література середньовічної європи конспект
Якщо говорити про середньовічну літературу, то на території сучасної англії збереглися пам ятники рунічної писемності англосаксів (написи на мечах і предметах домашнього побуту, напис на висіченому з каменю хресті в селі рутвелл у шотландії). Редакція, що дійшла до нас, свідчить про те, що покладені в основу оповідання казкові мотиви були перероблені згодом відповідно до принципів героїчної епопеї. Мотиви сказань часів раннього середньовіччя (опису боїв з морськими чудовиськами і драконом, що мають паралелі з народних казках і ісландських сагах) сполучаються в поемі з елементами, що свідчать про більш пізню переробку їх у дусі християнської релігії. З тексту поеми зникли імена язичеських богів, але згадуються біблійні імена (авель, ний) і біблійні перекази (про потоп); грендель названий нащадком каїна, а морські чудовиська — виплодком пекла; у вуста беовульфа вкладені наставляння християнського характеру.
У поемі неодноразово згадується про втручання бога в події, що відбуваються, (беовульф перемагає чудовисько, тому що цього бажає бог); у першу частину поеми включені рядки.
Творчість вагантів була вільнодумною, бешкетною, а отже дуже далекою від аскетичних ідеалів середньовіччя — вони оспівували безтурботні веселощі, вільне життя, викривали зажерливість католицького духовенства. Видатною пам яткою німецького героїчного епосу є пісня про нібелунгів, у якій розповідається про загибель бургундського королівства під ударами гунів у 437 р звеличуються лицарські звичаї німеччини xii ст. Морально - етичний образ лицаря наділявся рисами, які можуть бути визнані загальнолюдськими моральними цінностями, — лицар повинен молитись, уникати гріха, пихатості та негідних вчинків, захищати вдів і сиріт, воювати лише за справедливу справу.
Barbaroi – іноземці) зруйновували міста, знищували пам’ятки античного мистецтва й бібліотеки, стали причиною розірвання торговельних й політичних зв’язків. Спочатку, правда, деякі варвари (вестготи й лангобарди) прийняли не той варіант християнства (аріанство), який став панівним у західній європі, але після vii ст. Під контроль було взято не лише найголовніші моменти життя людини (народження, шлюб, смерть), а й моральні відносини з іншими людьми (сповідь), ритм праці тощо. Незважаючи на те, що богослови всіляко обмежували розум, ставили його під диктат (фома аквінський) або говорили, що віруючий створений для того, щоб каятись у своїх гріхах, а не для занять наукою (петро даміані), усе - таки в боротьбі зі світською владою вони змушені були викладати свої ідеали в логічній формі. Основна мета діяльності алхіміків полягала в знаходженні філософського каменя, за допомогою якого можна було б перетворити неблагородні метали на золото та срібло, одержати еліксир довголіття тощо. У різних регіонах діяв один і той самий стиль поєднання наукового узагальнення та фантазії, раціональної логіки та міфології, хімічного рецепта та священнодійства. Жорстока соціальна структура та ідеологія середньовіччя гальмували розвиток культури, позбавляли її змоги дошукуватися відповідей на нестандартні питання. До цієї літератури належать лицарські романи (найпопулярніший з них – тристан та ізольда – про трагічне кохання лицаря тристана та дружини корнуольського короля ізольди), лірика трубадурів (провансальських мандрівних поетів - співців), труверів (придворних поетів - співців у франції), мінезингерів (німецьких співців кохання). Другу групу епічних поем утворюють ті, що розвивають легенди арморіки чи бретані, легенди про короля артура та його споборників чи спадкоємців (британський або цикл короля артура). Найкращою з епічних поем, що збереглася до нашого часу, була пісня про роланда, яка розповідала про загибель під час битви з маврами юного графа роланда, племінника карла великого та про помсту короля за його смерть. Поетична обробка цієї історичної події зробила з графа роланда ідеального васала, котрий до останньої хвилини життя залишається вірним своєму сеньйорові. Пісня про роланда, пройнята християнським фанатизмом, у той же час відображує соціально - політичні реалії феодалізму x - xi ст сповнені суперечностей і драматизму.
