конспект уроку джури козака швайки на козацьких островах

конспект уроку джури козака швайки на козацьких островах

Кілька разів до мандрівців долинало запитливо сердите рохкання, і тоді пилип надовго завмирав, вслухаючись у байдужий, невпинний шурхіт густих очеретів. Не зважив нащадок ханського роду на його, тишкевича, заслуги перед ордою, відшмагав нагаєм, як шолудивого пса… мимовільний стогін вихопився з тишкевичевих грудей. Ніби посадили його татари на палю посеред великого міського майдану, а він глузує з них і проклинає такими страшними словами, що аж волосся стає дибки.

— тут, дорогий мій друже, як би тобі сказати… по плавнях, розумієш, поповзли всілякі плітки, ніби ти запродався ординцям… зблиснула проти сонця швайкова шабля. Звідсіля було не так далеко видно, як зі сторожового дуба, та все ж демко бачив і закрут лісової дороги, що в’юнилася на воронівку, і присульський луг, і частинку вовкулацького кута. Як подивиться хтось, то або не пускає, або за свій товар удвічі дорожче править… залишив тишкевич йому коней, а сам подався у плавні розшукувати грека. Демко навіть не завважив, як перебрався через глибоку і стрімку сулу — все пас очима старі лишаїсті мури на городищі, смужку лісу, що ніби з’їхав осипом углиб боліт, сторожовий дуб, на якому в дитинстві облазив усі гілки… дивився і зітхав. А тим часом демко зручно влаштувався на похиленому вільховому стовбурі і зацікавлено зиркав то в бік сули, то на небо, де ширяв орел, то на дорогу, що в’юнилася до його рідного села. Демкові навіть здалося, що один з них на мить зупинився на ньому, затим ковзнув далі, на лісову дорогу, на котрій вже лунав стукіт костура демкового діда. і він, левко, я - ак вихопив шаблюку, я - ак налетів на татарів… — та хіба ж там розбереш, коли все закрутилося так, що й не втямиш, у який бік кидатися, — на мить зніяковів левко. і тепер йому стало зрозуміло і те, чому ординці з такою легкістю обминають озброєні ватаги присульських козаків, і те, чому десятками щезають невідомо куди вільні люди, що поселилися в плавнях. Панська — в особі магнатів, переважно старост південно - східного прикордоння великого князівства литовського, та народна, яку представляли запорозькі козаки.

Про складний період протистояння українців турецько - татарським набігам і сваволі польсько - литовських магнатів та зародження козацтва розповідається в романі в. Вдаючись подекуди до фантастичних моментів (як - от, незвичайні здібності санька, приручені дідом кудьмою вовки), письменник розкриває вічне прагнення українців до волі, яке змушувало їх виступати проти утисків польської шляхти і підіймати шаблю на татарську орду навіть тоді, коли за спиною не було майже нікого. Та сюжетним стрижнем твору виступає не видатна історична особа, а герої, створені уявою письменника (пилип швайка, санько й грицик), які опиняються в центрі важливих історичних подій періоду боротьби українських козаків проти татарської орди.

Ставши на свій шлях, хлопці вже не мають вибору, бо кожний крок веде все далі від узвичаєного мирного життя до сповненого тривог і дорослої відповідальності козакування. Старшим другом та прикладом для хлопців є воронівський сирота, козацький вивідник пилип швайка, чиє ім’я винесене в заголовок твору, тим самим вказуючи, що саме він є зразком, витвореним письменником для наслідування юними читачами.

А ще це — захоплююча історико - пригодницька оповідь, на сторінках якої знайшлося місце вовкулакам і волхвам, бродникам і характерникам, дітям із телепатичними здібностями та мудрим дідам, першому коханню та справжній чоловічій дружбі. Переконуємося самі, у який тугий клубок сплелися тут інтереси кількох народів і держав та як складно доводилося вашим ровесникам та їхнім старшим і молодшим товаришам у хитросплетінні тих історичних перипетій. Окремими рисами головні герої трилогії грицько, санько та демко чимось нагадують французьких мушкетерів атоса, араміса та портоса, але троє сиріт із українського степу куди цікавіші. Можливо, комусь із них видасться, що насправді все було не так, і тоді вся родина матиме змогу поритися в численних наукових дослідженнях і довідниках, щоб на власні очі переконатися, що фактично (про історичні події, реальних персонажів тощо) письменник нічого не вигадав. Ну, хіба зовсім трішечки… про вовкулаків, волхвів, характерників і підводного човна… а можливо, і ви, і ваші батьки з насолодою прочитаєте повний текст книги в.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

i can write мещерякова

французький трикотаж що це

хімія метали і неметали