інтерактивні методи навчання природознавства в початковій школі
Б) пізнавальні - це способи пізнавальної взаємодії з метою отримання нових знань, їх систематизації, творчого вдосконалення професійних умінь та навичок. Словесні (бесіда, розповідь, пояснення), практичні (дослід, практична робота, спостереження), наочні (використання натуральних, образотворчих, аудіовізуальних засобів наочності, моделей). З боку вчителя - це різноманітні спроби, які допомагають учням засвоїти програмний матеріал, сприяють активізації навчального процесу, з боку учнів - це набуття навчальних компетентностей. Голант); за характером пізнавальної діяльності учнів - пояснювально - ілюстративний, репродуктивний, проблемне викладання, частково - пошуковий, дослідницький (і. Бесіда - це діалог між учителем та учнем, який дає можливість за допомогою цілеспрямованих і вміло сформульованих питань спрямувати учнів на активізацію отриманих знань. Лекція в 9¬12 - х класах служить для пояснення важкої та складної теми; її типовими ознаками, перенесеними з вищої школи, є тривалість запису плану та рекомендованої літератури, уведення та характеристика нових понять, розкриття та деталізація матеріалу, завершальні висновки вчителя, відповіді на запитання. Дидактики не рекомендують вивішувати або виставляти засіб ілюстрації заздалегідь (на початку уроку), щоб не привернути до нього увагу учнів, щоб ілюстрація не була достроковою до того моменту, коли для вчителя настане час скористатися наочним посібником. Навчальна телепередача або кіно - відеофільм чи його фрагмент; діюча модель, дослід з фізики або хімії; спостереження за погодою (у початковій школі); досліди у шкільній теплиці, робота на пришкільних ділянках. Звичайно, включити учнів у творчу пізнавальну діяльність здатний тільки той педагог, який має високу професійну майстерність, якого учні поважають і люблять. Власне кажучи, елементи самостійної праці учнів тут об єднуються з інструктуванням, допомогою вчителя, у результаті чого школярі набувають навичок самостійності, закріплюючи індивідуальний стиль діяльності; самостійна робота учнів поза контролем учителя - самостійна робота вдома. Поряд із цим домашні завдання мають позитивний вплив на розумовий розвиток, виховання та самовиховання дитини, сприяють виробленню навичок самостійної пізнавальної діяльності. Створення ситуації інтересу при викладанні того чи іншого матеріалу (використання пізнавальних ігор, цікавих пригод, гумористичних уривків, перегляд навчальних телепередач, кінофільмів). Байдужість у навчанні негативно впливає на всіх учасників навчального процесу; пізнавальні ігри як метод набувають великого значення для стимулювання та формування інтересу до знань (ігри - подорожі, вікторини тощо). У пробудженні та закріпленні інтересу до знань надійним спільником є гумор педагога, що спирається на його педагогічну етику, інтелект учнів та вчителя. Дискусія успішніше проводиться між паралельними класами; аналіз життєвих ситуацій викликає інтерес учнів як метод застосування теоретичних знань на практиці. їх виконання привчає учнів до дисциплінованості, що є головним у використанні цих методів, хоча даний аспект вивчено в дидактиці недостатньо; заохочення та покарання в навчанні. Соціальні, пов язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні й розвитку демократичних інститутів суспільства; полікультурні - стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо; комунікативні - передбачають опанування важливого в роботі та суспільному житті усного й писемного спілкування, оволодіння кількома мовами; інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформації в сучасному суспільстві та передбачають оволодіння інформаційними технологіями, уміннями здобувати, критично осмислювати та використовувати різноманітну інформацію; саморозвитку та самоосвіти, пов язані з потребою та готовністю постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті; компетенції, що реалізуються у прагненні та здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності. Об єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, уміння та навички, досвід творчої діяльності, емоційно - ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Систему принципових вимог і правил; види контролю; зміст контролю за різними видами навчальної діяльності; нормативи чотирибальної та дванадцятибальної системи оцінювання. Систематичність обліку та контролю; всеохопленість (усебічність, повнота) обліку та контролю; диференційованість (за окремим предметом) та індивідуальність (за стилем і формами контролю); об єктивність оцінювання; урізноманітнення видів і форм контролю в діяльності вчителя; єдність вимог до контролю з боку всього педагогічного колективу.
