географія туризму предмет та об'єкт вивчення

географія туризму предмет та об'єкт вивчення

Тобто, об єктом педагогіки є ті явища об єктивної дійсності, які обумовлюють розвиток людського індивіда в процесі цілеспрямованої діяльності його в суспільстві. Поняття виховання трактується в даному випадку в широкому його розумінні, як процес передачі суспільного досвіду від старших поколінь до молодших (див. Отже, об єктом педагогіки є не індивід, його психіка (це об єкт психології), а процес виховання, система педагогічних явищ, пов язаних з розвитком індивіда. Однак, вони не торкаються сутнісних аспектів освіти, навчання, виховання, пов язаних з повсякденними процесами росту і розвитку людини, взаємодією педагогів і учнів у процесі цього розвитку і з відповідною інституційною структурою. У цьому випадку педагогіка є наука, що вивчає сутність, закономірності тенденції і перспективи розвитку педагогічного процесу як фактору і засобу розвитку людини протягом усього її життя. Ні цій основі педагогіка розробляє теорію організації педагогічного процесу, форми і методи удосконалення діяльності педагога і різноманітні види діяльності учнів, стратегії і способи їх взаємодії. Педагогіка є досить складною суспільною наукою, яка об єднує, інтегрує, синтезує в собі дані практично всіх природничих і суспільних наук про дитину, закони розвитку виховних суспільних відносин, що здійснюють вплив на становлення і розвиток підростаючого покоління. Дослідження закономірностей процесу виховання, його структуру й механізмів, розробка теорії й методики організації навчально - виховного процесу, його змісту, принципів, організаційних форм, методів та прийомів. Головна функція педагогіки – пізнавати закони виховання, освіти й навчання людей і на цій основі пропонувати педагогічній практиці найоптимальніші засоби досягнення накреслених завдань. — проективний, пов язаний з розробкою відповідних методичних матеріалів (навчальних планів, програм, підручників і навчальних посібників, педагогічних рекомендацій), які втілюють у собі теоретичні концепції і визначають нормативний або регулятивний план педагогічної діяльності, її зміст і характер; — перетворюючий, спрямований на впровадження досягнень педагогічної науки в освітню практику з метою її удосконалення; — рефлексивний і коригуючий, що передбачає оцінку впливу наукових досліджень на практику навчання й виховання і наступну корекцію у взаємозв язку наукової теорії і практичної діяльності. Водночас він підкреслює, що рух до ідеалізованого об’єкта від чуттєвих уявлень до системи понять і від них до теорії не означає відходу від реального об’єкта, а як рух пізнання від поверхневого до глибинного. Але як би ми не розуміли об’єкт вивчення географії – реальним чи ідеалізованим, він має бути чітко означеним у понятті і чітко окресленим у просторі та часі. Він зробив висновок, що земна поверхня являє собою якісно особливу вертикальну фізико - географічну зону, або оболонку, яка характеризується глибоким взаємопроникненням та активною взаємодією літосфери, атмосфери і гідросфери, виникненням і розвитком саме в ній органічного життя, наявністю в ній складного, але єдиного фізико - географічного процесу.

Але сама ідея утворення якоїсь цілісності внаслідок взаємопроникнення і взаємодії літо - , атмо - , гідро - і біосфер стала провідною для означення географічної оболонки як об’єкта вивчення географії, і в тій чи іншій редакції простежується в працях багатьох географів. Перше сформульоване на підставі тогочасних уявлень і зводиться до розуміння географічної оболонки як матеріальної системи, що утворилася на поверхні землі внаслідок взаємодії літосфери, гідросфери і біосфери з променистою енергією сонця і внутрішньою енергією землі. В цьому визначенні географічна оболонка трактується як матеріальна система, але в ній відбуваються взаємодії не між самими сферами, а між ними і сонячною та внутріземною енергіями.

В одному з них остання трактується як сфера безпосереднього стикання, обміну і взаємопроникнення літосфери, атмосфери і біосфери (але взаємодія між ними не відзначається); в іншому – як цілісна система чи сукупність взаємодіючих компонентів, які настільки пов’язані один з одним, що ця сукупність реагує на зовнішні впливи як єдине ціле.

Цим визначенням каленик іванович випередив своїх і наших сучасників, він піднявся до справжнього системного розуміння географічної оболонки і відповідно до нього признає взаємодію не між сферами, а між елементами (компонентами) системи.

