історія фізичної культури реферат

історія фізичної культури реферат

Широко застосована в воєнно - медичних акладах лікувальна фізкультура сприяла скороченню строків строків виздоровлення ранених і хворих, поверненню їх в роту.

В звязку з цим перед мед робітниками постановлені серйзні задачі, повязані з покращенням медичного контролю, за станом здоровя фізкультурників і спортсменів розширення сітки лікувально - фізкультурних диспансерів. Регулярне застосування лфк в лікарнях, поліклініках, домашніх умовах розвиває у хворого особливе відношення до використання фізичних вправ, прививає гігієнічні навички, правильне, правильне ставлення до загартування організму.

Другий етап (1931 - 1941) – введення лфк в загальну систему лікувально - профілактичних заходів з застосуванням диференційованих методик при різних захворюваннях. Загальне тренування організму в цілому застосовується з метою оздоровлення, укріплення організму в цілому і розвиток адаптації до більших фізичних навантажень, спеціальна – з метою відновлення, нормалізації і розвитку функцій чи то систем, порушених через норми чи травми.

Лфк необхідно використовувати, коли потрібно повисити тонус організму хворого, стимулювати фізіологічні процеси, коли треба відновити функції пошкодженого органу чи системи, протидіяти застійним явищам, попередити прогресуючі захворювання і можливі ускладнення само собою, якщо відсутні протипоказання. Цим терміном були замінені старі поняття “кінозетерапія”, “мототерапія”, “лікувальна гімнастика” і ін як правило розглядаючи застосування фізичних вправ з вузько - локальних механічних позицій. В 1966 році вийшла постанова цккпсс і ради міністрів ссср “о мерах по дальнейшему развитию физической культуры и спорта”, яка відіграла величезну роль в розширенні застосування лфк. Лікувальна фізична культура – один із важливих елементів сучасного комплексного лікування, під яким розуміється індивідуально підібраний комплекс лікувальних методів і засобів. із них ми дізналися про те, що в стародавньому китаї були лікувально - гімнастичні школи, де не тільки навчали лікувальної гімнастики і масажу, але й застосовували їх в процесі лікування хворих. Вправи для дихання, пасивні рухи, вправи із віджиманням використовувались при хворобах органів дихання і кровообігу, хірургічних захворюваннях (вивихах, переломах, викривленнях хребта). Велике значення приділяв гімнастиці і масажу целіт, застосовуючи їх при паралічах з використанням спеціальних апаратів (механотерапії) для пасивного згинання і розгинання кінцівок. В одній із своїх книг він теоретично обґрунтував значення сонячних і повітряних ванн, режиму харчування і використання фізичних вправ, пішохідних прогулянок, занять гімнастикою, верхової їзди.

“трактат по ортопедії” борфмана, “мистецтво гімнастики” меркурналіса, “лікувальна гімнастика, або вправи людських органів за законами фізіології, гігієни і терапевтика”. В росії почали застосовувати рух із лікувальною метою у хvi - xvii ст причому вже в ті часи використовували поєднання рухів із типовими процедурами при травмах. Багато вчених в своїх роботах розвивали профілактичні напрями в медицині, відводячи значну роль фізичним вправам в боротьбі за здоров’я підростаючого покоління. Лфк, яка використовувала багатовіковий досвід застосування фізичних вправ з лікувальною метою, збагатилась різними організаційними формами, дістала глибоке наукове значення. Лфк вперше в історії воєнної медицини була застосована в дуже широких масштабах і була одним із факторів, який забезпечив високу ефективність лікування хворих і ранених воїнів. В післявоєнний період широко розгорнулись наукові дослідження по проблемах лфк, в яких велике місце приділялось вивченню дії фізичних вправ на організм людини.