На інформаційному, або догматичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно - інформаційного методу; на проблемному, або аналітичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно - проблемного методу; на евристичному, або пошуковому, рівні словесна форма набуває характеру словесно - евристичного методу; на дослідному рівні словесна форма набуває характеру словесно - дослідницького методу.
Наприклад, прийоми активізації розумової діяльності при усному викладі знань (порівняння, зіставлення); прийом стимулювання, контролю, взаємоконтролю й самоконтролю; метод бесіди включає такі прийоми.
Шаталов неодноразово твердив, що в його арсеналі напрацьовано більше тисячі прийомів, у той же час він використовує при викладанні лише 30 методів, указуючи цим на те, що прийоми є складовою частиною методу.
Освітня функція як основа передбачає застосування тих методів і прийомів керування навчальною діяльністю учнів, які сприяли б успішному засвоєнню знань, умінь, наукового світогляду та його відповідних складових - переконань, як упевненості у правильності своїх знань. У 70¬80 - х роках у педагогічній літературі автори доводили, що розумовий розвиток учнів краще забезпечується при застосуванні проблемно - наукової групи методів, що кмітливість і спритність їх думки краще розвивається, коли діти змалку привчаються не тільки заучувати матеріал, а й розмірковувати над ним, цілеспрямовано формують у них абстрактне мислення. У поданій піраміді засвоєння знань учнями відображені доцільність і аргументація використання тих чи інших методів у процесі викладання навчальних предметів. Наголошено на постановці завдань, які розвивають творчість особистості, підвищують мотивацію до вивчення мови, покращують мову як основний механізм комунікації. Спільна колективна діяльність створює оптимальні умови для активізації можливостей кожного й розвиває здатність правильно сприймати інших та адекватно оцінювати себе, результати своєї діяльності, не втрачаючи до неї інтересу.
Формами реалізації інтерактивних методів, які використовувалися автором на уроках англійської мови в початкових класах, були таємничі об’єкти, зіпсований телефон, наповнені коробочки, містичний предмет, біжучий диктант, круглий стіл, дискусія, драматизація, проектна робота, зашифровані картинки, побудуйте історію, спонтанні діалоги, інтерв’ю, заповни пропуски в оповіданні, виправте мене, злови мишку.
Тому вчитель іноземної мови повинен бути креативним та артистичним, адже якість людської мови як засобу спілкування визначається двома характеристиками.
Вчитель повинен ставити головний акцент на завдання, які розвивають творчий початок особистості, підвищують мотивацію до вивчення мови та покращують мову як основний механізм комунікації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу вчителю стати лідером колективу.
1) двобічний характер; 2) спільна діяльність вчителя й учнів; 3) керівництво процесу вчителем; 4) спеціальна організація та різноманітність форм; 5) інформаційна прогалина; 6) цілісність та єдність; 7) мотивація та зв’язок з реальним життям; 8) виховання та розвиток особистості учнів одночасно з процесом засвоєння нових знань (бичківська, 2017). Формами реалізації інтерактивних методів, які використовувалися автором на уроках англійської мови в початкових класах, крім рольової гри були таємничі об’єкти, зіпсований телефон, наповнені коробочки, містичний предмет, біжучий диктант, круглий стіл, дискусія, драматизація, проектна робота, зашифровані картинки, побудуйте історію, спонтанні діалоги, інтерв’ю, заповни пропуски в оповіданні, виправте мене, злови мишку.
Метод розгадай загадку або таємничі об’єкти (1 - 4 клас) вчителі на уроках у початковій школі використовують із задоволенням і досить часто, адже він є гарним способом для відпочинку 1 - 2 хвилини, а також передбачає завдання - запитання і пошук відповіді на нього. Хід проведення залежить від теми та мети, однак обов’язковим є вступне слово ведучого про тему та мету заходу; доповіді та їх обговорення, підтримання та спонукання дискусії за допомогою крилатих виразів, аудіовізуальних засобів, завдань - ситуацій. Дискусія (2 - 4 клас) передбачає обмін поглядами і думками з певної проблеми, вчить умінню захищати свою позицію та враховувати думки інших, стимулює активність та ініціативність учнів, є доречною при спілкуванні, систематизації матеріалу.
