна з яких характеризується певними подіями у формуванні рельєфу, нашаруванням певних видів гірських порід і пануванням певних груп рослин і тварин. Але періодично в історії планети відбувалася активізація внутрішніх геологічних процесів, що викликало посилення складкоутворення в земній корі та формування великих гірських систем. Байкальська (наприкінці протерозойської ери), каледонська та герцинська (відповідно в ранньому та пізньому палеозої), мезозойська (у мезозої), альпійська (у кайнозої). – простежується певна закономірність у розміщенні покладів корисних копалин – їх місцезнаходження залежить від тектонічних структур, у яких вони сформувалися. Чинники, що впливають на формування рельєфу – умови життя на планеті земля природознавство всесвіт як середовище життя людини умови життя на планеті земля рельєф. Розширити й уточнити уявлення учнів про рельєф, визначити чинники, що впливають на формування рельєфу; продемонструвати принцип роботи з нівеліром; продовжити формувати навички роботи з контурною картою; розвивати просторові уявлення про географічні об’єкти, вміння перекладати теоретичні знання на практичну діяльність. – узагальнити та систематизувати знання учнів за вивченими темами; вдосконалити навички та вміння працювати з картами атласу, виконувати тестові завдання різних типів; визначити рівень засвоєння учнями навчального матеріалу; – розвивати вміння самостійно контролювати свій час, оцінювати правильність виконання завдань, вносити корективи за потреби; – виховувати самостійність, відповідальність за прийняття рішень. Поглибити знання про геологічну будову, закономірності розміщення основних форм рельєфу та родовищ корисних копалин; сформувати знання про особливості розміщення основних форм рельєфу та корисних копалин на материку; продовжити вдосконалення практичних навичок роботи з картами атласа. Сформувати в учнів знання про сучасний рельєф, геологічну будову та корисні копалини африки, історію розвитку й формування рельєфу материка; розкрити закономірності поширення основних форм рельєфу і корисних копалин. Перевірити рівень знань і практичних умінь та навичок учнів за наведеною темою; удосконалити у процесі виконання роботи навички узагальнення, систематизації, аналізу здобутих знань; розвивальна. Актуалізувати знання про основні форми рельєфу та тектонічні структури, формувати знання про загальні ознаки тектонічної будови та рельєфу євразії, вдосконалювати практичні уміння та навички виявляти закономірності розташування основних форм рельєфу та корисних копалин за тематичними картами атласу; розвивальна. Переважно рівнинні простори центральної частини північної америки на сході й заході оточені гірськими хребтами, що, як і в південній америці, простягаються здебільшого з півночі на південь і тяжіють до узбережжя (мал. Формувати знання про геологічну будову, рельєф, закономірності поширення корисних копалин північної америки; сприяти розумінню ролі вулканізму та давнього зледеніння у формуванні сучасного рельєфу; вдосконалювати практичні уміння та навички характеризувати основні форми рельєфу материка, порівнювати рельєф північної та південної америки.
Років тому льодовик, насуваючись із півночі, згладив виступи твердих скельних порід, розширив річкові долини, а після танення залишив льодовикові відклади — морену, що складається з нагромадження валунів, гальки, піску.
На півночі, у межах канадського щита, де магматичні породи північноамериканської платформи виходять на поверхню, багато руд металів — залізних, мідних, нікелевих. У передгір’ях — осадові (нафта, природний газ, кам’яне вугілля), у межах гірських хребтів — магматичні (руди кольорових металів, золото, уранові руди). Визначте за допомогою карти світу, через які материки проходять лінії екватора, нульового меридіана, північного й південного тропіків, північного й південного полярних кіл. Антарктида — (протилежний континент арктиці) — це континент у південній півкулі навколо географічного південного полюса, омивається південним океаном, охоплює приблизно 10 % суходолу землі. За дві тисячі років до відкриття антарктиди стародавні географи елліністичного світу прийшли до переконання, що на крайньому півдні є земля, terra australis incognita - невідома південна земля. На території західної антарктики була створена західно - антарктична gps - мережа, яка охоплює територію вздовж західно - антарктичного льодового купола від моря росса до моря ведела і від тихоокеанського побережжя до трансантарктичних гір. Отже, на основі комплексних геодезичних та геолого - геофізичних досліджень створюється геодинамічна модель антарктики, яка постійно уточнюється у разі появи нових результатів. Основним методом цих вимірювань є мережа перманентних станцій, яка дає змогу практично в реальному часі відслідковувати сучасні рухи континенту та танення льодовикового купола антарктики.
