контрольні заходи у вищому навчальному закладі

контрольні заходи у вищому навчальному закладі

Лекції проводяться лекторами - професорами і доцентами (як виняток викладачами без вченого звання з дозволу декана факультету за поданням методичної комісії факультету), а також провідними науковими працівниками та спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. Лабораторне заняття - вид навчального заняття, коли студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи дослідження з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває практичних навиків роботи з лабораторним обладнанням, оснащенням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. Лабораторне заняття включає проведення контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання завдань теми заняття, оформлення індивідуального звіту про виконану роботу та його захист перед викладачем. Наявність позитивних оцінок, одержаних студентом за всі лабораторні роботи, передбачені робочою програмою, є необхідною умовою його допуску до семестрового контролю з даної дисципліни.

Практичне заняття - вид навчального заняття, коли викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни і формує вміння та навики їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом сформульованих завдань. Практичне заняття включає проведення контролю знань, вмінь і навиків, постановку загальної проблеми (завдання) викладачем та її обговорення за участю студентів, розв язання завдань з їх обговоренням, вирішення контрольних завдань та їх перевірка, оцінювання. Семінарське заняття - вид навчального заняття, коли викладач організовує дискусію за попередньо визначеними проблемами, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуальних завдань (рефератів). На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію та ін. індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремим студентом з метою підвищення рівня його підготовки та розкриття його індивідуальних творчих здібностей. Обсяг індивідуальних навчальних занять визначається робочим навчальним планом, а форма і методи проведення контролю, крім державної атестації, - індивідуальним навчальним планом студента. Консультація - вид навчального заняття, коли студент одержує відповіді від викладача на конкретні питання або пояснення конкретних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни.

індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, розрахункові, графічні, курсові, дипломні проекти, роботи тощо) видаються студентам у терміни, передбачені робочим навчальним планом. Вид контролю характеристика вхідний контроль проводиться перед вивченням нового курсу з метою визначення рівня підготовки студентів із дисциплін, які забезпечують цей курс. Вхідний контроль проводиться у перші години занять, що відведені для вивчення нового курсу із залученням усіх студентів, за єдиними завданнями, які відповідають програмі попередньої дисципліни.

інформація, одержана при поточному контролі, використовується як викладачем - для коригування методів і засобів навчання, так і студентами — для планування самостійної роботи.

Поточний контроль може проводитися у формі усного опитування або письмового експрес контролю на лекціях і практичних заняттях, колоквіумів - на лабораторних роботах, оцінки виступів студентів - на семінарських заняттях. Результати поточного контролю враховуються викладачем при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни рубіжний контроль це контроль знань студентів після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми дисципліни.

Цей вид контролю не впливає на результативність (оцінку) навчання студента і проводиться вибірково, як правило, в інтересах зовнішнього контролю якості навчання, чи внутрішнього - з метою вивчення збереження знань студентів підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання студентів на певному освітньо - кваліфікаційному рівні або на окремих його завершених етапах. Семестровий контроль проводиться у вигляді семестрового іспиту, диференційованого заліку або заліку з конкретної дисципліни за обсягом навчального матеріалу, визначеного робочою програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом. Студенти, які навчаються за індивідуальним графіком занять, можуть складати іспити та заліки у міжсесійний період у терміни, встановлені деканом факультету.

), документально підтверджених відповідним закладом, окремим студентам може встановлюватись індивідуальний графік складання іспитів, але не більше місяця після закінчення екзаменаційної сесії. Якщо цей термін є недостатнім для виконання індивідуального графіка, розглядається питання про надання академічної відпустки або повторного курсу навчання. Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної дисципліни, якщо він виконав усі види робіт, передбачених робочою навчальною програмою дисципліни.

Студент, який захворів під час сесії, зобов язаний повідомити деканат про свою хворобу не пізніше дня іспиту та в тижневий термін після одужання подати довідку медичного закладу.

Заліки встановлюються на основі поданих студентами рефератів, виступів на семінарських заняттях, виконання контрольних робіт та оцінок поточного контролю. Під час виконання екзаменаційних робіт (підготовки до відповіді на усному іспиті) студенти зобов язані дотримуватися відповідних вимог кафедри (викладача). Порушення правил поведінки на екзамені є виявом навчальної несумлінності, у цьому випадку студент звільняється від іспиту з відповідною позначкою в екзаменаційній відомості, що свідчить про заборгованість з даної дисципліни.

