історія юридичної деонтології

історія юридичної деонтології

Норми деонтології залежать від рівня соціально - економічного розвитку країни, від суспільно - політичного ладу, способу життя, менталітету народу, його національних і релігійних традицій. Деонтологічні норми належно виникатимуть із зовнішніх дій тоді, коли юрист не піддається таким негативним інстинктам, як самозбереження, кар єризм, корисливість тощо. Положення таких документів стають нормативними (нормативами культури юриста) і набувають значення фахових стандартів, тобто поширюються на всіх представників професії. Першим таким фаховим стандартом вважається професійний кодекс, прийнятий американською правовою асоціацією (апа) у 1908 році під назвою канони професійної етики.

Етичні правила адвокатів, суддів та представників інших юридичних професій діють у франції, англії, уельсі, шотландії, німеччині, ізраїлі, росії та в інших країнах. Так, наприклад, для адвокатів розроблені регламент паризької колегії адвокатів, кодекс адвокатської етики нідерландів, правила професійної етики російських адвокатів. Мінімальні стандартні правила організації об єднаних націй, що стосуються відправлення правосуддя у відношенні неповнолітніх (1985); міжнародний кодекс етики, схвалений міжнародною організацією адвокатів європейського союзу і прийнятий у ліоні в листопаді 1998 року.

Однією із найважливіших деонтологічних вимог дільності юриста, що став міжнародним стандартом, є незалежність юриди чної професії я к гарантія для здійснення захисту прав людини і надання правової допомоги.

Деонтологічні норми мають найбільшу цінність саме у нестандартних умовах, коли практично неможливо застосувати традиційний підхід, що доволі часто трапляється в юридичній практиці. Такі норми випливають з існуючої теорії професійної етики, професійно - етичних кодексів, що є результатом використання природних, моральних та правових норм. Так, фахівці права та представники деяких інших професій, зокрема лікарі, наймаючись на роботу, складають відповідну обітницю - офіційну, урочисту внутрішню обіцянку щодо належного виконання службового обов язку, яка закладена в думках і виражена словами.

Обітниця надихає на формування внутрішнього, особистого (індивідуального) правового і морального почуттів, які виявляються у самодисципліні та самоконтролі. Вона суттєво відрізняється від присяги та обіцянки, оскільки не є самонасильством над свободою волевиявлення, на відміну від присяги та обіцянки, які треба розглядати як постійний вияв останньої. Моральний самоконтроль - здатність самостійно регулювати і спрямовувати власну поведінку - залежить від вимогливості юриста до себе, самокритичності, рівня свідомості. Обов язки, закріплені обітницею, не є формалізованими правовими нормами, що лише описують потрібний варіант поведінки, а є нормами аксіологічного типу.

Виконання юристом обов язків, покладених на нього обітницею, грунтується на моральних засадах, які склалися у нього й підтримуються силою громадської думки.

Внесення тих узагальнених вимог належної і бажаної поведінки юриста у текст обітниці є показником того, що саме ці обов язки мають для держави особливу значущість. Отже, факт прийняття обітниці юристом визначає майбутній професійний шлях, формує свідому правову поведінку, стає передумовою правоохоронної діяльності. Тобто у випадку зміни політичної влади не на користь народу дух права й дух української національної моралі мають підтримувати у юриста здоровий глузд, допомагати йому виконувати дану обітницю. Деонтолопчні норми належно виникатимуть із зовнішніх дій тоді, коли юрист не піддається таким негативним інстинктам, як самозбереження, кар єризм, корисливість тощо. Автором не взято до уваги такі вагомі компоненти предмету, як відомості (система знань) про правознавство та юридичну практику, їх співвідношення, функції. Найбільш цікавим, є визначення, у якому під юридичною деонтологією слід розуміти систему загальних знань про юридичну науку та юридичну практику, вимоги до професійних та особистих якостей юриста, про формування цих якостей. Дійсно, розглядаючи моральну сторону професійної діяльності людини тієї чи іншої сфери, не можна не звернутися до умов та засобів формування її професійних якостей. Однак, ця проблема знаходиться на стику декількох наук - філософії, теорії держави та права, соціології, тому потребує комплексного підходу, для чого пізнавальних засобів однієї галузі знань буде вкрай недостатньо. Право все більше проникає в систему соціальних зв язків, втягуючи все більшу кількість людей у багатогранні правові відносини, завдяки чому підвищується роль захисників права. Саме юристам у першу чергу доведеться проектувати правовий шлях вирішення цих проблем, як це має бути у правовій державі (за умов, що вони знаходяться у сфері правового регулювання). Наприклад, це проблема офіційного визнання, легалізації сексуальних меншин, проблема визнання особистого права на смерть, проблема застосування смертної кари, питання участі у військових місіях на території іноземних держав тощо. Тому їх вирішення значною мірою залежить від суспільної моралі, від морального обліку тих, кому доведеться встановлювати відповідні правові заборони, надавати права, наділяти обов язками.