Виявити взаємозв’язок між тектонічними структурами та формами рельєфу планети, порівнюючи відповідні географічні карти; з’ясувати залежність між цими компонентами природи.
Унаслідок значної протяжності з півночі на південь у північній америці представлені усі кліматичні пояси півyічної півкулі, за винятком екваторіального. Через близькість морів та океанів, а також унаслідок особливостей форм рельєфу в межах одного кліматичного поясу формуються неоднаковий температурний режим, різна кількість опадів і сезонність їх розподілу.
Поміркуйте, які кліматичні пояси й області в північній америці є найкомфортнішими для життя й господарської діяльності людини, а які — найекстремальнішими.
Оскільки через північну частину південної америки проходить екватор, материк розташований в основному в екваторіальному, субекваторіальному й тропічному кліматичних поясах. Щит — це частина платформи, утворена внаслідок тривалого підняття її окремої ділянки, де фундамент виходить на поверхню або перекритий малопотужним осадовим чохлом (до 500 м). Фундамент української частини східноєвропейської платформи утворює український кристалічний щит, який простягається з північного заходу від овруча на південний схід до азовського моря. Український щит складений різновіковими осадово - метаморфічними й магматичними породами, у його межах кристалічні породи докембрію виходять на поверхню в долинах річок, утворюючи відслонення (мал. Через це внутрішня будова українського щита є складною, тут сформувалася значна кількість різноманітних корисних копалин магматичного, метаморфічного та осадового походження. Західна частина щита вкрита потужним шаром осадових відкладів і утворює волино - подільську плиту (у рельєфі україни — це більша частина подільської височини) та галицько - волинську западину (це волинська височина), які на південному заході обмежені карпатським прогином. Між українським кристалічним щитом і воронезьким кристалічним масивом лежить дніпровсько - донецька западина — одна з найглибших (до 20 км) западин східноєвропейської платформи.
Головними структурними елементами власне українських карпат є ґорґано - покутська антиклінальна зона, центральна синклінальна, чорногірсько - полонинська антиклінальна зони, рахівський масив та вулканічні карпати (мал. На південний захід від карпат лежить закарпатський прогин або закарпатська западина, яка поділяється вулканічним хребтом на солотвинську та чопську западини.
Крайня західна та південна частини україни розміщені в межах карпатської та кримської складчастих систем, які є частинами альпійської геосинклінальної області. Це найдавніші ділянки земної кори, кристалічні фундаменти яких перекриті незначною товщею осадових відкладів, а в багатьох місцях давні докембрійські породи виходять просто на земну поверхню. Наприклад, байкальська складчастість належить до кінця протерозою — початку палеозою; каледонська — до часу раннього палеозою; герцинська — до пізнього палеозою; мезозойська (кіммерійська) — до часу мезозойської ери; альпійська (кайнозойська) — до кайнозою і триває до теперішнього часу.
Певна частина складчастих областей виникла в результаті зминання осадового чохла платформ у внутрішньоплатформенних складчастих зонах (наприклад, донецька височина). На щитах найчастіше лежать височини та плоскогір’я (канадський щит — лаврентійська височина), на плитах — низовини (туринська плита — туранська низовина). Шельф є підводною нахиленою рівниною; материковий схил у нижній частині схилу має вигляд хвилястої нахиленої рівнини; рельєф ложа океану є поєднанням гігантських рівнин — улоговин, розділених гірськими хребтами.
У разі сильних зустрічних рухів шари гірських порід можуть зминатися у велетенські складки, які геологи називають антикліналі, а западини — синкліналі. Донецький та львівсько - волинський кам’яновугільні басейни, дніпровський буровугільний басейн, західний, східний, південний нафтогазоносні райони, криворізький залізорудний басейн, кременчуцьке родовище залізних руд, придніпровський марганцеворудний басейн, іршанське родовище титанових руд, побузький хромітово - нікелеворудний район, артемівське, слов’янське, солотвинське родовища кам’яної солі, калуське родовище калійної солі, яворівське родовище сірки, заваллівське родовище графіту.
Аналізує поширення різних за віком гірських порід за геологічною картою; пояснює вплив дніпровського зледеніння, накопичення лесу, неотектонічних рухів на формування рельєфу; встановлює зв`язки рельєфу з тектонічними структурами, корисними копалинами, геологічною будовою території; оцінно - ціннісний компонент. Обґрунтовує необхідність раціонального використання природних ресурсів; робить висновки щодо необхідності утилізації і переробки відходів виробництва та життєдіяльності людини; оцінює вплив людини на рельєф, наслідки видобування корисних копалин та необхідність охорони надр. Встановлення за картами (тектонічною, геологічною, фізичною) зв’язків між тектонічними структурами, рельєфом, геологічною будовою та корисними копалинами у межах україни.