Екзаменатор оцінює як зміст відповідей у відповідності вимог до знань, навиків та вмінь студентів, так і вміння студента стисло, чітко і грамотно викладати навчальний матеріал. Результати складання іспитів, диференційованих заліків і захистів курсових проектів (робіт) оцінюються за чотирибальною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно), а заліків - за двобальною шкалою (зараховано, не зараховано) і заносяться до екзаменаційної відомості, залікової книжки та навчальної картки студента. Позитивні оцінки виставляються до екзаменаційної відомості та залікової книжки, незадовільна оцінка ставиться лише в екзаменаційній (заліковій) відомості. Перескладання незадовільної оцінки з одного іспиту (заліку) допускається не більше двох разів, причому друге перескладання приймає комісія, що створюється на кафедрі. Практика студентів є обов язковим компонентом освітньо - професійної програми для одержання певного кваліфікаційного рівня і має на меті набуття студентом професійних практичних навичок. Під час цієї практики поглиблюються та закріплюються знання дисциплін професійної підготовки, збирається фактичний матеріал для виконання дипломного проекту.

Державна атестація студентів, які закінчили навчання за освітньо - професійною програмою підготовки бакалаврів, проводиться державною екзаменаційною комісією (дек) у формі державних іспитів або захисту атестаційної роботи у відповідності до вимог огіп. Державна атестація студентів, які закінчили навчання за програмами підготовки спеціалістів або магістрів, проводиться дек у формі державних іспитів відповідної магістерської атестаційної роботи.

систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань; вимоги до змісту дипломних проектів (робіт) та екзаменаційних білетів державних екзаменів визначає випускаюча кафедра з урахуванням кваліфікаційної характеристики випускника та рекомендації науково - методичної комісії мон україни за відповідним напрямом. Підготовка атестаційних робіт є заключним етапом навчання студентів за відповідною програмою підготовки і маг на меті систематизувати, закріпити і розширити теоретичні знання і практичні навички у вирішенні професійних завдань, а також визначити рівень підготовки студентів у відповідності до кваліфікаційної характеристики фахівця відповідного рівня і спеціальності (напряму підготовки). Студентам надається право вибирати тему атестаційної роботи, визначену випускаючою кафедрою, або пропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Для захисту атестаційних робіт з кожної спеціальності (напряму підготовки) створюється єдина для всіх форм навчання державна екзаменаційна комісія (дек). Голови комісій по захисту атестаційних робіт спеціалістів і магістрів призначаються міністерством освіти і науки за пропозицією ректора з числа провідних спеціалістів виробництва або вчених. До складу дек входять ректор, проректор з навчальної чи наукової роботи, декан факультету або його заступник з навчальної роботи, завідувачі кафедр, професори та доценти профілюючих кафедр, провідні спеціалісти виробництва та наукових установ. До захисту атестаційних робіт допускаються студенти, які виконали роботу, одержали на неї відгук керівника (наукового керівника), рецензента (відгуки опонентів) та відгук завідувача кафедрою про допуск до захисту.

У випадку, якщо завідуючий кафедрою не вважає за можливе допускати студента до захисту атестаційної роботи, це питання розглядається на засіданні кафедри за участю керівника. Захист атестаційних робіт проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менше половини її складу при обов язковій присутності голови комісії. Студент, який при захисті атестаційної роботи отримав незадовільну оцінку, або не захищав роботу без поважних причин, відраховується з вищого навчального закладу, і йому видається академічна довідка. При цьому державна комісія встановлює, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов язаний розробляти нову тему, визначену відповідною кафедрою. Студенту, який не захищав атестаційну роботу з поважної причини (документально підтвердженої), ректором може бути продовжений строк навчання до наступного терміну роботи державної комісії із захисту.