Суспільству у цілому і окремо взятій людині зовсім не байдуже, хто буде здійснювати управління у державі, визначати пріоритети соціального розвитку на перспективу, втілювати ідею справедливості у реальне життя. Це свідчить про необхідність та важливість деонтологічних знань, їх вирішальне значення у діяльності юристів, а також всіх тих, хто має відношення до вирішення юридичних справ. і дійсно, останнім часом майже в усіх навчальних закладах правознавчого профілю викладається навчальна дисципліна юридична деонтологія, яка готує майбутніх юристів до сприйняття спеціальних юридичних знань, належного виконання своїх професійних обов язків, виховує їх у дусі шанобливого ставлення до права, до особи.

Зазначимо, що у центрі деонтологічного дослідження знаходиться людина зі своєю особистою системою знань, навичок, умінь, а також діяльність людини, що здійснюється у правовій сфері життя суспільства. Як треба поводитися з співробітниками та різними учасниками юридичного процесу, якими нормами керуватися при здійсненні професійного обов язку, на яких моральних принципах та правових ідеалах будувати свою роботу тощо. Професіонал - це добре підготовлений спеціаліст конкретної справи, тому система підготовки таких спеціалістів повинна відбивати специфіку практичних завдань, які треба вирішувати працівнику у повсякденній роботі. Юридична деонтологія повинна вивчати не просто систему виховання юриста взагалі, суспільству потрібні професіонали конкретної справи - прокурори, законодавці, слідчі тощо. Слід додати, що юридична деонтологія як наука знаходиться у тісному контакті та взаємодії з іншими юридичними науками, використовує їх досягнення для дослідження власного предмету використовуються також знання неюридичних наук - педагогіки, психології, соціології, без чого не уявляється можливим отримати і узагальнити об єктивні результати дослідження. Поряд з наукою юридична деонтологія існує однойменна навчальна дисципліна, яка цілком спирається на досягнення науки та змістовно відображає її предмет. і наука, і навчальна дисципліна тісно переплітаються з точки зору змістовності, вирішують спільні завдання, але між ними є значна функціональна різниця. Наука покликана здобувати нові знання, систематизувати вже відому інформацію, а навчальна дисципліна призначена трансформувати їх у свідомість, вміння та навички студентів, завдяки чому сприяти вирішенню проблем практики.

Виробляти практичні рекомендації для вирішення проблем правової діяльності, що безпосередньо залежать від рівня професійної підготовки, правової культури працівника, його морального обліку в цілому.

Сформувати стійку систему знань щодо морального обліку юриста, зробити їх елементом особистої культури, базою для подальшого формування правової свідомості особи.

Медик, юрист повинні захищати інтереси особи - життя, честь, гідність, тобто всі ті природні якості, без яких вона стає просто індивідуумом - частиною живої природи.

З цього витікає, яке значення для суспільства в цілому або для окремо взятої людини має якісне виконання свого професійного обов язку медиками або юристами.