Гришанковим розуміти, що кожна із сфер являє собою цілісну систему, то не може вона в одному місці змінюватися, а в іншому залишатися незмінною, бо зміни одного компонента в системі ведуть до зміни інших. Гришанков трактує як частину гравітаційного і термодинамічного полів землі, в яких можуть виникати і проходити весь цикл розвитку структурно організовані географічні тіла тропосфери, гідросфери і ландшафтної сфер. Отже, у цьому визначенні географічна оболонка трактується не як оболонка взаємопроникнення і взаємодії літо - , гідро - , атмо - і біосфер, тобто як єдине ціле, а як наслідок гравітаційної та термодинамічної диференціації навколоземного простору, в частині якого виникають географічні тіла окремо в тропосфері, гідросфері та ландшафтній сфері. Круть, у цьому визначенні географічної оболонки повертає в географію ідею тілесної організації природи, а також проводить ідею необхідності розрізнення вертикальної (сферної) диференціації землі і її навколоземного простору та горизонтальної (тілесної) диференціації цих сфер. А хорологією він називав загальну географію і вважав, що вона має для географії велику цінність, бо вдало поєднує абстракцію з конкретним описом так, що вони взаємно доповнюються. Але, на його переконання, це вивчення має відбуватися на найвищих (синтетичному й теоретичному) рівнях, у рамках нової географічної наднауки – геономії, стержнем якої була б загальна теорія землі. Можливо, виокремлення такої науки має сенс, але поки що і, незважаючи на те, що об’єктом загальної географії або землезнавства вважається тільки географічна оболонка, нею так чи інакше узагальнюються знання про землю в цілому і всі її сфери.

З огляду на це і, враховуючи системний підхід, до вивчення природи землі та сьогоднішніх знань про всі сфери землі, ми вважаємо, що об’єктом вивчення загальної фізичної географії (землезнавства) доцільно вважати землю загалом з її всією повітряною оболонкою, яку слід називати геосферою. А географічну оболонку в сучасному розумінні слід виділяти як ландшафтну сферу і вважати об’єктом вивчення як загальної, так і регіональної фізичної географії. Берг (1947–1952) стверджував, що об’єктом фізичної географії необхідно вважати ландшафтну сферу, яку він розумів як сукупність природно - територіальних комплексів – зональних та азональних. Мільков (1990) вважає, що ландшафтна сфера виокремилася в межах географічної оболонки як активне ядро географічної оболонки, як шар прямого зіткнення, контакту й енергійної взаємодії земної кори, повітряної тропосфери і водної оболонки, а за насиченістю життям, як біологічний її фокус. Це визначення ландшафтної сфери в такій редакції можна зрозуміти, що виокремилася вона в межах географічної оболонки значно пізніше, внаслідок вже сформованих сфер. Навпаки, є підстави вважати, що взаємодія, але не між сферами, а між окремими елементами і компонентами, які вивільнялися із внутрішніх частин землі внаслідок гравітаційних і тектонічних процесів, відбувалася з самого початку формування землі як планети.

Завдяки життєдіяльності організмів ландшафтна сфера чітко відмежувалася від інших сфер озоновим шаром, який генетично й функціонально тісно з нею пов’язаний і не може функціонувати поза нею, так само як остання не може існувати без нього. З його формуванням припинилися втрати води, тепла і газів у космічний простір, що сприяло нагромадженню рідкої води на земній поверхні та й формуванню тропосфери.

