фізичний розвиток підлітка залежить від

фізичний розвиток підлітка залежить від

Хлопчики, які вище ростом відчувають себе зазвичай більш впевнено, так само впевнено почувають себе і ті, хто середнього зросту, тому що таких більшість. На що в цьому випадку важливо звернути увагу, так це на здоровий спосіб життя, фізичні вправи і відпочинок, збалансоване харчування, загартовування організму.

Також такий хлопчик, займаючись спортом, покаже свою завзятість, віру і прагнення, а це в свою чергу сприятиме розвитку самоповаги і підніме його самооцінку.

Але навіть якщо комусь і не вдасться вплинути на своє зростання, значить потрібно змінити до нього своє ставлення, і пам`ятати що всі генії планети мали невисокий зріст приблизно 165 см. Спочатку у хлопчиків 1 - 4 років збільшується маса тіла, потім з 5 - 7 зростання, 8 - 10 років, друга фаза збільшення маси тіла, 11 - 15 років друга фаза збільшення зростання, і 15 - 20 років, третя фаза збільшення маси тіла. Тому коли під час якої - небудь дієти підліток недоотримає цінні речовини для свого організму, це може погано позначитися на розвитку деяких органів і наслідки можуть довго про себе давати знати.

Статеве дозрівання впливає на появу почуття власної дорослості, появу інтересу до представників протилежної статі, пробудження нових романтичних почуттів і переживань. Почуття дорослості, потреба в са - мореалізації та суспільному визнанні, прагнення до самоствердження, самосвідомість набуває морального характеру, вміння підпорядковуватись нормам колективного життя. важливий канал інформації для підлітків; - специфічний вид міжособистісних відносин, у процесі яких підлітки здобувають навички соціальної взаємодії, формуються уміння підпорядковуватися колективній дисципліні, виробляються комунікативні навички; - специфічний вид емоційного контакту, в процесі якого здійснюється взаємодопомога, переживається почуття солідарності. 1) потреба бути самому, потреба територіальної автономії (приватизація); 2) потреба приналежності до групи, бути в компанії, бути таким, як усі (афіліація). 1) існує соціальний поділ; 2) складається особлива внутрішньошкільна і внутрішньо - класна ієрархія, заснована на офіційному статусі учнів; 3 відбувається диференціація авторитетів, статусів на основі неофіційних цінностей, прийнятих в учнівському середовищі. Зовнішні, ділові контакти; товариські взаємини, які сприяють взаємообміну знаннями, уміннями, навичками; дружні зв язки, які дозволяють вирішувати певні питання емоційно - осо - бистісного характеру.

Різниця у досвіді дорослих і підлітків; відсутність чітких станів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності та певних правил, які сприяють послабленню батьківської влади, що зумовлюється потребами підлітків у автономії. Вчитель повинен перейти на новий стиль спілкування з підлітком, ставитись до нього як до дорослого, передати підлітку відповідальність за свої вчинки і надати свободу дій. 1) потреба у самовираженні; 2) потреба уміти щось робити; 3) потреба щось значити для інших; 4) потреба рівноправного спілкування з дорослими; 5) посилення статевої ідентифікації. Підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. У молодших підлітків ще зберігається орієнтація на якості, які проявляються в учбовій діяльності, але основним критерієм оцінки себе та іншого стають морально - психологічні особливості особистості, що проявляються у взаєминах з іншими.