Проектна робота передбачає включення механізмів запам’ятовування й відтворення інформації; передачу інформації іншим; застосування знань у варіативних ситуаціях; розуміння причинно - наслідкових зв’язків, співвідношення частин і цілого; наведення аргументів і доказів, перегрупування окремих частин і створення нового цілого тощо (роман, 2009). Метод проектів сприяє не лише розкриттю можливостей і здібностей учня, а й усвідомленню, оцінці особистісних ресурсів, визначенню особистісно - значущих і соціально - ціннісних перспектив. Зашифровані картинки (1 - 4 клас) – учням початкових класів пропонується кілька картинок, вчитель просить їх скласти у послідовність подій і переказати історію, використовуючи нові граматичні конструкції чи нову лексику.
Побудуйте історію (2 - 4 клас) – також будується розповідь подій чи історії з життя, але по новій лексиці або вчитель пропонує 2 - 3 речення як початок для розповіді, а кожен з учнів продовжує її по - своєму.
Для роботи над зразками досить ефективно використовувати принцип поступовості, який ґрунтується на необхідності такої послідовності, яка важлива для формування іншомовної компетентності. Така діяльність передбачає залучення учнів молодших класів до реального співробітництва, інтелектуального діалогу, гармонізації спілкування, можливості почуватися вільно. Драматизація сприяє розвитку мислення, розробці прийомів співтворчості та інтелектуальної напруги, передбачає експериментування дітьми, гнучке і гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, педагогічно скерованої (пометун, 2005. Під час драматизації твору діти залучаються до мистецтва художнього слова, формується техніка та логіка усного мовлення, розвивається вимова та долаються мовленнєві недоліки.
Учні засвоюють основні етапи роботи з текстом, принципами його членування, вчаться логічним наголосам у мовних текстах і використанню засобів їх виділення, знайомляться з видами пауз. Заняття з використанням драматизації сприяють зняттю емоційної скутості учнів, невпевненості в собі, активізують здібності, допомагають застосовувати їх невеличкий життєвий досвід, набутий як на уроках, так і на позашкільних заходах. Учні молодших класів опановують необхідну суму знань з акторської майстерності, розвивається їх фантазія та уява, увага, спостережливість, допитливість. Отже, драматичне мистецтво оригінально поєднує в собі драматичну дію, художнє слово, пантоміму, живопис, скульптуру й музику, розвиває мову, інтонацію, увагу, пам’ять, уявлення, низку технічних і конструктивних здібностей. Вчитель читає оповідання чи абзац 3 чи 4 рази, потім знову читає, але залишає певні слова, які учні початкової школи намагаються заповнити (усно чи письмово). Виправте мене (1 - 4 клас) – цей метод можна використовувати в усній мові (вчитель говорить з помилками вимови чи вживання) або в письмовій формі (написання слова з помилками на дошці). Важливо включити в план уроку зарядки - релаксації, які знімають розумову напругу, дають дітям відпочинок, викликають позитивні емоції, гарний настрій, що призводить до ефективного засвоєння матеріалу (тривалість зарядки - релаксації становить 3 - 5 хвилин). Завдання школи полягає в тому, щоб виховувати здатність учнів долати життєві труднощі, самостійно приймати рішення, навчити розвивати себе як особистість, здатну робити вибір і контролювати своє життя, брати на себе відповідальність за свої дії, захищати себе і свої життєві цінності, а також діяти відповідно до них, здатну піклуватися про інших, діяти з ними і для них. Говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власно створюючи це.
Його можна застосовувати одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або як фрагмент повторювально - узагальнюючого уроку.
Він дає можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь - який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.
Якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив свою точку зору, він може перейти в іншу групу й пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони (іншої групи). • намагатися поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, вжитися в роль; • вийти з ролі по закінченні сценки; • взяти участь в обговоренні розіграної ситуації та поділитися своїми відчуттями під час перебування в ролі. Бажано обрати в групі головуючого, тайм – кіпера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен учасник розуміє зміст матеріалу.
Учні по черзі намагаються за визначений учителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів нових груп та сприйняти нову інформацію від них. Цей метод дозволяє учням отримати уявлення про спрощену процедуру приймання судового рішення та провести рольову гру — судовий процес за участю 3 - х осіб. Суддям – підготовку запитань; позивачам - підготовку вступної промови – обвинувачення та викладу аргументів; відповідачам — підготовку промови – відповіді на захист. Після того як учитель розподілив учнів на дві - чотири групи й запропонував їм завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу, утворивши внутрішнє коло. Розв язання цих актуальних проблем можливо лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток дитини.