Особи, які мають не менше 75 % відмінних оцінок з усіх передбачених навчальним планом навчальних дисциплін, індивідуальних завдань та практичної підготовки (за умови оцінок добре з інших дисциплін та відмінних оцінок за результатами державної атестації), отримують відповідні документи встановленого державного зразка з відзнакою. Умовою отримання особою диплома з відзнакою про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста є наявність диплома з відзнакою про здобуття базової вищої освіти за напрямом професійного спрямування і кваліфікації бакалавра. Умовою отримання диплома з відзнакою про здобуття повної вищої освіти та кваліфікації магістра є наявність диплома з відзнакою про здобуття базової вищої освіти та кваліфікації бакалавра чи про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста. № 40 - v, державному класифікаторі професій дк 003 - 95, державному класифікаторі видів економічної діяльності дк 009 - 96, комплексі нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти (додаток № 1 до наказу міністерства освіти україни від 31. № 28 - р), та наведені нові терміни відповідно тимчасового положення про організацію навчального процесу в кредитно - модульній системі підготовки фахівців, затвердженого наказом міністерства освіти і науки україни від 23. європейська кредитно - трансферна та акумулююча система (ects) - забезпечує єдину процедуру, що гарантує академічне визнання навчання, що проходило за кордоном, і студент не втрачає часу на повторення пройденого курсу.

Система дозволяє вимірювати і порівнювати результати навчання і передавати їх з одного навчального закладу до іншого, використовуючи загальні поняття і зрозумілі для всіх механізми — кредити та оцінки, а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.

Прозорості інформації про навчальні програми вищого навчального закладу та здобутки студента; взаємній угоді між вищими навчальними закладами - партнерами і студентом; використанні залікових одиниць (кредитів). інформаційний пакет, який дає загальну інформацію про навчальний заклад, його факультети, назву напрямів, спеціальностей, спеціалізацій спеціальностей, навчальні програми із зазначенням обов’язкових і вибіркових курсів, організацію навчального процесу, систему оцінювання тощо. Перелік оцінок з дисциплін, який показує здобутки студентів у навчанні загальнозрозумілим способом і може легко передаватися з одного навчального закладу до іншого. Кількість кредитів ects на навчальну дисципліну визначається діленням загального обсягу годин з навчальної дисципліни на ціну кредиту (з округленням до 0, 5 кредиту). Загальний обсяг годин з навчальної дисципліни повинен включати час на проведення лекцій, практичних, семінарських та лабораторних занять, консультацій, практик, самостійної та індивідуальної роботи і контрольних заходів. Кредитно - модульна система організації навчального процесу – це модель організації навального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів); з аліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів; модуль – це задокументована завершена частина освітньо - професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу; 2. Лекція — це логічно вивершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково - методичного питання, ілюстрований, при необхідності, засобами наочності. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрямок, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи студентів з відповідної навчальної дисципліни.

Лекція повинна охоплювати все нове, що є в законодавчих документах, в літературі, виявляється на практиці, висвітлювати динаміку змін та суперечливі питання, які виникають при вивченні окремих тем дисципліни.

При викладенні лекційного матеріалу можуть використовуватися результати науково - дослідної роботи самого лектора та викладачів кафедри, лекція має носити проблемний характер. Лектор зобов язаний дотримуватися навчальної програми щодо тем лекційних занять, але не обмежуватися в питаннях трактування навчального матеріалу, формах і засобах доведення його до студентів. Практичне заняття — це організаційна форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами практичних завдань. Основна мета практичного заняття — розширення, поглиблення й деталізація теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи, і спрямування їх на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення умінь і навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення студентів. Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, розв’язування завдань з їх обговоренням, розв’язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання. Семінарське заняття - це організаційна форма навчального заняття, на якому викладач організує обговорення студентами питань з тем, визначених робочою навчальною програмою. Самостійна робота студента — це форма організації навчального процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі. Метою самостійної роботи студента є засвоєння в повному обсязі навчальної програми та послідовне формування у студентів самостійності як риси характеру, що відіграє суттєву роль у формуванні сучасного фахівця вищої кваліфікації. В ході самостійної роботи студент має бути активним учасником навчального процесу, повинний свідомо ставитися до оволодіння теоретичними знаннями і практичними вміннями, вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Співвідношення обсягів аудиторних занять і самостійної роботи студентів визначається з урахуванням специфіки та змісту конкретної навчальної дисципліни, її місця, значення і дидактичної мети в реалізації освітньо - професійної програми.

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочою навчальною програмою для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять. індивідуально - консультативна робота — це форма організації навчальної роботи викладача зі студентами, яка здійснюється шляхом створення необхідних умов для виявлення і розвитку індивідуальних особливостей студента на основі особистісно - діяльнісного підходу.

індивідуально - консультативна робота проводиться з метою посилення мотивації студентів до пізнавальної діяльності і спрямування її в необхідному напрямку.

індивідуально - консультативна робота проводиться у поза навчальний час за окремим графіком, який розробляється на кожний семестр кафедрою з урахуванням вимог робочої навчальної програми дисципліни і трудомісткості цієї роботи для студента та затверджується завідувачем кафедри у тижневий строк з початку семестру.

Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначаються відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією). А також підсумковий контроль, який проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або на окремих його завершальних етапах. Вищий навчальний заклад може використовувати модульну та інші форми підсумкового контролю після закінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних занять з певної дисципліни і їх результати враховувати при виставленні підсумкової оцінки.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом. Семестровий екзамен - це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід. Семестровий диференційований залік — це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань. Семестровий залік - це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях. Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни (семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку), якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї навчальної дисципліни.

Результати складання екзаменів і диференційованих заліків оцінюються за чотирибальною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно), а заліків - за двобальною шкалою (зараховано, не зараховано) і вносяться в екзаменаційну відомість, залікову книжку, навчальну картку студента. Студентам, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академзаборгованість до початку наступного семестру.

Державна атестація студента здійснюється державною екзаменаційною (кваліфікаційною) комісією (далі — державна комісія) після завершення навчання на певному освітньо - кваліфікаційному рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня підготовки вимогам освітньо - кваліфікаційної характеристики.

Державна комісія перевіряє науково - теоретичну та практичну підготовку випускників, вирішує питання про присвоєння їм відповідної кваліфікації, видачу державного документа про кваліфікацію, опрацьовує пропозиції щодо поліпшення якості освітньо - професійної підготовки спеціалістів. Ректор (директор) вищого навчального закладу або проректор (заступник директора) з навчальної чи наукової роботи, декан факультету або його заступник (завідувач відділення або його заступник), завідувачі кафедр, професори, доценти (викладачі) профілюючих кафедр (відділень), провідні фахівці - юристи та працівники науково - дослідних інститутів. У державних комісіях студенти, які закінчують вищий навчальний заклад, складають державні екзамени та захищають кваліфікаційні (дипломні) проекти (роботи). Складання державних екзаменів або захист дипломних проектів (робіт) проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менше половини її складу при обов язковій присутності голови комісії. Результати захисту дипломних проектів (робіт), а також складання державних екзаменів, оголошуються у цей же день після оформлення протоколів засідання державної комісії. Студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо - професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідна кваліфікація, видається державний документ про кваліфікацію. Студенту, який отримав підсумкові оцінки відмінно не менше як з 75 відсотків усіх навчальних дисциплін та індивідуальних завдань, передбачених навчальним планом, а з інших навчальних дисциплін та індивідуальних завдань - оцінки добре, склав державні екзамени з оцінками відмінно, захистив дипломний проект (роботу) з оцінкою відмінно, а також виявив себе в науковій (творчій) роботі, що підтверджується рекомендацією кафедри (предметної або циклової комісії), видається документ про кваліфікацію з відзнакою. Рішення державної комісії про оцінку знань, виявлених при складанні державного екзамену, захисті дипломного проекту (роботи), а також про присвоєння студенту - випускнику відповідного рівня кваліфікації та видання йому державного документа про кваліфікацію приймається державною комісією на закритому засіданні відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, котрі брали участь в засіданні. Студент, який при складанні державного екзамену або при захисті дипломного проекту (роботи) отримав незадовільну оцінку, відраховується з вищого навчального закладу і йому видається академічна довідка. У випадках, коли захист дипломного проекту (роботи) визнається незадовільним, державна комісія встановлює, чи може студент подати на повторний захист той самий проект (роботу) з доопрацюванням, чи він зобов язаний опрацювати нову тему, визначену відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією). Студент, який не склав державного екзамену або не захистив дипломний проект (роботу), допускається до повторного складання державних екзаменів чи захисту дипломного проекту (роботи) протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу5. Студентам, які не складали державні екзамени або не захищали дипломний проект (роботу) з поважної причини (документально підтвердженої), ректором (директором) вищого навчального закладу може бути продовжений строк навчання до наступного терміну роботи державної комісії із складанням державних екзаменів чи захисту дипломних проектів (робіт) відповідно, але не більше, ніж на один рік. У протоколи вносяться оцінки, одержані на державних екзаменах або при захисті дипломного проекту (роботи), записуються питання, що ставились, особливі думки членів комісії, вказується здобута кваліфікація, а також який державний документ про кваліфікацію (з відзнакою чи без відзнаки) видається студенту - випускнику, що закінчив вищий навчальний заклад. Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконання освітньо - професійних програм підготовки фахівців певного освітньо - кваліфікаційного рівня. 34 закону україни „про вищу освіту” визначено, що безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Керівник є представником вищого навчального закладу у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом україни „про вищу освіту” і статутом вищого навчального закладу.