Для підліткового періоду характерний пошук ідентичності, що означає усвідомлення підлітком самого себе, безперервності у часі власної особистості та виникнення, у зв язку з цим, відчуття, що інші також це визнають. Після пошуків себе, особистісної нестабільності, у дитини до кінця підліткового віку уявлення про себе стабілізуються і утворюють цілісну систему внутрішньоузгоджених уявлень про себе - я - концепцію. Підлітковий період пов язаний з виникненням самосвідомості як усвідомлення себе в системі суспільних відносин, розвитком соціальної активності і соціальної відповідальності. Важливою стороною самосвідомості виступає потреба у самовираженні, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення і реалізацію своєї унікальності в системі соціальних зв язків. досягнення значної вольової саморегуляції, засвоєння нових значущих цінностей, безвідносно до поглядів референтних осіб, зростання довіри до групи однолітків, потреба впливати на інших, зростання стійкості до фрустрацій. Реакція емансипації (тип поведінки, за допомогою якої підліток хоче вийти з - під опіки дорослих), реакція захоплення (захоплення в цей період дуже різноманітні. інтелектуально - естетичні; тілесно - мануальні; накопичення; азартні; лідерські), реакція групування з ровесниками (бажання належати до певної групи), реакція відмови (пасивно - оборонний тип реакції опозиції). Показники фізичного розвитку – це, насамперед, антропометричні дані, темпи та особливості їх змін в процесі зростання, ступінь гармонійності розвитку, співвідношення календарного та біологічного віку, конституційні особливості тощо. Такий підхід надає можливість використовувати показники фізичного розвитку для вимірювання та адекватного порівняння їх значень з певними нормативними показниками, що встановлені. Формування особистості дитини в процесі діяльності відбувається тим успішніше, чим точніше педагог та лікар ураховують, якою мірою сама діяльність, її зміст, цілі, форми і способи організації, відповідають актуальним потребам дитини конкретного віку, її інтересам, прагненням, наявним та потенційним можливостям. Шкільне навчання ставить перед дитиною все нові і нові вимоги не лише стосовно оволодіння знаннями, уміннями та навичками, але й стосовно її якостей, особливостей поведінки, особистісного розвитку загалом. Загальновідоме позитивне ставлення учнів початкових класів до школи в цілому, необмежений авторитет вчителя та привабливість нової соціальної ролі школяра являють собою важливі соціально - психологічні чинники, що в своїй сукупності створюють підґрунтя для успішного виховання різних рис особистості учнів молодшого шкільного віку.

Отже, особливу увагу в організації виховної діяльності слід приділяти розгортанню в класному колективі ініціативності, самостійності, взаємоконтролю і, на цій основі, відносин взаємної відповідальності. Важливим критерієм адекватної адаптації учнів перших класів до перебування у школі є досягнутий рівень фізичного розвитку та ступінь його гармонійності. Там, де систематичні дослідження в цьому напрямку не проводяться, ускладнюються процеси планування і проведення лікувально - профілактичних та оздоровчих заходів серед дитячого населення. У “концепції загальної середньої освіти” підкреслюється, що для забезпечення адекватного перебігу процесів збереження, зміцнення і формування здоров’я, має передбачати щорічне визначення індивідуального рівня здоров’я та надання допомоги у дотримуванні відповідного рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості. На підставі отриманих даних учні за допомогою вчителів та медичних працівників складають індивідуальні програми особистісного самовдосконалення і фізичного розвитку.

Найкращим варіантом контролю за їх адекватним виконанням є поетапний аналіз індивідуального здоров’я учнів, покрокова ліквідація його найбільш слабких ланок, корекція шкідливих звичок, які мають місце, тощо. інтенсивне зростання, різкі зміни структурної та метаболічної активності організму впродовж періоду статевого дозрівання сприяють підвищенню його реактивності стосовно факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, появі значного числа анатомічних і фізіологічних відхилень. Рухова діяльність дітей молодшого шкільного віку також не повинна бути над мірною – варто остерігатися інтенсивних навантажень, адже значна частина енергетичних ресурсів організму у цьому віці витрачається на пластичні процеси, а саме на процеси росту та розвитку.