Ландшафтна сфера, з одного боку, потрапляє під вплив гравітаційних і термодинамічних процесів, які зумовлюють її вертикальну (сферну) диференціацію; а з другого – тут відбуваються рельєфотворні (структурно - організаційні) процеси під впливом як ендогенних, так і екзогенних сил, які зумовлюють її горизонтальну диференціацію на різних розмірів і різних рівнів структурної організації географічні тіла, які, за і. Гришанков ми розуміємо їх не двомірними площинними утвореннями, а тривимірними (об’ємними) і вважаємо, що, чим більше за площею географічне тіло, тим більший повітряний простір воно охоплює і тим глибше закорінюється у мантію землі. Тому, на нашу думку, нижню межу ландшафтної сфери доцільно пов’язувати з глибиною виокремлення тектонічних структур або географічних тіл найвищого рівня структурної організації – материків і океанічних западин, яка окреслюється глибиною глибокофокусних землетрусів (такої ж думки дотримується д. Отже, під ландшафтною сферою землі ми розуміємо функціонально цілісну частину геосфери, яка у процесі свого розвитку виокремилася в ній і набула вертикальної (сферної) та горизонтальної (тілесної) диференціації. Вважається, що кожна наука мусить мати свій об’єкт дослідження, тому географи для цього виділили географічну оболонку, щоб не стикатися з іншими науками про землю. Водночас українські туризмознавці все частіше розглядають туризм самостійною галуззю, а колишні субгалузі рекреації - санаторно - курортну справу та відпочинок - лікувальним і відпочинково - оздоровчим туризмом, або рекреаційним туризмом. Отже, туризм варто розуміти як діяльність, що здійснюється за вільним вибором людини з метою відновлення фізичних і духовних сил та розвитку інтелектуальних здібностей. Унаслідок відновлення туристичних маршрутів, які пов язані з національно - визвольною боротьбою українського народу, історико - культурною спадщиною українського козацтва, героїчною боротьбою із різними завойовниками тощо, підвищиться інтерес до пізнання рідного краю. відпочинок або рекреація під час різноманітних відвідин, торговельних закупів, курортних, спортивних заходів, походів, азартних ігор, відпочинку в літніх таборах, шлюбних мандрівок та ін з економічного погляду, туризм - це вид споживання, за яким надання духовних і матеріальних благ у вигляді послуг і товарів виокремлює його в своєрідну сферу обслуговування. Туризм як галузь - це сукупність підприємств сфери послуг і низки виробничих служб на спеціалізованих територіях, що постають у вигляді комплексної системи, де послуги надають заклади розміщення (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, туристичні бази, будинки відпочинку, притулки, приватні квартири або окремі будинки та ін. У законі україни про туризм зауважується, туристична індустрія - це сукупність різних суб єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів 6. З іншого - послуги різних галузей обслуговування лише тоді можна вважати туристичними, якщо вони продукуються в період подорожі, тобто на туристичному маршруті або під час відпочинку чи стаціонарного оздоровлення. Вони насамперед створюються та споживаються на місці зосередження туристичних ресурсів, наприклад, у районах відповідного клімату, зосередження мальовничого ландшафту або унікальних пам яток історії та культури.

Специфічні послуги надаються переважно під час подорожі туристичним маршрутом або у процесі відпочинку чи оздоровлення (показ унікальних пам яток, що сприяють отриманню особливих вражень, оздоровчо - лікувальні процедури і под. Потреба у додаткових послугах найчастіше виникає на місці перебування туристів, тобто в період, вільний від передбачених рекреаційних занять (відвідування театрів, спортивних об єктів, закладів розваг тощо). Комплекс туристичних послуг може включати транспортне обслуговування, бронювання місць на проживання та розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, організацію культурної, спортивної програм тощо. Для організації ефективної економічної діяльності та залучення широкого кола потенційних споживачів туристичних послуг необхідне поєднання всіх складових ресурсу - природних, історико - культурних й інфраструктурних. Так, у зв язку з популярністю лікувальної води - трускавецької нафтусі, яка володіє унікальними властивостями оздоровлення, неможливо обійтися без сучасних комунікацій, засобів зв язку, тобто добре налагодженої інфраструктури.

А наявність історико - культурних пам яток у трускавці та в околицях курорту дає підстави стверджувати, що туристично - оздоровчий бізнес трускавця має всі шанси для динамічного розвитку.

У ньому поєднані можливості задовольняти потреби у відпочинку, оздоровленні, в пізнанні, естетичному сприйнятті, вдосконаленні освіти та виховання, а також у спілкуванні з людьми й природою. Ліквідацію відчуття втоми; фізичне оздоровлення людини; організацію найрізноманітніших розважальних заходів і підвищення інтелектуальних функцій, тобто надання можливостей для розвитку особистості внаслідок організації пізнавальних походів, екскурсій, відвідуванням музеїв, історико - культурних пам яток тощо. Кліматологія, будучи пов язаною з бальнеокліматологією, біокліматологією, досліджує природну ресурсну базу, необхідну для розміщення оздоровниць, і придатність клімату для розвитку активного відпочинку й оздоровлення відпочиваючих. Адже формування попиту на туристичні послуги навіть за найсприятливіших економічних обставин, а також успіх у туризмі, цілком залежить від індивідуума, від його рівня культури і духовного стану, потреби в споживанні духовних благ. Шаблія, місце людини в суспільній географії розкривається за допомогою понять життєдіяльності - трудової, споживчої, соціоприродної, відтворювальної й екістичної. У зв язку з тим, що туризм насамперед спрямований на відтворення та примноження життєвих сил людини, тобто фізичного й інтелектуального потенціалу, цей вид діяльності розвивається з урахуванням і суспільних, і природних законів. Сама праця, пов язана з обслуговуванням туристів, вимагає таких взаємодіючих компонентів, як природне середовище, людина з притаманною здатністю до праці (в нашому випадку - до обслуговування), наявність засобів праці. Вона спрямована на створення послуг, що споживаються безпосередньо на місці їхнього створення, а також матеріальних благ, які у вигляді сувенірних виробів, туристичного інвентарю чи спорядження реалізують у туристичних центрах або за їх межами.