Він щороку звітує перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Після виходу на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу особа, яка працювала на цій посаді не менш як 10 років підряд, може бути призначена радником керівника вищого навчального закладу на громадських засадах або за рахунок власних надходжень вищого навчального закладу в порядку, визначеному статутом вищого навчального закладу.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника вищого навчального закладу приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу і протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам закону україни „про вищу освіту”, до вищого навчального закладу для голосування. Керівник вищого навчального закладу обирається шляхом таємного голосування строком на п ять років у порядку, передбаченому законом україни „про вищу освіту” і статутом вищого навчального закладу.

– кожен науковий, науково - педагогічний та педагогічний штатний працівник вищого навчального закладу; – представники з числа інших штатних працівників, які обираються відповідними працівниками шляхом прямих таємних виборів; – виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів. При цьому загальна кількість (повний склад) наукових, науково - педагогічних і педагогічних працівників вищого навчального закладу повинна становити не менше 75 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах; кількість виборних представників з числа інших працівників вищого навчального закладу – до 10 відсотків, а кількість виборних представників з числа студентів (курсантів) – не менше 15 відсотків осіб, які мають право брати участь у виборах. Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо участь у них взяли більше 50 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах, кожен з яких має один голос і голосує особисто. З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання. Керівник вищого навчального закладу може бути звільнений з посади засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою), а також у зв язку з прийняттям рішення про його відкликання вищим колегіальним органом громадського самоврядування, який його обравна посаду з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту.

Подання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої ради вищого навчального закладу.

Рішення про відкликання керівника вищого навчального закладу приймається більшістю голосів за умови присутності не менш як двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Засновник (засновники) новоутвореного вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає (призначають) виконувача обов язків керівника вищого навчального закладу, але не більш як на шість місяців. Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи, порядку обрання керівника вищого навчального закладу та типова форма контракту з керівником державного вищого навчального закладу затверджуються кабінетом міністрів україни.

Порядок призначення керівників вищих духовних навчальних закладів регулюється їхніми статутами (положеннями), зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.

Керівництво факультетом здійснює декан (начальник), керівництво навчально - науковим інститутом – директор (начальник), які не можуть перебувати на цих посадах більш як два строки.

Повноваження керівника факультету (навчально - наукового інституту) визначаються положенням про факультет (навчально - науковий інститут), яке затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

Декан (начальник) факультету, директор (начальник) навчально - наукового інституту видають розпорядження щодо діяльності відповідного факультету (навчально - наукового інституту), які є обов язковими для виконання всіма учасниками освітнього процесу факультету (навчально - наукового інституту) і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу, якщо вони суперечать законодавству, статуту вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівник факультету (навчально - наукового інституту) обирається вченою радою вищого навчального закладу строком на п ять років з урахуванням пропозицій факультету (навчально - наукового інституту). Декан може бути звільнений з посади керівником вищого навчального закладу за поданням вченої ради вищого навчального закладу або органу громадського самоврядування факультету з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту вищого навчального закладу, умов контракту.

Пропозиція про звільнення керівника факультету (навчально - наукового інституту) вноситься до органу громадського самоврядування факультету (навчально - наукового інституту) не менш як половиною голосів статутного складу вченої ради факультету (навчально - наукового інституту). Пропозиція про звільнення керівника факультету (навчально - наукового інституту) приймається не менш як двома третинами голосів статутного складу органу громадського самоврядування факультету (навчально - наукового інституту). Керівник вищого навчального закладу, в якому утворено новий факультет (навчально - науковий інститут), призначає виконувача обов язків керівника цього факультету (навчально - наукового інституту) на строк до проведення виборів керівника факультету (навчально - наукового інституту), але не більш як на три місяці. Обрання, призначення та звільнення з посади керівника філії вищого навчального закладу або коледжу, що є структурними підрозділами вищого навчального закладу, здійснюються в порядку, встановленому цією статтею. Одна і та сама особа не може бути керівником факультету (навчально - наукового інституту), коледжу, філії відповідного вищого навчального закладу більше ніж два строки.

Керівник кафедри обирається за конкурсом таємним голосуванням вченою радою вищого навчального закладу строком на п ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету (навчально - наукового інституту) та кафедри.