Рухова діяльність школярів як за характером вправ, так і за їх обсягом повинна будуватися диференційовано з урахуванням рівня їх фізичної підготовленості. Уже в молодшому шкільному віці має бути використаний диференційований підхід під час вибору вправ для уроків фізичної культури та при дозуванні фізичних навантажень серед хлопчиків і дівчат. Одночасно із загальним завданням – сприяти за допомогою використання фізичних вправ різнобічному й гармонійному розвитку дітей – перед фізичним вихованням постає і більш вузьке завдання. У цьому контексті, насамперед, слід ураховувати той факт, що у сучасних дітей надзвичайно часто реєструються порушення постави, плоскостопість, ожиріння тощо. Серед учнів молодшого шкільного віку найчастіше реєструються порушення фізичного розвитку, що мають нестійкий функціональний характер, і, отже, можуть бути в иправлені за допомогою використання дозованих фізичних вправ. Ухтомського та їх послідовників з достатньою повнотою розкрили механізм впливу рухів на складні життєві процеси, що відбуваються в організмі людини, вказуючи на негативні явища, які спостерігаються в умовах тривалого вимушеного спокою. Спокій і рух являють собою два антиподи, які визначають стан і характер життєвих процесів в організмі, впливають на інтерактивність та особливості роботи серця, легенів, шлунково - кишкового тракту, нервової і м’язової систем, а також обміну речовин. В результаті генералізації збуджувального процесу серед підлітків спостерігаються підвищена збудливість, яка виражається у формуванні зайвих рухів рук, ніг, голови та тулуба. У цьому віці особливо великого значення набувають раціонально організований режим дня, характер організації навчальної та позанавчальної діяльності, сну, харчування, загартовування, рухливих ігор на свіжому повітрі, що відповідає фізіологічним потребам організму дітей і підлітків. Систематичні фізичні вправи із широким використанням природних факторів дозволяють успішно вирішувати і цілу низку завдань, які полягають у збереженні та зміцненні здоров’я, загартовуванні організму, всебічному фізичному розвитку, і особливо розвитку фізичної витривалості, швидкості і сили, формуванні адекватних рухових навичок, виховання високих моральних і вольових якостей. Але така ситуація, коли умови дозволяють (і роблять необхідною) тривалу підготовку дітей до дорослого життя саму молодь радує далеко не завжди – бо позиція учня має на увазі залежність від старших, нерівність в стосунках з ними.

Якби діти не виходили з періоду дитячого і беззастережного підпорядкування авторитету батьків і дорослих, то вікові особливості підлітків не стали б предметом окремого вивчення та розуміння. Помітною є невідповідність розвитку серця і судинної системи масі тіла, що не дозволяє постачати потрібну кількість крові до різних ділянок тіла, зокрема, до мозку.

Продовжують розвиватися специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі й тім яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціативні зв язки між різними його ділянками.

Відомі випадки психічної анорексії, коли дівчатка, прагнучи виглядати як фотомоделі, дотримувалися спочатку надзвичайно строгої дієти, а потім узагалі відмовлялися від їжі, доводячи себе до цілковитого фізичного виснаження. Підліток намагається зайняти місце дорослого в системі реальних стосунків між людьми, тому для нього і мужність, і сміливість, і одяг важливі передусім у зв язку з цією соціальною позицією. У питаннях стилю одягу, зачіски, часу повернення додому, дозвілля, вирішення шкільних і матеріальних проблем підлітки більше орієнтуються не на батьків, а на однолітків. Підліток прагне визнання своєї самостійності, рівності з дорослими, хоча для цього відсутні реальні передумови — і фізичні, й інтелектуальні, й соціальні. Лише у спеціально організованій діяльності можна створювати ситуації, в яких взаємини з дорослими (й однолітками також) відповідали б претензіям і потребам підлітків. Для одних це бажання бути лідером, для інших - користуватись авторитетом в якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга, та завжди це прагнення є провідним мотивом поведінки у цьому віці. До дружніх стосунків висовуються особливі вимоги - взаємної відвертості та розуміння, рівності, чуйності, здатності співпереживати, вміти зберігати таємниці тощо. Підлітки вже, як правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки, як такі, що не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні. Нові форми взаємин поступово витісняють старі, але вони тривалий час співіснують, зумовлюючи конфлікти, взаємонепорозуміння та труднощі у спілкуванні дорослого з підлітком. Виробляється вміння свідомо спрямовувати увагу на певні об’єкти, тривалий час на них зосереджуватись, переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання та розподіляти її, тобто формуються вищі довільні форми уваги.