У зв язку з цим, на наш погляд, облаштування універсальних соціоприродних систем дещо відволікатиме потребу в суто природних екосистемах, але не підмінятиме їх. Щоправда, соціумний рівень життєдіяльності визначають місцем розташування туристичних об єктів і їх територіальними формами зосередження, експлуатованих у процесі туристичної діяльності. Екістичиа, або розселенська життєдіяльність у туризмі виглядає системою розселень, яку застосовують для розміщення туристичних об єктів - готелів, мотелів, турбаз, кемпінгів і відповідної інфраструктури задля створення й надання туристам різноманітних послуг. У свою чергу туристична діяльність - це діяльність людини, спрямована на збереження або відновлення фізичних та духовних сил, відповідно до існуючих суспільних стандартів. Шабліем, визначають взаєморозміщенням об єктів, наявністю просторових зв язків між ними, існуванням територіальних суспільних утворень та їх функціонуванням. Унаслідок такої неоднорідності формуються піраміди центрів обслуговування, які ієрархічною залежністю засвідчують наявність просторових зв язків, існування поєднань у вигляді пунктів, центрів, вузлів, що формують функціональні райони туристичного обслуговування. Особливості росту фонду вільного часу, транспорту, комунікацій, розширення сфери обслуговування як соціально - економічних факторів розвитку туристичного бізнесу.

Але в цілому нині рекреацію розуміють як відпочинок, розваги, лікування і реабілітацію в умовах певних розрахованих на це господарських структур, туризм і спорт, як організований, так і самодіяльний. На думку більшості дослідників, це час протягом доби, якогось іншого періоду або життя людини, який не пов язаний із виконанням нею професійних обов язків та задоволенням фізичних потреб. Рекреаційний потенціал розглядається як сукупність наявних природних, соціально - економічних і культурно - історичних передумов певної території в організації рекреаційно - туристичної діяльності. Поняття район переважно застосовується для означення місцевості, що вирізняється за географічними, економічними, адміністративними та іншими ознаками (промисловий, ресурсно - рекреаційний, економічний, адміністративний). Поняття регіон включає не лише суходіл, материки та острівні ділянки нашої планети, а й водні простори, тобто він може складатися з суходільної території й акваторії. Він також наголошує на тому, що ефективним методом виокремлення ядер районоутворення є математико - картографічний, який ґрунтується на механізмі побудови карт статистичних поверхонь потенціалу поля певного явища. А) транспортно - географічне положення, рівень забезпечення транспортною інфраструктурою тощо; б) розміщення рекреаційного району стосовно основних джерел нинішніх і потенційних рекреантів; в) розміщення стосовно основних баз забезпечення рекреаційного господарства всіма видами ресурсів, особливо продуктами харчування; г) розміщення стосовно інших рекреаційних районів, особливо конкурентоспроможних. До них належать європа, азія північна америка, південна америка, центральна америка та басейн карибського моря, африка, австралія та океанія, антарктида. 1) південно - західна азія (туреччина, кіпр, іран, афганістан, бахрейн, ірак, саудівська аравія, кувейт, об єднані арабські емірати, оман, ізраїль, палестинська автономія); 2) західна африка (приатлантичний) (маврикій, сенегал, гвінея, ліберія, сьєрра - леоне, гана, кот - д івуар, камерун, конго, демократична республіка конго (до липня 1997 р. 2) океанія (папуа - нова гвінея, соломонові острови, фіджі, тувалу, тонга, палау, маршал лові острови, вануату, кірибаті, науру, західне самоа, федеративні штати мікронезії, а також володіння франції (каледонія, французька полінезія) та північні маріанські острови, які знаходяться під опікою сша). підтримка з боку державних органів; - зростання суспільного багатства і доходів населення; - скорочення робочого часу; - розвиток транспорту і засобів комунікації; - урбанізація; - пріоритети в системі духовних цінностей суспільства. Він характеризується більшою тривалістю подорожі, відвідуванням меншої кількості міст і більшою тривалістю перебування в одному місці, тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочино. Вибір робиться між курортами, що спеціалізуються на лікуванні конкретного захворювання, і курортами змішаного типу, що загалом зміцнюють здоров я і сприяють відновленню сил і зняттю стресу.