Особистісноорієнтовані технології, які спрямовані на розвиток у навчальному процесі активності особистості, здатної самостійно будувати і корегувати свою діяльність. Використання мультимедійних проекторів на уроках у початкових класах дозволяє учням, не виходячи з навчальної аудиторії, брати участь у діалогах, аналізувати озвучені сторінки, розмірковувати, здійснювати мандрівки.
Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інформаційно - розвивальні технології в цілому, або, взявши елементи, які більш доцільні до певного класу.
У процесі навчального спілкування в молодших школярів з являється почуття поваги до іншої людини, її позиції, думки, не пов язане з особистими симпатіями й антипатіями.
У початкових класах доцільно використовувати фантастичні аналогії під час складання творчих розповідей, казок із новими героями та незвичайними пригодами тощо. Нова система методів і прийомів орієнтована на досягнення оптимального рівня загального розвитку школярів, що, безперечно, пов язано і з належною успішністю у навчанні. Діяльнісні технології орієнтовані на формування практичних умінь навчально - пізнавальної діяльності (компетенції), при яких навчальна інформація виступає інструментом, що дає можливість якісно виконувати ту або іншу діяльність. Під час мозкового штурму забороняється будь - яка критика (словесна, жестикуляційна, мімічна), підтримується будь - яка ідея, навіть жартівлива або безглузда. Особистісна орієнтовані технології спрямована розвиток у навчальному процесі активної особистості, здатної самостійно будувати і корегувати свою діяльність. А вчитель із носія інформації, пропагандиста знань перевтілюється на організатора, консультанта, фасилітатора, який керує навчально - пізнавальним пошуком. інновації бувають абсолютні й відносні (з елементами нововведення, стихійними і керованими, науково обґрунтованими, з результатами, які заплановані заздалегідь). У школі ліс центр інноваційних технологій і оптимального управління освітнім процесом; визначені класи оптимального управління навчально - пізнавальною діяльністю; створюється комплексна система забезпечення навчально - виховного процесу.
Розроблений комплекс ігор на розвиток діалектичного - системного - функціонального — логічного — творчого мислення впливає на пам ять, мислення і здібності, чим досягається рівень саморозвитку, що успішно виявляється у процесі комплексного контролю. Позитивний зворотній зв язок виявляється у підтримці, допомозі; негативне попереджається через зв язок заперечливий (відносно до тих, хто виходить за межі дозволеного). Діаграма — наочний протокол занять, де діти розмірковують, сперечаються, демонструють свої досягнення (читають твори, захищають творчі проекти, перелічують факти як докази). Школярі повинні не тільки навчатися, але й уміти, володіти компетенція ми, й провідним видом діяльності у формуванні компетенції є діяльність перетворювальна. За допомогою раціональної організації навчально - виховного процесу учні здатні цілком засвоїти необхідний обсяг знань (це є технологія повного засвоєння матеріалу). Спрямування навчально - виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів. Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо. Особистісний підхід до навчально - виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. Завдання вчителя — пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки; розвивати критичне мислення школярів, тобто навчати здатності самостійно аналізувати інформацію; формувати вміння бачити помилки у твердженнях товаришів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень; обирати свою позицію стосовно тих чи інших питань тощо. Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу (уроку), то зобов язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. Від його творчої активності на уроці, уміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, уміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.
Ми знаємо, що діти навчаються ефективно, коли вони мають можливість це робити відповідно до своїх інтересів, здійснювати вибір, активно взаємодіяти з різними матеріалами та одне з одним. Вони мають читати, писати, обговорювати, залучатися до розв язання проблеми, спостерігати, мати змогу застосовувати нові знання та навички на практиці, отримувати зворотній зв язок. Найбільша та най триваліша освітня реформа матиме успіх, якщо кожен окремий учитель або невелика група вчителів бачитимуть себе реформаторами власного щоденного досвіду.
Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти сутність речей, уміти висловити особисту думку.
Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.
Мотивація допомагає також викликати в учнів інтерес до теми уроку, налаштувати їх на ефективний процес пізнання, викликати власну зацікавленість, психологічно підготувати учнів до сприйняття теми уроку.