Зміни в інтелектуальній сфері виражаються передусім у розвитку здатності до абстрактного мислення, в зміні співвідношень між конкретно - образним та абстрактним мисленням на користь останнього, в формуванні понятійного мислення. Так, розширюється зміст її образів, оскільки уява бере участь в утворенні образів безпосередньо не сприйманих об’єктів, у процесах розуміння художніх творів, технічних креслень, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності тощо. Розвивається мовлення і як засіб спілкування з іншими людьми, і як спосіб набування знань, і як інструмент творення та засіб вираження емоційних станів та вольової регуляції поведінки.

У дітей з помірною та важкою розумовою відсталістю часто зустрічаються нейро - динамічні розлади у вигляді гііердінаміческого синдрому, розлади поведінки у вигляді психопатоподобного синдрому.

Серед вторинних порушень в опорно - руховому апараті відзначаються деформація стопи, порушення постави (сколіози, кіфосколіози, кіфози, лордоз), диспропорції статури, функціональна недостатність черевного преса, парези, кривошия. Недорозвинення рухової сфери проявляється в недостатній диференційованості статичних і локомоторних функцій, порушеннях координації, точності і темпу довільних рухів. Це породжує низьку ефективність операційних процесів всіх видів діяльності і проявляється в несформованості тонких диференційованих рухів, погану координацію складних рухових актів, низькою навченості рухам, відсталості сформованих навичок, недоліки доцільного побудови рухів, труднощі при виконанні або зміні рухів за словесною інструкцією. Не тільки ураження центральної нервової системи (цнс) впливає на ступінь відставання у фізичному розвитку розумово відсталих дітей і пристосування до фізичного навантаження. Дітям з помірною та важкою розумовою відсталістю цілком доступні найбільш широкі координовані рухи, що необхідно використовувати при прищепленні їм трудових навичок. Так, в розвитку витривалості діти з легкою розумовою відсталістю поступаються здоровим одноліткам на 11%, з помірною розумовою відсталістю - на 27%, з важкою - близько 40%. Будь - яка вправа з використанням диференційованих дій вимагає узгодженого, послідовного і одночасного поєднання рухів ланок тіла в просторі і часі, визначеного зусилля, траєкторії, амплітуди, ритму та інших характеристик руху.

Горська встановила достовірні відставання абсолютних показників всіх видів координаційних здібностей школярів 8 - 15 років з розумовою відсталістю від учнів масових шкіл (табл. В учнів молодших класів найбільш часто відзначаються деформації хребта (сколіози, кіфосколіози, кіфози, лордоз), патологічна форма грудної клітини, плоскостопість, функціональна недостатність черевного преса (опуклий або відвислий живіт). До групи середнього гармонійного розвитку належать діти з середніми, вище середнього, нижче середнього і високими показниками зростання при середніх і вище середніх показниках ваги і окружності грудної клітини (при відсутності у дитини відхилень у будові тіла і стан здоров я). Групу надмірного негармонійного розвитку складають діти, у яких при тих же показниках зростання, що і в попередній групі, перевищені показники ваги і окружності грудної клітини (або тільки один з них). До групи нижче середнього фізичного розвитку відносять дітей середнього, вище середнього і високого зросту при недостатній вазі і окружності грудної клітини.

Збудливі діти при ходьбі переставляють ноги різким ривком, при цьому роблять різкий помах рукою і смикають вперед тулуб і голову, змінюють амплітуду і швидкість рухів ніг і рук, посмикують плечима, повертають голову.