інакше не може бути тому, що і медик, і юрист є представниками найбільш гуманних професій, що ще раз підтверджує висновок про особливе значення проблем професійного етикету, їх головне місце у системі знань науки юридична деонтологія. Ознайомити студентів з історією становлення системи деонтологічних знань; поняттям деонтології як науки; основними підходами до тлумачення поняття “юридична деонтологія”; формувати у студентів правове мислення, розвивати вміння грамотно висловлювати власні думки; прививати любов до обраної професії. Деонтологія як наука походить від слів грецького походження деон - родовий відмінок слова потрібне, належне і логос - вчення, тобто вчення про належне.

Крім того, цим терміном інколи позначають розділ етики, в якому вивчаються проблеми обов язку людини, сфера належного (того, що повинно бути), вивчаються усі форми моральних вимог до життєдіяльності^іюдини та відношення між ними.

Деонтологія — як науковий термін у системі етичних знань був вжитий англійським філософом і правознавцем бентамом ієремія (1748 - 1832), працю якого деонтологія або наука про мораль було опубліковано в 1834 році. Його працю свого часу не було перекладено російською чи українською мовами, а основні висновки та положення зазнали критики з боку ідеологів марксизму.

Мораль, на думку бентама, може бути математично обрахованою (моральна арифметика), а задоволення індивідуального інтересу, вважав він, слід розглядати як засіб забезпечення найбільшого щастя для найбільшої кількості людей. Тільки шляхом забезпечення суб єктивних прав кожного громадянина можна втілити загальну ідею справедливості у функціонуванні громадянського суспільства та правової держави.

Бентам застосував термін деонтологія для позначення вчення про мораль в цілому, то надалі деонтологію почали відрізняти від моральних цінностей взагалі. До останнього часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етику медиків як систему етичних норм виконання медичними працівниками своїх службових обов язків. Більш детальне знайомство з цим аспектом розгалуження де - онтологічних знань заслуговує уваги тому, що у ході порівняльного аналізу надається можливість більш повного розуміння юридизації деонтології. У 70 - ті роки у юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс введення в юридичну спеціальність, метою якого було введення студентів у майбутню професію. У 1988, році було опубліковано авторським колективом з його участю навчальний посібник, де послідовно викладено предмет, функції нової науки, принципи та її роль у системі юридичних знань. Для того, щоб розібратися, що являє собою ця специфічна область наукових знань та яке відношення вона має до правознавства, необхідно визначитися зі значенням основного терміну, яким нам доведеться користуватися та який складає головний зміст першої глави навчального посібника та даної навчальної дисципліни в цілому.

Цим терміном інколи позначають розділ етики, в якому вивчаються проблеми обов язку людини, сфера належного (того, що повинно бути), усі форми моральних вимог до життєдіяльності людини та відношення між ними.

Деонтологія - як науковий термін у системі етичних знань був вжитий англійським філософом і правознавцем ієремія бентамом (1748 - 1832), працю якого деонтологія, або наука про мораль було опубліковано в 1834 році. Забезпечення найбільшого щастя для найбільшої кількості людей - це положення має певну актуальність і сьогодні у розумінні питань законності, правопорядку.

Тільки шляхом забезпечення суб єктивних прав кожного громадянина можна втілити загальну ідею справедливості у функціонування громадянського суспільства та правової держави.