Подібно до античної літератури, нові європейські літератури пройшли дописемний, а згодом докнижний етапи розвитку, які включали в себе міфологію, народні епічні сказання, національний героїчний епос. ), - історична легенда про знищення гунами держави бургундів (нібелунгів) (436), подвиги і смерть зігфріда, помсту його дружини кримхільди, придворний і лицарський побут епохи фнодалізму; іспанська поєма “ пісня про мого сіда”, де оспівується національний герой родріго діас де бівар на прізвисько сід, що боровся за визволення іспанського народу від маврів і проти феодальної знаті; французька поема “пісня про роланда” (бл. 1170), в історичній основі якої лежить легенди про завойовницькі походи карла великого і загибель його полководця роланда під час упокорення сарацинів. Пісні про діяння славетних витязів читали у супроводі музичних інструментів по книжці - кодексу або напам ять спеціальні виконавці, яких у франції називали жонглерами, в німеччині - шпільманами, в іспанії - хугларами.
Події розгорталися в казкових країнах, лицарю доводилося битися з велетнями і чудовиськами, перемагати чаклунів та його чекала найвища нагорода - кохання прекрасної жінки.
У ході завоювання майже всі античні міста були зруйновані, ті ж, що залишилися, перетворилися на укріплені фортеці варварських королів і втратили своє значення осередків економічного та культурного життя. Люди шляхетного походження, які в римській імперії становили найосвіченіший прошарок населення, в середньовічній європі перетворилися на ватагу солдафонів. У цей період в образотворчому мистецтві активно розвивається іконографія, в архітектурі —будівництво храмів, а в літературі — твори релігійного змісту.
Церква в середні віки утвердила своє уявлення про людину як про істоту слабку і від природи грішну, нездатну протистояти спокусам, яка потребує постійних настанов. У народних героїчних епосах оспівували військові подвиги, ідеальних героїв - захисників; засуджували чвари між родовою знаттю, прагнення влади, зрадництво. У героїчних піснях та епопеях відобразилася історія народу, боротьба за християнську віру, міжфеодальні чвари, проповідувалася ідея національної єдності, формувалося уявлення про ідеального героя - воїна та справедливого правителя. Героїчний епос із його культом військової доблесті та васальної відданості великою мірою вплинув на розвиток аристократичної рицарської літератури, яка набула розквіту в xi - xiii ст. Типовим персонажем рицарських романів стає не просто сильний і доблесний (як у героїчному епосі), а й вихований та здатний на ніжні почуття рицар, який мандрує світом у пошуках пригод, звершує подвиги на честь своєї дами серця і готовий, здобувши славу, померти, повторюючи солодке ім’. На відміну від героїчного епосу, подвиги в романах звершувалися не заради батьківщини, короля чи віри, а задля власної слави або слави прекрасної пані. У середньовічних містах почали розвиватися драматичні жанри, які виокремилися із церковних богослужінь і спочатку мали суто релігійний зміст та виконувалися духівництвом під час літургій. Поступово в літургійних драмах дійство набуло самостійного значення і перемістилося із церкви на міську площу, де під час свят могло тривати кілька днів. Представники багатих аристократичних родів приймали акторів до своєї челяді — це надавало їм офіційного суспільного статусу, хоча й надзвичайно низького. Для решти ролей існували, по - перше, дрібні наймані актори, які отримували разову оплату, і, по - друге, учні, які працювали безкоштовно, заради практики.
Театри для широкої публіки будували в лондоні переважно за межами сіті, тобто за межами юрисдикції лондонського муніципалітету, що пояснювалось пуританським духом буржуазії, яка ворожо ставилася до театру.