Недостатня узгодженість рухів ніг і рук, нерівномірність рухів рук по амплітуді і напряму, надмірне розгойдування тулуба, закрспощен - ність всього тіла. 36% школярів з працею виконують дії, пов язані з ізольованими рухами пальців рук (застібання гудзиків, зашнуровиваніе черевик, зав язування пояса, бантів). У багатьох учнів в процесі письма виявляються порушення просторової регуляції, повільний темп, надмірне напруження друкарській руки і недостатні руху кисті. Ці діти міцно стискають ручку пальцями, погано дозують зусилля натиску, накреслення літер здійснюється в основному за рахунок рухів передпліччя і плеча. Спостереження на уроках праці показують, що більшість дітей незграбні і невпевнені в своїх рухах, недостатньо маніпулюють пальцями, а діють всієї пензлем. Другий вид недоліків при виконанні вправ для пальців проявляється в тому, що учні, які володіють активними ізольованими рухами пальців, не можуть здійснювати ці рухи одночасно двома руками або без зорового контролю. Причиною цього недоліку, мабуть, є недосконалість аналітико - синтетичної діяльності центральної нервової системи розумово відсталих дітей, а також відсутність у них практичного досвіду у виконанні дій, в яких довільна регуляція рухів пальців рук, здійснюється переважно на основі кінестетичних відчуттів. Виправлення рухових недоліків другого виду пов язано з вдосконаленням довільної регуляції рухів, застосуванням вправ, які сприяють вдосконаленню аналітико - синтетичних процесів, що забезпечують довільну регуляцію тонких рухів пальців рук. До 5 - 9 класів рівень рухових можливостей розумово відсталих учнів підвищується, помітно згладжуються порушення рухів пальців, краще виконуються завдання за словесною інструкцією. Системний виклад порушень рухової сфери розумово відсталих дітей представлено в класифікації порушень фізичного розвитку та рухових здібностей дітей - олігоф - ренова розробленої а. Порушення фізичного розвитку; відставання в масі тіла; ожиріння; відставання в довжині тіла; порушення постави; порушення стопи; порушення в розвитку грудної клітини; знижена життєва ємкість легень; знижена окружність важкою клітини; аномалії черепа; аномалії лицьового скелета; дисплазії. Неточність рухів в просторі; неточність рухів у часі; невміння виконувати ритмічні рухи; низький рівень диференціювання м язових зусиль; низький рівень розвитку функції рівноваги; дискоординація рухів. Сутулість; дискоординація рухів рук і ніг; човгання ногами; волочіння ніг по підлозі; неритмічність рухів; постійні відхилення від шляху по прямій; неоднакова довжина кроків; неоднакові амплітуди при помахах руками, шкарпетки ніг звернені всередину; шкарпетки ніг звернені назовні; млявість; вертикальні рухи тулубом; постійні відхилення тулуба від вертикальної осі. Надмірний нахил тулуба вперед, надмірне напруження рук; дрібні кроки; неритмічність; надмірний нахил голови вперед; мала амплітуда в рухах рук; притискання рук до тулуба; зайвий розворот стоп назовні, звернення стоп шкарпетками один до одного; розгойдування тулуба в ворони; дискоординація рухів рук і ніг, млявість рухів. в стрибках з місця поштовхом двома ногами відштовхування проводиться однією ногою; дискоординація рухів рук і ніг при відштовхуванні і в польоті; слабке фінальне зусилля; невміння приземлятися; слабкий помах руками; вправа виконується з низького присідаючи; поштовх виконується майже прямими ногами; в стрибках в довжину і висоту з розбігу.

Невміння підібрати точне місце відштовхування; слабке фінальне зусилля; дискоординація русі рук і ніг в польоті; невміння приземлятися; відштовхування прямою ногою. Напруженість, скутість тулуба; квапливість; неправильний замах; несвоєчасне випуск метану предмета з рук; млявість; слабкість фінального зусилля; дискоординація рухів рук; ніг і тулуба при кидку.