Для цього можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, зацікавленість до знань та процесу їх сприймання. Без чіткого і конкретного визначення та усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, учні можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов язану з навчальним предметом. На самому уроці вчитель може ще раз розглянути її, особливу увагу звернути на практичні поради; за потреби, прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування. Це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. Сьогодні головним виміром якості функціонування освітньої системи має бути здатність молодого покоління повноцінно жити й активно діяти, постійно самовдосконалюватись. Щоб прийняти історичний виклик xxi століття, освіта повинна мати випереджальний характер, тобто бути націленою у майбутнє, на розв язання проблем нового століття, розвиток ключових компетенції вихованців, формування в них проектної культури, нових способів мислення й діяльності. Я стараюся починати урок з реклами, складання колективного плану роботи на уроці за опорними фішками, сконцентровую увагу дітей на тому, що взаємодія учителя і учнів - це відповідальна праця партнерів, результат якої залежить від нас самих. Після перевірки відповідей учнів на планшетах одразу ж виділяю 2 - 3 варіанти груп дітей для виконання диференційованих завдань як за ступенем складності, так і за ступенем самостійності. Вони вміють працювати самостійно, з захопленням виконують завдання, що потребують додаткової підготовки в позаурочний час, наприклад, пошук та опрацювання інформації під час підготовки та презентації проекту на дану тему.
Наприклад, на уроці математики учень може бути в першій групі, бо у нього природні математичні здібності, а на уроці української мови - у другій чи третій, бо в нього погано розвинений фонематичний слух чи недостатня орфографічна грамотність. Вважаю, що цілеспрямована систематична праця учнів і вчителя, поетапне використання диференційованих завдань дають позитивний результат, визначають перспективу розвитку кожної дитини.
Наприклад, на уроках рідної мови, читання діти вибирають варіант білочки (ускладнені завдання, творчі завдання, з меншою мірою допомоги) або варіант їжачка (легші завдання, завдання за аналогією, з наявною мірою допомоги, з ключем до виконання). Хотілося б спинитися на значенні домашніх завдань, які сприяють формуванню загально навчальних умінь і навичок, поглибленню та розширенню знань, розвитку творчих здібностей учнів. Під час виконання диференційованих домашніх завдань за ступенем складності в учнів формується вміння працювати самостійно з посібниками, додатковими джерелами інформації (енциклопедії, періодична дитяча преса, наукова та художня література, технічні засоби і т. Систематичне використання елементів диференціації на уроках дає змогу здійснювати перехід від колективних форм роботи до частково самостійних і повністю самостійних. Тому намагаюся передбачити таке навантаження для учнів, щоб добігти відставанню слабких дітей і водночас не гримувати темпу зростання здібностей сильних. Ускладнення завдань дає учням змогу не спинявся на досягнутому, а поглиблювати знання, розвивати свої здібності, виконуючи творчі завдання, найслабшим учням поетапна робота допомагає йти до виконання основного завдання, повірити у свої сили.
Зрозуміло, що потрібна неоднакова кількість прав і різнобічна допомога, щоб підвищувати знань засвоєння програми кожним учнем, бо темп просування є досить стійкою характеристикою індивідуальних особливостей. И та як їх запровадити, вчаться аналізувати власну працю, зважати на думку товаришів, навчаються мислити, знають, де і як потрібно знаходити матеріал, як тлумачити та обґрунтовувати факти.
(2 клас), моя улюблена пора (2 клас), цікаве про тварин (2 клас), осінній вернісаж (3 клас), ходить гарбуз по городу (3 клас), мій родовід (3 клас), чи легко бути справжнім другом. Це досягається шляхом добору та проведення різноманітних форм інноваційних технологій (однією з яких є диференціація) відповідно до навчального матеріалу, що в свою чергу сприяє формуванню раціональних умінь самостійної роботи для реалізації однієї з ключових компетенції — уміння вчитися. Таким чином, є перспектива того, що всі учні оволодіють обов язковим рівнем знань, умінь і нави чок, які визначені шкільною програмою, а частина дітей підніметься ще на одну сходинку творчого розвитку.