Керівник кафедри забезпечує організацію освітнього процесу, виконання навчальних планів і програм навчальних дисциплін, здійснює контроль за якістю викладання навчальних дисциплін, навчально - методичною та науковою діяльністю викладачів. 36 закону україни „про вищу освіту” зазначено, що вчена рада є колегіальним органом управління вищого навчального закладу, який утворюється строком на п ять років, склад якого затверджується наказом керівника вищого навчального закладу протягом п яти робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу вченої ради.

До складу вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами керівник вищого навчального закладу, заступники керівника, керівники факультетів (навчально - наукових інститутів), учений секретар, директор бібліотеки, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування та виборних органів первинних профспілкових організацій працівників вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють наукових, науково - педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів (начальників) кафедр, професорів, докторів філософії, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників вищого навчального закладу і які працюють у ньому на постійній основі, виборні представники аспірантів, докторантів, слухачів, асистентів - стажистів, інтернів, лікарів - резидентів, клінічних ординаторів, керівники виборних органів первинних профспілкових організацій студентів та аспірантів, керівники органів студентського самоврядування вищого навчального закладу відповідно до квот, визначених статутом вищого навчального закладу.

При цьому не менш як 75 відсотків складу вченої ради повинні становити наукові, науково - педагогічні працівники вищого навчального закладу і не менш як 10 відсотків – виборні представники з числа студентів (курсантів). Виборні представники з числа працівників вищого навчального закладу обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, у яких вони працюють, а виборні представники з числа студентів (курсантів) обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів. Наглядова рада вищого навчального закладу сприяє розв язанню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійсненім контролю за їх використанням, ефективній взаємодії вищого навчального закладу з державними органами та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, суспільно - політичними організаціями та суб єктами господарської діяльності в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої діяльності і конкурентоспроможності вищого навчального закладу, здійснює громадський контроль за його діяльністю тощо. Члени наглядової ради мають право брати участь у роботі вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу з правом дорадчого голосу.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу утворюються робочі органи – ректорат, деканати, приймальна комісія, адміністративна рада тощо. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа студентів (курсантів). При цьому не менш як 75 відсотків складу делегатів (членів) виборного органу повинні становити наукові, науково - педагогічні та педагогічні працівники вищого навчального закладу, які працюють у цьому закладі на постійній основі, і не менш як 15 відсотків – виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів. 1) погоджує за поданням вченої ради вищого навчального закладу статут вищого навчального закладу чи зміни (доповнення) до нього; 2) заслуховує щороку звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність; 3) обирає комісію з трудових спорів відповідно до законодавства про працю; 4) розглядає за обгрунтованим поданням наглядової або вченої ради вищого навчального закладу питання про дострокове припинення повноважень керівника вищого навчального закладу; 5) затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу і колективний договір; 6) розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.

У вищих навчальних закладах та їх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів. Студентське самоврядування – це право і можливість студентів (курсантів, крім курсантів - військовослужбовців) вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні вищим навчальним закладом. У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, статутом вищого навчального закладу та положенням простудентське самоврядування вищого навчального закладу.