Науковці вважають, що до 1, 7 млрд років з давніх осередків літосферних плит сформувалися відносно стійкі ділянки земної кори давні (докембрійські) платформи.
Пізніше в межах цих відносно стійких ділянок земної кори проявилися процеси плавного прогинання, розколення вздовж глибинних розломів, підняття окремих блоків. Формування фундаменту платформ зазвичай відбувалося в результаті поступового старіння й руйнування докембрійських гір, в яких дуже активними були процеси магматизму.
Тому нижній ярус докембрійських платформ (фундамент) складений твердими кристалічними породами (гранітами, базальтами, кристалічними сланцями тощо – мал. Про періоди, коли платформа в результаті повільних вертикальних коливань ставала дном моря чи знову суходолом, можемо судити, вивчивши вік і походження пластів порід, що утворюють чохол платформи.
Активізація тектонічних рухів у певні періоди палеозойської, мезозойської та кайнозойської ер призводила до формування нових складчастих областей, омолодження чи поховання під осадовими відкладами давніших складчастих споруд, перебудови материків. Тому утворення гір пояснювали як процес, що спричинений спочатку вертикальними опусканнями земної кори з утворенням моря, а пізніше підняттям та зминанням у складки морського дна. З позиції вчення про літосферні плити основними причинами формування великих форм земної поверхні (гір та рівнин) є горизонтальні переміщення літосферних плит. Так, можна стверджувати, що саме існування гірської країни, активні висхідні рухи в її межах продовжуються завдяки тому, що триває процес підсування однієї плити під іншу.
Складчасті області палеозойської ери впродовж сотень мільйонів років геологічної історії зазнавали старіння та опускання й деякі з них перетворились на горбисті рівнини.
Середземноморський складчастий пояс – це територія, яка перетинає земну кулю в широтному напрямку від карибського до південно - китайського моря, відокремлюючи південну групу прадавніх платформ, які до середини мезозойської ери становили суперконтинент гондвану, від північної групи.
Складчасті області формують своєрідні складчасті пояси – планетарні системи гірських споруд, які виникли на місці зон взаємодії поясів між двома літосферними плитами.
На стику материкових і океанічних частин літосферних плит, що рухаються, утворюються ланцюжки островів переважно вулканічного походження, глибоководні жолоби.
Ці рівні поверхні утворились у результаті того, що кратери згаслих підводних вулканів з плином часу заповнювались частиночками мулу, що їх приносять океанічні течії від материкових узбереж (мал. – актуалізувати, поглибити та систематизувати знання учнів про будову земної кори та рельєф; формувати вміння працювати з картами атласу та встановлювати відповідність між тектонічними структурами й основними формами рельєфу; – розвивати дослідницький підхід до вивчення об’єктів, уміння управляти своєю пізнавальною діяльністю; – виховувати самостійність, відповідальність за прийняття рішень. Ознайомити з поняттям “тектоніка”, сформувати уявлення про неоднорідність земної кори, її поділ на стійкі ділянки та області складчастей, удосконалити знання про взаємозв’язок тектонічних структур і процесів та рельєфу місцевості, сформувати чітке уявлення про закономірності формування форм рельєфу; розвивальна. Формувати знання про будову земної кори, рельєф та корисні копалини північної америки; наблизити до самостійного встановлення зв’язків між тектонічними структурами, основними формами рельєфу та родовищами корисних копалин; сприяти вдосконаленню практичних умінь та навичок працювати з тематичними картами атласу; розвивальна. Повторити, розширити та систематизувати знання учнів про будову літосфери та земної кори; продовжити формування в учнів уміння працювати з тематичними картами атласа з метою встановлення та пояснення головних географічних закономірностей. Сформувати в учнів систему знань про особливості внутрішньої будови південної америки, розташування форм рельєфу та родовищ корисних копалин на материку; удосконалювати розуміння закономірностей у розташуванні форм рельєфу та родовищ корисних копалин; поглибити та закріпити навички роботи учнів з картами атласу; розвивальна. Сформувати систему знань про геологічну будову, основні форми рельєфу, корисні копалини південної америки; сприяти розумінню закономірностей розміщення основних форм рельєфу та корисних копалин; вдосконалювати уміння порівнювати рельєф південної америки з рельєфом раніше вивчених материків, працювати з тематичними картами атласа.
Коментарі
Дописати коментар