Відставання від норми в показниках сили основних м язових груп тулуба (рук, ніг, живота, спини); швидкості рухів; витривалості динамічного характеру; швидкісно - силових якостей; гнучкості і рухливості в суглобах. Для практичного використання цієї класифікації в педагогічних цілях, на її основі систематизовані фізичні вправи, що сприяють виправленню виявлених рухових недоліків. Для дітей з помірною та важкою розумовою відсталістю розроблена класифікація з урахуванням фізичних можливостей, віку, стану здоров я, підготовленості для використання при підборі ігор, фізичних вправ, їх дозування. На цьому ступені разом з педагогами, які працюють в класах, вже можна розвивати прикладні рухові навички (користуватися столовими приборами, спілкуватися за допомогою підтримуючої комунікації). Перед учителем фізичної культури і лфк стоїть завдання максимально розширювати рухові можливості дітей, вчити звертатися з простим спортивним інвентарем (кеглі, м ячі різного діаметру і т. Дітей необхідно вчити налагоджувати відносини з партнерами в групі, керувати емоціями, приймати правила гри, дотримуватися їх, брати на себе відповідальність. На цьому ступені розширюються можливості для формування прикладних рухових навичок, які в майбутньому знайдуть застосування в житті (ходьба на лижах, велосипедна підготовка, ближній туризм, плавання і т. Фізичні вправи допомагають удосконалювати емоційну сферу, крім того, спортивні заходи створюють передумови для інтеграції в суспільство (інтеграційні спортивні групи, спортивні табори). Передумовами оволодіння дітьми різноманітними руховими вміннями, ігровими діями, для розвитку фізичних якостей і здібностей, необхідних в життєдіяльності дитини на уроках лікувальної фізичної культури є поступовість і доступність дидактичного матеріалу.

Зберігається велика рухливість хребта, а отже, не виключаються і можливості його скривлення при неправильних положеннях тіла, однобічних і надмірних напруженнях. Перебудова організму спричинює збільшену загальну чутливість, змінюється динамічна рівновага між першою і другою сигнальними системами, відбувається ослаблення вищого функціонального рівня кіркової діяльності другої сигнальної системи.

Також особливістю цього віку є статеве дозрівання, яке характеризується лабільністю психіки, вегетативної нервової системи, відхиленнями у функціях серцево - судинної системи.

У дітей, які часто і тривало хворіють, особливо хронічними захворюваннями, спостерігається сповільнення росту, зниження надбавок маси тіла, ослаблення тонусу м язів, порушення статури, плоскостопість. Але зріст людини може бути збільшений і за допомогою спеціальних вправ на розтягування, у висі, вистрибуванні нагору з діставанням високо висячих предметів та ін. Формування рухової функції у дітей шкільного віку визначається не лише і не стільки розвитком опорно - рухового апарату, скільки ступенем зрілості вищих центрів регуляції рухів. На початок шкільного періоду нервові центри підкіркової регуляції рухів що забезпечують переважно тонічні впливи, складають за абсолютним обсягом 94 - 98% нервових ядер дорослої людини.

Відбувається дозрівання швидких гліколітичних стомлюючих м язових волокон, і із закінченням перехідного періоду встановлюється, індивідуальний тип співвідношенні повільних і швидких волокон в скелетних м язах. Час кругообігу крові у дошкільників - 14 с, у молодших школярів - 16 с, в середньому шкільному віці - 18 с, а у старших школярів досягає дорослих значень - 20 - 22. Впродовж середнього шкільного віку збільшується кількість еритроцитів і гемоглобіні, знижується кількість лейкоцитів, в лейкоцитарній формулі продовжується зниження кількості лімфоцитів і наростання кількості сегментованих нейтрофілів. Хвилинний об єм крові збільшується, головним чином, за рахунок збільшеного об єму систоли, який за період від 10 років до 17 років наростає від 46 мл до 60 - 70 мл за рахунок збільшеного об єму систоли крові і підвищення тонусу парасимпатичного відділу нервової системи відбувається подальше зниження частоти сердечних скорочень (чсс). У хлопчиків і дівчаток, що займаються фізичною культурою і спортом (особливо тими видами, що вимагають витривалості), жєл нерідко досягає 130 - 150% від середніх розмірів. Особливістю терморегуляції у цьому віці є те що саме цей період характеризується найбільшою нестійкістю та різноманіттям реакцій у відповідь на температурні впливи зовнішнього середовища. Нерівномірність цього процесу веде до того, що кілька років - починаючи з 10, а іноді навіть з 8 - 9 років хлопчики відстають від дівчаток у зростанні і масі тіла. Багато дівчат соромляться свого росту комплексують з приводу форм і розмірів молочних залоз, але рідко хто з них звертає увагу на відсутність менструації у віці старше 13 - 14 років. Більше того, мало хто з дівчат знає, що зовнішні ознаки, які викликають невдоволення собою, можуть бути обумовлені збоями в роботі різних внутрішніх органів, у першу чергу репродуктивної системи.