Відповідно до цього у національній доктрині розвитку освіти головними напрямами державної політики є особистісна орієнтація освіти; постійне підвищення якості освіти; оновлення її змісту та форм організації навчально - виховного процесу ;запровадження освітніх інновацій. Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступити керівним методологічним положенням у вихованні й навчанні. Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально - виховному процесі. Це, звичайно, середньостатистичні дані, і в конкретних випадках результати можуть бути дещо іншими, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог. За їхніми оцінками, старший школяр може, читаючи очима, запам ятати 10% інформації, слухаючи - 26%, розглядаючи - 30%, слухаючи і розглядаючи - 50%, обговорюючи - 70%, застосовуючи особистий досвід - 80%), спільною діяльністю з обговоренням - 90%, навчаючи інших - 95%. Проаналізувавши таким чином ці моделі, можна зробити висновок, що кожна з них відіграє важливу роль у сучасній освіті, кожна має позитивні і негативні сторони.
Думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати в конкретних умовах. Діалог, як і між суб’єктна взаємодія, спонукає учасників до особистісного розвитку, самовизначення, персоналізації, ; соціального ототожнення, інтеграції. Учні самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми.
Проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв язання); у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (що було б можливим за того чи іншого збігу обставин. ); для ефективного застосування інтерактивних методів, тому числі — й для того, щоб охопити весь обсяг матеріалу і глибоко його засвоїти, вчи т ель має ретельно планувати свою роботу.
Мета цього етапу — сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної темп можна використовувати такі прийоми, як питання, цитата, коротка історія, невеличке завдання, розминка і т. Всупереч тому, що увага дітей молодшого шкільного віку нестійка і тому вони часто відволікаються, під час роботи з партнером кожний з учнів працює активно. Цю технологію можна використовувати на будь - якому етапі уроку математики, навіть на етапі перевірки самостійно виконаного завдання, зокрема й домашнього, коли вчитель пропонує звірити відповіді завдань і в разі розходження, довести правильність своєї відповіді. Розглянути і проаналізувати запропоновані вчителем з підручника чи спроектовані на екран або написані на картках різні способи розв язання завдань; наприклад, об єднавши учнів у пари в тому порядку, в якому вони сидять за партами, вчитель кожному з пари дає завдання проаналізувати певний спосіб розв язання завдання. А також учитель попереджає школярів, що вони мають дійти спільної згоди, після чого пропонує вирішити, хто з учнів пари представлятиме свої міркування в загальному колі за технологією мікрофон. Наприклад, запропонувавши парам визначити, хто з учнів пари представлятиме хід виконання завдання першим способом, учитель, передаючи уявний мікрофон учню, просить його розпочинати відповідь словами.
Якщо пояснення і далі аналогічні (повторюються), то вчитель може запитати, чи є в когось інша версія, якщо немає, то представнику наступної пари вчитель пропонує представити другий спосіб розв язання. У випадку, коли учень, який отримав мікрофон, не погоджується з попереднім судженням, тобто має свою думку, то як і в попередньому випадку, відповідати доцільно розпочати словами.
Якщо були різні тлумачення ходу розв язання завдань, то вчителю вкінці слід учнів перепитати, чи не змінили вони свою думку і, можливо, допомогти прийняти правильне рішення. За цією технологією вчитель пропонує учням об єднатися у четвірки (по дві парти, що стоять одна за одною) і роздає кожній групі по 4 підготовлених ним заздалегідь (з підручника чи написаних на картках, або спроектованих на екран) завдання так, щоб кожен учень у групі отримав різне завдання. По закінченні часу він дає вказівку пояснити хід виконання свого завдання сусіду по парті (спочатку висловлюються ті учні, які сидять праворуч за партою, а потім — ліворуч) і обмінятися завданнями.
Наступний крок передбачає аналогічну роботу зі школярами, що сидять позаду (попереду) в межах четвірки і обмін завданнями, які вони отримали після першого спілкування. На наступному етапі учні знову повертаються до роботи в початкових парах і пояснюють один одному розв язання завдання, отриманого від попереднього спілкування та відтворюють почуте знову від сусіда. Далі вчитель пропонує кожній групі визначити учня, який представлятиме хід виконання одного із 3 - х завдань, що йому запропонували партнери по групі, тобто не те завдання, яке він отримав від учителя. Якщо ні, то обґрунтовує чому і передає мікрофон наступному представнику, який теж має сказати, чи погоджується з почутим обґрунтуванням і, якщо так, то представляє розв язання іншого завдання і т. Якщо презентація завдань завершиться і залишаються представники груп, які не брали участі в обговоренні, то вчитель їх запитує, чи погоджуються вони з тими думками, які прозвучали.