Проблематика належного, повинного (те, що має бути здійснено або зроблено) знаходить різні форми свого прояву, формує основу предмету даної науки та вивчається у відповідності до окремої особи, групи осіб, суспільства в цілому на рівні конкретних норм, принципів поведінки, моральних або суспільних ідеалів. До останнього часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етику медиків — як систему етичних норм виконання медичними працівниками своїх службових обов язків. Більш детальне знайомство з цим аспектом розгалуження деонтологічних знань заслуговує уваги тому, що у ході порівняльного аналізу надається можливість більш повного розуміння юридизації деонтології. Дивлячись на формалізацію, офіційне закріплення цих вимог, слід відмітити, що на сьогоднішній день збереглася значна кількість історичних пам яток, які свідчать про розвинутість медичної деонтології. В середні віки норми медичної етики зазнали негативного впливу з боку релігійно - церковної філософії, але існують такі відомі пам ятки деонтологічного характеру, як салернський кодекс здоров я, етика, канон лікарської науки ібн - сіни та інші. Формування в україні правової держави і громадянського суспільства, які за своєю сутністю мають правовий характер, засновуються на праві, обумовило як підвищення ролі та значення права у соціальних перетвореннях, так і юристів - особливого професійного прошарку в суспільстві, виявило їх недостатню чисельність, недоліки в професійній підготовці. Проте ці ж фактори виявили й той факт, що юридична діяльність, професійні якості юриста, особливості їх професійної підготовки юридичною наукою комплексно не досліджувалися. Багато проблем в цьому плані є і в науковому осмисленні особливостей професійної діяльності працівників правоохоронних органів, зокрема не розроблені моделі їх професійних якостей, професіограми, відсутнє систематизоване викладення вимог до заміщення посад юристів тощо. Юрист повинен знати не тільки законодавство та акти правозастосування, його роз яснення та тлумачення, йому ще необхідно знати норми моралі, релігії, звичаїв, традицій, корпоративні норми тощо, тобто зміст усіх регуляторів, які існують в суспільстві. Для того, щоб розібратися, що являє собою ця специфічна область наукових знань та яке відношення вона має доправознавства, необхідно визначитися зі значенням основного терміну, яким нам доведеться користуватися. До останнього часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етику медиків - як систему етичних норм виконання медичними працівниками своїх службових обов язків. Здійснення правових норм багато у чому залежить від моральної озброєності суддів, прокурорів, працівників міліції, від дотримання ними вимог професійної етики.

У 1988 році авторським колективом було опубліковано з його участю навчальний посібник, де послідовно викладено предмет, функції нової науки, її принципи та роль у системі юридичних знань. Правовій свідомості та правовій культурі служителів феміди було присвячено значну кількість наукових досліджень, що складає міцну базу для поширення наукових деонтологічних знань. В 20 - х роках нкю урср затвердив певний порядок атестування працівників суду, згідно до якого передбачалося робити професійний підбір кадрів на посаду судді лише з урахуванням визначеного переліку їх якостей. У 1982 році мінвузом срср було затверджено новий документ - кваліфікаційну характеристику юриста, де визначалася система вимог до знань та умінь юриста. Позитивним моментом останнього етапу розвитку правової доктрини в україні після розпаду срср стала департизація правоохоронних органів та деідеологізація сфери наукових досліджень. Зняття ідеологічного контролю досить значно вплинуло не тільки на деонтологічні уявлення щодо особистих та професійних якостей юристів, але й на саму правову практику, яку здійснюють не тільки юристи - професіонали.

Головним призначенням юристів тепер можна назвати не служіння ідеям партії або державним інтересам, а служіння закону, праву, ідеалам суспільної моралі. Це не означає повну безідейність та безпринциповість, а мова йдеться лише про те, що в умовах багатопартійної системи захисники свободи та справедливості не можуть бути підконтрольні тій чи іншій партії або відчувати ідеологічний тиск. і та глобальна перебудова, що відбулася в нашому суспільстві за короткий час, не призвела до формування нових моральних норм та вимог, в тому числі і у професії юриста. і це ставить проблему переосмислення особи юриста, а саме його внутрішнього світу, зовнішніх зв язків та ефективності функціонування у різних сферах суспільного життя з урахуванням ускладненої структури соціального середовища. Однак їхній інтерес, рівень забезпеченості, звички, традиції не повинні впливати на розуміння права, правової роботи, суспільної моралі, справедливості. З цього приводу можна вказати ще на одну причину, що розкриває роль юридичних деонтологічних знань у формуванні юриста - професіонала та вказує на досить широку перспективу їх подальшого розвитку.

Юридична деонтологія вивчається студентами першого курсу для того, щоб зробити введення у юридичну діяльність, оскільки юридична деонтологія вивчає не тільки професійні якості юриста, але й моральні, культурні, етичні, естетичні особливості діяльності цієї професії.