1) добровільності, колегіальності, відкритості; 2) виборності та звітності органів студентського самоврядування; 3) рівності права студентів (курсантів) на участь у студентському самоврядуванні; 4) незалежності від впливу політичних партій та релігійних організацій (крім вищих духовних навчальних закладів). Залежно від контингенту студентів (курсантів), типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (парламент, сенат, старостат, студентський ректорат, студентські деканати, студентські ради тощо). Студенти (курсанти), обрані до складу органів студентського самоврядування, можуть бути усунені із своїх посад за результатами загального таємного голосування студентів. 1) ухвалюють положення про студентське самоврядування вищого навчального закладу, визначають структуру, повноваження та порядок проведення прямих таємних виборів представницьких та виконавчих органів студентського самоврядування; 2) заслуховують звіти представницьких, виконавчих і контрольно - ревізійних органів студентського самоврядування, дають їм відповідну оцінку; 3) затверджують процедуру використання майна та коштів органів студентського самоврядування, підтримки студентських ініціатив ні конкурсних засадах; 4) затверджують річний кошторис витрат (бюджет) органів студентського самоврядування, вносять до нього зміни та доповнення, заслуховують звіт про його виконання; 5) обирають контрольно - ревізійну комісію з числа студентів (курсантів) для здійснення поточного контролю за станом використання майна та виконання бюджету органів студентського самоврядування. Керівник вищого навчального закладу забезпечує належні умови для діяльності органів студентського самоврядування (надає приміщення, меблі, оргтехніку, забезпечує телефонним зв язком, постійним доступом до інтернету, відводить місця для встановлення інформаційних стендів тощо), про що укладається відповідна угода. У вищих навчальних закладах та їхніх структурних підрозділах діють наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених, які є частиною системи громадського самоврядування відповідних вищих навчальних закладів. У своїй діяльності наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених керуються законодавством, статутом вищого навчального закладу та положенням про наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених. 1) свободи наукової творчості; 2) добровільності, колегіальності, відкритості; 3) рівності права осіб, які навчаються, на участь у діяльності наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених. За погодженням з науковим товариством студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених керівництво вищого навчального закладу приймає рішення про відрахування осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, з вищого навчального закладу та їх поновлення на навчання. Органи управління наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених формуються на демократичних засадах шляхом виборів. Структура наукового товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених та організаційний механізм його діяльності визначаються положенням, яке затверджується вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Адміністрація вищого навчального закладу не має права втручатися в діяльність наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених, крім випадків, коли така діяльність суперечить законодавству, статуту чи завдає шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівник вищого навчального закладу всебічно сприяє створенню належних умов для діяльності наукового товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених (надає приміщення, меблі, оргтехніку, забезпечує телефонним зв язком, постійним доступом до інтернету, відводить місця для встановлення інформаційних стендів тощо). Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначаються відповідною кафедрою (предметно - методичною комісією). Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки якості засвоєння програмного матеріалу за етапами підготовки та рівня підготовленості студента до виконання посадових обов язків за відповідною військово - обліковою спеціальністю. Для студентів, які навчаються за цією програмою, установлюється не більше двох заліків і двох екзаменів за весь період навчання з урахуванням випускного екзамену.

Студент уважається допущеним до семестрового контролю (семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку), якщо він виконав усі види навчальної роботи, передбачені програмою військової підготовки на семестр. Студенти, які отримали незадовільну оцінку з екзамену (не склали залік), що передбачений програмою військової підготовки, до повторного складання екзамену (заліку) допускаються за рішенням керівника військового навчального підрозділу (ввнз). Студентам, які в установлені строки не склали екзамени і заліки, що передбачені програмою військової підготовки, з поважних причин (хвороба, сімейні обставини тощо), що підтверджується документально, за рішенням керівника військового навчального підрозділу (ввнз) установлюються індивідуальні строки їх складання. Випускний екзамен приймається екзаменаційною комісією, до складу якої залучаються представники від замовника на підготовку офіцерів запасу за відповідними військово - обліковими спеціальностями.

Студенти, які отримали незадовільну оцінку під час складання випускного екзамену, допускаються до повторного його складання у термін, установлений екзаменаційною комісією, але не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення навчання у внз. Після складання випускних екзаменів студенти, які пройшли повний курс військової підготовки та склали військову присягу, атестуються до присвоєння первинного офіцерського звання. Студентам, які пройшли повний курс військової підготовки за програмою офіцерів запасу, склали військову присягу, склали встановлені екзамени й атестовані до офіцерського складу, після закінчення вищого навчального закладу наказом міністра оборони україни присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу.

Якщо студент проходив військову підготовку за кошти юридичних або фізичних осіб, то раніше сплачені кошти за надання освітніх послуг, пов язаних з цією підготовкою, йому не повертаються. Для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території україни після 20 лютого 2014 року.

Цей порядок визначає механізм атестації для визнання кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території україни після 20 лютого 2014 року (далі – атестація). Освітня декларація (далі – декларація) – документ, який містить інформацію щодо здобуття результатів навчання та проходження періодів навчання у системі вищої освіти, а також дані про особу, яка подає заяву на проходження атестації. Декларація заповнюється та підписується цією особою особисто, крім розділу iii декларації, який заповнюється вищим навчальним закладом; період навчання – будь - яка частина освітньої програми певного рівня вищої освіти, яка не становить повного курсу навчання, але дозволяє визнати набуті особою результати навчання; професійні права – права осіб на професійну діяльність, підтверджені документом про вищу освіту державного зразка; проходження атестації – підтвердження вищим навчальним закладом кваліфікацій, періодів та результатів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території україни після 20 лютого 2014 року, з метою реалізації академічних та професійних прав осіб; результати навчання – сукупність знань, умінь, інших компетентностей, набутих особою у процесі навчання, які можна визнати та оцінити за результатами проходження такою особою атестації. Громадяни україни, які проживають на тимчасово окупованій території україни; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в україні, особи, яким надано статус біженця в україні, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонного українця, які перебувають в україні на законних підставах та проживають на тимчасово окупованій території україни.