В тому випадку, якщо виявиться учень, що має іншу версію або не погоджується з відповіддю попередників, то йому дається мікрофон і він обґрунтовує свої міркування. Для розв язання логічних завдань з математики або нового виду нестандартних завдань, або завдань, у розв язанні яких ще не набули учні достатнього рівня, ми пропонуємо видозмінений варіант технології два — чотири — всі разом. Представник іншої групи, взявши мікрофон, має сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника, якщо ні, то обґрунтовує чому і пропонує свій шлях розв язання. У випадку, коли розв язання учнів наступної групи збігається із озвученим уже його попередниками, то сказавши про це, представник групи передає мікрофон далі. Враховуючи особливості математичного матеріалу у початковій школі, можна використовувати спрощені варіанти технології броунівський рух, яку доцільно використовувати на підсумкових уроках або уроках, присвячених повторенню. Якщо вчитель добирав завдання не з підручника, то їх варто надрукувати на картках 4 (5) різних кольорів так, щоб однакові завдання були на картках одного і того ж кольору.
Для чіткої організації роботи різним групам завдання записуються на картках різного кольору, тобто будь - які дві групи не повинні мати карток одного і того ж кольору, але кожен учень отримує картку із завданням, так як у подальшій роботі їм доведеться ними обмінюватися. Далі вчитель пропонує за відведений час розв язати їх, після чого за його вказівкою учні розходяться і зустрічаються з учнями інших груп, орієнтуючись за картками, щоб не зустрітися з учнем, що має картку із завданням, яке він уже розв язував. Зустрівшись з учнем іншого кольору, кожен з них має представити зміст свого завдання і його розв’язання обмінятися на зустріч з іншим учнем, якому має представити зміст і розв’язання уже іншого завдання того, яке він отримав під час зустрічі з попереднім учнем. Можна зробити висновок, що ознайомившись з різними технологіями, вчитель має враховувати особливість предмета, його завдань, вікові особливості учнів, наповненість класів. Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв ю, визначити ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження зробити критичний аналіз роботи один одного; сформулювати підсумок теми, що вивчається тощо. Мікрофон (надається змога кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), незакінчені речення (поєднується з вправою мікрофон), мозковий штурм (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми), навчаючи — вчуся, дерево рішень та ін. Вчитель в ігровій моделі — інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя - рефері (коригування і поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням з метою прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення). Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно - педагогічні підвалини, які е спільними для будь - яких різновидів дискусії. Проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв язання, зокрема протилежні); у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (що буле б можливим за того чи того збігу обставин. Адже відомо, що неможливо добитися грамотного письма, якщо дитина не навчилася плавно читати і розуміти прочитане, немислимо навчитися розв язувати задачі, оскільки, за умови поганого читання їхнього тексту, губляться логічні математичні залежності між величинами.
Той навчальний мінімум, яким має оволодіти учень з історії, біології, літератури та інших предметів у цих класах, вимагає, щоб діти добре вміли читати не лише вголос, але й мовчки, в темпі хоча б розмовної мови.
інакше виконання домашнього завдання через недосконалість техніки читання займатиме декілька годин, стане важким тягарем для учня, викличе негативні емоції, що може призвести до зворотного, розуміється негативного, результату.
Показуючи одночасно графічний символ і вимовляючи звук, я накладаю на букви не тільки фонетику, але й певний умовно моторний акт, оскільки в шести - , семирічної дитини сформовані мовленнєві автоматизму - прихована артикуляція постійно супроводжує аудіювання. Дується аналогічно, але тут одночасне графічного і фонетичного матеріалу грає значущу роль у зв язку з його ускладнення у нею довільною дією учнів у процесі роботи інтифікація графічного і фонетичного матерія. ідентифікація фонетико - графічного матеріалу перелається тим, що очі читаючого знаходяться в тому місці, котре п що хвилину звучить із магнітофонної стрічки або з моїх слів. Не тільки промовляти слова одночасно з диктором, а й випереджувати його; це можливо лише в тому випадку, коли очі учня забіжать наперед тексту, то звучить. До голосної вокалізації одночасно з диктором переходять поступово всі, але кожен у свій час, причому даний аспект читання не акцентується, на всіх етапах, починаючи з другого, основним було розуміння змісту тексту.