У цей період відбувається формування індивідуальної морфотипа людини із специфічними особливостям і форми і розмірів тіла, співвідношення м язової і жирової тканини.

Акселерація є складним біосоціальним явищем яке виражається в прискореному розвитку біологічних процесів, збільшенні антропометричних показників, в більш ранньому настанні статевої і інтелектуальної зрілості молоді. Так, сьогоднішні підлітки за темпами фізичного розвитку і статевого дозрівання на 2 - 4 роки випереджають своїх однолітків, що народилися 30 - 50 років тому.

Знайдіть власний спосіб зняття стресу, наприклад, гумористичним підходом до проблеми, бесідою з близькою людиною; - традиційним способом психотерапії є письмове фіксування своїх проблем. Ведення щоденників, де чітко формулюються проблеми, - дуже ефективний засіб їх розв’язання, особливо, якщо вказувати можливі шляхи розв’язання; - фізичне навантаження у будь - яких випадках знімає стрес, оскільки під час нього розщеплюється адреналін, який і відповідає за збуджений стан; методи визначення показників фізичного розвитку підлітків називають антропометричними дослідженнями, які становлять сукупність методів вимірювання морфонологічних особливостей людського тіла, і включають в себе вивчення таких ознак. В нашому прикладі підліток за віком відноситься до 13 - річних, оскільки за загальноприйнятою методикою діти у віці від 12 років 6 місяців до 13 років 5 місяців 29 днів відносяться до 13 - річних, від 13 років 6 місяців до 14 років 5 місяців 29 днів - до 14 - річних і т. 2) для дітей певної статі і віку включає середні арифметичні величини (м) довжини і маси тіла, кола грудної клітки; середнє квадратичне відхилення (8 - сигма) для довжини тіла; приватну сигму 8r і коефіцієнт регресії (r^) для маси тіла і кола грудної клітки.

Одержану різницю ділять на приватну сигму для маси тіла 8r (внизу стовпця маси тіла) і таким чином визначають, на скільки приватних сигм маса тіла обстеженого більше або менше (залежно від того, який знак стояв при відніманні) по відношенню до тієї, яку він повинен був мати для даної довжини тіла. Проте можливі і інші варіанти, при яких, наприклад, довжина тіла буде вище або нижче середньою, а маса або коло грудної клітки не відповідатимуть довжині тіла. Діти з хорошим фізичним розвитком, тобто з середніми, вище середніх, високими і нижче середніх показниками довжини тіла, з середніми і вище середніх показниками маси і кола грудної клітки.

Діти з надмірним фізичним розвитком, тобто з тими ж показниками довжини тіла, що і в першій групі, але при високих показниках маси і (або) кола грудної клітки.

Діти з фізичним розвитком нижче середнього, тобто з середніми, вище середніх і високими показниками довжини тіла при нижче середніх показниках маси тіла і (або) кола грудної клітки.

Для групової оцінки фізичного розвитку різних груп школярів визначається питома вага дітей з тим або іншим рівнем фізичного розвитку (хорошим, надмірним, нижче середнього і поганим) в кожній групі (колективі). Необхідно відзначати також і відхилення у фізичному розвитку, статурі, щоб вчитель міг підібрати відповідні фізичні вправи для виправлення знайдених відхилень. Дослідження фізичного розвитку підлітків, було проведено з дванадцяти річними учнями шостого класу білківської загальноосвітньої школи тростянецького району, сумської області. Результати вимірювання фізичного розвитку (зріс, вага тіла та округлість грудної клітки), ми занесли до таблиці і порівняли отримані результати з середніми даними оціночної таблиці фізичного розвитку підлітків даного віку за л.