Грязелікування використовується переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також гінекологічних та деяких інших захворювань. Кожному з них властива унікальна комбінація погодно - кліматичних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання тощо), що використовуються з лікувально - профілактичною метою. Кожен макрорегіон відомий насамперед світовими центрами паломництва, які приймають міжнародні потоки вірян і часто поєднують релігійну спеціалізацію з функціями адміністративного, промислового, культурного і туристичного центрів. У гірському готелі, як правило, міститься необхідне спорядження для літнього й зимового відпочинку, наприклад альпіністський і гірськолижний інвентар, підйомники тощо. Для кожного типу підприємств харчування за цією ознакою класифікації характерний відповідний асортимент блюд і напоїв, застосовувані форми обслуговування, місце розташування, що обслуговується контингент клієнтів - сполучення інших критеріїв класифікації. Ресторан - підприємство харчування, що надає гостям різноманітний асортимент блюд, напоїв, кондитерських виробів, у тому числі фірмові і складні страви.

Високий рівень обслуговування в ресторанах забезпечується кваліфікованими кухарями, офіціантами, метрдотелями і поєднується з організацією відпочинку і розваг. Кафе - підприємство харчування, що надає гостям обмежений асортимент блюд і напоїв, борошняних кондитерських виробів, кисломолочних продуктів у поєднанні з відпочинком і розвагами.

Буфет робить продаж зі споживанням на місці обмеженого асортименту холодних закусок, бутербродів, напоїв, булочних і кондитерських виробів, солодких страв нескладного готування. їдальня - це підприємство харчування, що призначене для виготовлення, реалізації й організації споживання на місці різними прошарками населення сніданків, обідів, вечерь, відпуск їх з собою. У меню вагонів - ресторанів входять холодні закуски, перші і другі блюда, гарячі напої, комплексні обіди, а також дорожні набори в пакетах, кондитерські вироби, фрукти, соки, мінеральні і фруктові води, що відпускаються офіціантами в усіх вагонах потяга; - ресторани на теплоходах. вестибульний бар служить зручним місцем для зустрічей і бесід; - ресторанний бар традиційно є привабливим елементом інтер єру ресторану; - допоміжний бар являє собою торговий намет, розташований у глибині готельного будинку, на поверсі. Високорозрядний готель (не тільки курортний) немислимий без басейну і бара при ньому, де гості можуть розслабитися з келихом екзотичного коктейлю; - міні - бари - маленькі бари з холодильником у гостевих кімнатах. Знання – це перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне відбиття дійсності у свідомості людини (у вигляді основних понять, наукових фактів, законів і закономірностей, принципів, ідей). Упродовж останніх десятиліть в географії все більше уваги приділяється вивченню просторових закономірностей діяльності людства, взаємодії людини і природи.

Тому стала поширеною точка зору про те, що об’єктом вивчення всієї географії є географічне середовище – як частина географічної оболонки, яка суттєво змінена внаслідок життєдіяльності людства. Людина, яка хоче присвятити себе даній галузі науки чи навчати інших її основам для успішної діяльності повинна мати певні особистісні якості та певний стиль мислення. Займати активну життєву позицію, мати жвавий інтерес до стану довкілля, подій у світі, своїй країні і рідному краї, бажання і намагання змінити довкілля і світ на краще, уміти пояснити ці події, застосовуючи знання географічних, екологічних, економічних та історичних закономірностей і навчати аналізувати їх інших; займатися туристично - краєзнавчою роботою; мати хороше просторове мислення і уяву.

Суть географічного мислення полягає в умінні бачити світ в об’ємі (в просторі й часі), аналізувати чисельні взаємозв’язки і взаємодії, які зумовлюють певні закономірності розміщення природних і суспільних об’єктів. Розібравшись у причинно - наслідкових зв’язках кваліфікований учений - географ може пояснити просторову організацію оточуючого світу, прогнозувати його зміни.

А кваліфікований учитель географії навчає дітей геопросторового мислення – уміння бачити наш чудовий світ, як результат багатьох взаємозв’язаних процесів, що відбувалися колись і протікають зараз на певній території. Мета навчання географії – сформувати в свідомості учня наукову картину рідного краю, своєї країни і всього світу, застосовувати знання і вміння у різних життєвих ситуаціях.