Хочу звернути увагу на те, що слабкі учні не заважають рухатися вперед сильним, а сильні не створюють для слабких ситуацію неуспіху - всі дуже зайняті. Цікавий сюжет, магнітофон постійно підтримує ритм роботи, слабкі учні добре розуміють текст, що дозволяє їм брати активну участь у його обговоренні, успішно оцінювати зміст. інтонація, культура читання закладалась і на попередніх етапах еталонним читанням диктора, однак лише тоді, коли швидкість звучання тексту наблизилась до 120 - 150 слів на хвилину, з являється можливість спеціально зосередити увагу на цьому аспекті уміння читати.
Під час інтенсивного розвитку інтеграційних соціально - педагогічних і освітніх процесів природним стало поєднання соціальних та педагогічних функцій учителя. У процесі роботи над дослідженням ми з ясували, що в сучасній педагогічній науці і практиці існує два суперечливих погляди на навчально - виховний процес і роль учителя в ньому.
Одні педагоги схильні до думки, що учитель - головна фігура навчального і виховного процесу, суб єкт, який спрямовує свою енергію (розповідає, демонструє, вказує, вимагає, використовує силу голосу чи інших видів впливу). З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить в нескінченну кількість взаємостосунків, кожен з яких незмінно розвивається, переплітається з іншими взаєминами, ускладнюється фізичним і моральним ростом самої дитини.
Керувати таким складним процесом доводиться вчителеві, а для вчителя початкової школи цей процес значно складніший і відповідальніший, оскільки він навчає різних предметів своїх підопічних, проводить з ними виховні години, екскурсії, а загалом, з 8 до 13 години перебуває у безпосередньому контакті з дітьми.
Характерною рисою педагогічної взаємодії вчителя й учнів сучасної школи є запровадження у навчальному процесі інтерактивних технологій, які спрямовані на розвиток особистості учня. Лернера вчитель ставить перед собою дидактичну мету, яка обумовлює його діяльність наявними у нього методами; діяльність і засоби вчителя сприяють появі в учнів мети, яка визначає їхню діяльність; дії і засоби учня визначають об єктивні внутрішні процеси, які ведуть його до досягнення мети, тобто засвоєння змісту освіти, а звідси й до змін особистісних якостей. Між собою, їх співпраця, спілкування, співробітництво, на відміну від активних та пасивних методів, коли спілкування відбувається між учнями і вчителем. Вони дають найбільший простір для самореалізації учня у навчанні і найбільше відповідають особистісно орієнтованому підходу, бо орієнтовані на реалізацію пізнавальних інтересів і потреб особистості. Саме тому особлива увага приділяється організації процесу ефективної багатосторонньої комунікації, яка характеризується відсутністю полярності і мінімальною сконцентрованістю на точці зору вчителя. Цей метод відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізовувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями більш високих результатів засвоєння знань і формування умінь. Спочатку педагог у монологічній формі здій снює передачу знань учням, а потім останні, так би мовити, повертають йому ці знання, шляхом монологічних відповідей. інтерактивний спосіб отримання знань визначає уявлення про сучасний характер знання як динамічного, еволюціоную чого, соціального продукту, результату спільної діяльності людей. Смірнова, що найважливіший орієнтир сучасної теорії освіти — уявлення про дослідницьку спільноту тих, хто навчається, і які під керівництвом учителя опановують нові знання. Ключовою для розуміння ролі інтерактивного спілкування в соціальному розвитку є теза про те, що розвивається не дитина, а єдність дитини з найближчим мікросоціумом, куди входять однолітки і вчителі. Крім того, використання інтерактивних методів забезпечує реалізацію ідеї співробітництва в колективі, сприяє оздоровленню психологічного клімату, створює атмосферу доброзичливості. Постійна взаємодія учнів між собою, їх співпраця, спілкування, співробітництво, на відміну від активних та пасивних методів, коли спілкування відбувається між учнями і вчителем. Однак, незаперечно, що нестандартні уроки підвищують зацікавленість учнів до предмета, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у якійсь мірі знімають перевантаження учнів домашніми завданнями, розширюють кругозір.
Коментарі
Дописати коментар