Багато що в цьому театрі було умовним — одне й те ж місце зображувало то одну частину поля, то іншу, то площу перед будинком, то приміщення всередині його. У центрі сюжету трагедії, як і в комедіях, є історія кохання юних героїв, але розвивається ця тема в трагічному плані і завершується загибеллю закоханих. Глибина і природність почуття веде їх до розуміння невиправданості законів ворожнечі і насильства у стосунках між людьми, і тому вони сміливо відкидають і традицію родової помсти, і деспотичну владу батьків, і стару родинну мораль. З великою художньою переконливістю, без сентиментальності й мелодраматизму, у тонах найщирішого ліризму шекспір розкриває високу поетичність почуттів ромео і джульєтта та красу кохання. Тим виразніше проявляється в трагедії уся безглуздість і жорстокість старої моралі і трагізм долі молодих героїв, які гинуть у боротьбі з цією мораллю. Відбуваються складні процеси ідеологічного протистояння, що перш за все характеризується неприйняттям культурних цінностей античних часів і водночас засвоєнням художнього досвіду тієї епохи.
і якщо першою і третьою епохою ми захоплюємся, то середньовіччя характеризують як період засилля релігії, розквіт інквізиції, постійні гоніння на відьом. Що мені відомо про що довідався на уроці мені здасться, що середньовіччя — це країна лицарів, які мріють про прекрасних дам, шукають їх, звеличуючи й оберігаючи.
Серце холоне від публічних страт через повішання, обезглавлювання, спалення на вогнищі, четвертування, биття батогом, виколювання очей, оскоплення, ув’язнення закутих у кайдани в’язнів у темних підземеллях без будь - якої надії на звільнення. Середньовічні корпорації — це спілки васалів, лицарські і чернецькі монастирі, міські комуни, ремісничі цехи, релігійні братства, професійні об’єднанні, купецькі гільдії, студентські земляцтва, університетські. Саме завдяки міцності родинних зв’язків у загонах армії ричарда левине серце було завдано поразки війську султана саладина — одного з найдосвідченіших полководців. Легкість, каркасність конструкцій, багато скла, менш масивні стіни, різнокольорові вітражі, стрілчасті арки, вузькі і високі башти та колони, фасад, прикрашений скульптурами — усі ці елементи підкреслюють вертикаль, спрямованість до неба, що є головною ознакою готичного стилю. Собор паризької богоматері (нотр - дам де парі), присвячений діві марії, матері ісуса христа, — це один із найпрекрасніших витворів готичного мистецтва. Водночас із церковною літературою, яка писалася здебільшого латиною, протягом середньовіччя розвивається світська література, яка є далекою від похмурого, аскетичного світосприйняття. У період з xii до xv ст коли розвивалися міста і торгівля, а воїни - феодали об’єднувалися в лицарські ордени та відбувалися хрестові походи, при дворах феодалів створювалась пишна й витончена культура. Найбільш популярними жанрами міської літератури були віршована новела, байка чи жарт, яким були властиві реалістичні ознаки, сатирична загостреність, трохи грубуватий гумор. Хочеться, щоб вона була такою самою гармонійною, як людина античності, непохитною у своїй вірі, як середньовічна людина, нестримна й вільна у творчості, як людина відродження, інтелектуально глибока, як людина доби бароко, розумна й сильна, як людина xix ст комунікабельна й відкрита, як люди нашого покоління. Прочитати розділ i (де йдеться про те, хто такий гідальго дон кіхот з ламанчі та як він жив) та розділ iii (йдеться про те, яким потішним способом дон кіхот висвятився на рицаря;). Хто не зареєструвався на сайті, письмово складає цитатну характеристику образу дон кіхота за прочитаним (соціальний стан, вік, життєвий уклад і звички). Оспівування чистого пристрасного кохання ромео і джульєтти, вплив кохання на людську особистість (зміни в характерах головних героїв, їхня еволюція) спілкування в чаті. Концепція людини і світу в античній літературі (ідея гармонії тілесного і духовного, любов до життя в усіх його проявах, відкриття світу, героїчне служіння, катарсис, поєднання реального і міфологічного та ін.
Коментарі
Дописати коментар