Атестація не може проводитись на тимчасово окупованій території україни або в населених пунктах, на території яких органи державної влади україни тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання у системі вищої освіти проводиться відповідно до переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого постановою кабінету міністрів україни від 29 квітня 2015 року № 266. У визначеній цим порядком процедурі атестації можуть бути визнані кваліфікації, результати навчання та періоди навчання в системі вищої освіти в межах ступенів вищої освіти бакалавра та магістра, а також освітньо - кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста та спеціаліста. Процедура атестації здійснюється вищими навчальними закладами з метою реалізації академічних та професійних прав заявників у межах 2 ліцензованих обсягів акредитованих освітніх програм (спеціальностей, напрямів підготовки). Вищий навчальний заклад приймає до розгляду атестаційну справу, якщо до завершення строку дії відповідного сертифіката про акредитацію залишилось не менше шести місяців. Атестація проводиться у випадку, якщо заявник відповідно до законодавства має право на здобуття відповідного ступеня (освітньо - кваліфікаційного рівня) вищої освіти, крім вимоги проходження зовнішнього незалежного оцінювання в 2014 році та наступних роках. У разі необхідності проведення атестації з двох та більше ступенів (освітньо - кваліфікаційних рівнів) вищої освіти така атестація проводиться послідовно за встановленою цим порядком процедурою. Підставою для проведення атестації є освітня декларація, яка особисто подається заявником до вищого навчального закладу за формою, наведеною у додатку до цього порядку.

На офіційному веб - сайті міністерства освіти і науки розміщується перелік вищих навчальних закладів, які проводять процедуру атестації, із зазначенням акредитованих освітніх програм (спеціальностей, напрямів підготовки) та строком дії відповідного сертифіката про акредитацію. Додатково вищі навчальні заклади через свої веб - сайти мають повідомити про умови (у тому числі фінансові) проведення атестації, а також розклад роботи уповноважених на виконання цієї роботи підрозділів (працівників). У разі наявності іноземного документа про освіту особа подає також відповідний документ про його визнання; 3) дві фотокартки розміром 3х4 см; 4) копію документа, що підтверджує трудові відносини та стаж роботи (за наявності). Заявник має право додати до освітньої декларації інші документи (матеріали), які можуть прямо чи опосередковано засвідчувати наведену в ній 2 інформацію (ці документи (матеріали) можуть бути подані в електронному вигляді у форматі цифрових зображень). Для проведення атестації вищий навчальний заклад утворює комісію з атестації заявника (далі – комісія) у складі не менше трьох осіб, яка діє на підставі цього порядку.

Організаційно - технічний супровід атестації заявника здійснює приймальна комісія вищого навчального закладу, якщо інше не передбачено наказом керівника вищого навчального закладу.

Комісія надає (надсилає) заявнику запрошення для проходження атестації з визнання кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання у системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території україни після 20 лютого 2014 року, а також інформацію про форми та строки проведення атестації. Співбесіда комісії із заявником проводиться для встановлення періодів навчання та визнання результатів навчання в системі вищої освіти, які не передбачені стандартом вищої освіти та не формуються обов язковими для здобувачів вищої освіти навчальними компонентами.

Атестація здобувачів вищої освіти для визнання здобутої кваліфікації проводиться після успішного проходження всіх інших атестацій, включаючи ліцензійні інтегровані іспити для медичних спеціальностей. Успішне проходження атестації здобувачів вищої освіти є підставою для прийняття рішення про присудження ступеня вищої освіти, присвоєння відповідної кваліфікації та видачі диплома. У разі відмови – комісією приймається рішення про негативний результат проходження атестації, яке затверджується наказом керівника вищого навчального закладу.

Про результати процедури атестації вищий навчальний заклад повідомляє міністерство освіти і науки україни листом та надсилає копію освітньої декларації заявника. Апеляційна комісія вищого навчального закладу за результатами розгляду апеляційної заяви ухвалює відповідне рішення, яке затверджується керівником вищого навчального закладу.