У прадавньої людини на відміну від тварин існував соціальний спосіб передачі досвіду (люди зберігали знаряддя і передавали з покоління в покоління навички їх виготовлення і використання). Фізичні вправи були не тільки засобом підготовки до майбутньої діяльності, але і служили для передачі досвіду, були направлені на узгодження рухових актів, співпраці, вироблення плану спільних дій. Зазначені дії протікали поза прямого виробничого процесу (навчання стрільбі на точність попадань в різні зображення тварин відомо з археологічних джерел). При цьому мисливець усвідомлював реальну дійсність, а правильність своїх рухів зіставляв з справжнім полюванням, бачачи безсумнівну користь у попередній підготовці. ) здатність до абстрактно - теоретичного мислення, при якому людина могла обганяти хід подій і тим самим передбачати результати своїх власних дій, допомагала створити умови, при яких людина впливала не на об єкт природи (звір під час полювання, перешкоду та ін), а не на модель (зображення). Сила, спритність, витривалість, хоробрість цінувалися дуже високо, так як це значно підвищувало боєздатність воїнів, а грекам доводилося вести тривалі війни для встановлення свого панування на балканському півострові і в басейні егейського моря. Виходячи зі своїх релігійних уявлень, греки вважали, що і боги дуже люблять фізичну силу і прояв її в змаганнях, тому змагання атлетів дуже рано стають частиною релігійних обрядів. Але якщо афіни були державою прогресивним, з бистро - розвиваючась економікою і культурою, то спарта була консервативним державою, багато в чому зберіг традиції родового ладу, з веденням натурального господарства, з опорою виключно на військову силу.

Цьому місту - державі потрібні були не тільки фізично сильні, але й освічені громадяни, які вміють вести торгівлю, управляти кораблями, спілкуватися з представниками інших держав. Що стосується інших грецьких держав, то вони, як правило, вступаючи в союз з афінами або спартою, багато в чому наслідували їм у вихованні підростаючих поколінь. Широко застосовувалися різні військові вправи, також верхова їзда, боротьба, плавання, полювання і деякі інші види фізичних вправ, близьких до військової справи.

Так, наприклад, у єгипті, в містечку бені - гассан, могильнику вельможі виявлені зображення численних прийомів вільної боротьби та фехтування на палицях. Малюнки на вазах і в місцях поховання етрусків, виявлені в ході розкопок, зберегли сліди змагань з легкої атлетики, боротьби та плавання в історичний період, що передував стародавньому риму.

Таким чином, фізична культура риму складалася з особливостей, що відрізняли фізичну культуру населяли італію греків, які створили свою державу етрусків і латинських племен латинян. Спортивні ігри, що проводилися союзом, були найтіснішим чином пов язані з ритуалами, покликаними забезпечити родючість, успіх в бою, із залишками тотемізму, родовими культурами, поклонінням сімейним божествам і шанування предків. Уявлення про гімнастичних вправах в римських купальнях ми можемо отримати з листа сенеки своєму другові, в якому він нарікає на панувала там обстановку.

Скажімо, за певними показниками у легкій атлетиці львівські спортсмени випереджували провідних австрійських легкоатлетів - ці показники зафіксовано в численних місцевих газетах. Але відень не хотів визнавати їх, користуючись примітивними відмовками на кшталт “на ваших змаганнях не було представника з відня, тому результати недійсні”. Однак окремі дослідник відшукали дані, що перше спортивне товариство - львівський “сокіл”, в якому українці були рівноправними членами, - утворили 1867 року.

Підтвердженням цього було те, що під фундамент першого спорткомплексу цього “сокола” закладено два пергаменти, написані українською та польською мовами, а в спеціальній відправі взяли участь і польські, й українські священики.

У 30 - х роках у львові відбулися й чотири міжнародні автоперегони, участь у яких брали гонщики з норвегії, швеції, франції, німеччини, італії, інших країн. Скажімо, перший спортивний клуб євреїв утворили саме у львові 1907 року - це знаменита “гасмонея”, яка впродовж трьох наступних десятиліть успішно розвивала спорт у різних його видах. Але тоді вони були популярними й викликали чималий інтерес, як - от кінно - лижний спорт (коли до коня, на якому сидів вершник, на пасах причіпляли лижника та влаштовували перегони). Перший спортивний широкомасштабний клуб - товариство забав рухових - створили 1904 року за активної участі, зокрема й фінансової, митрополита андрея шептицького”. 22 грудня 1990 року і генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити національний олімпійський комітет україни і ця дата є офіційною датою його створення. Основні завдання нок україни - організація підготовки та участі спортсменів в олімпійських іграх, розширення міжнародного співробітництва, популяризація масового спорту і здорового образу життя, фізичне і духовне збагачення людей. Вперше нок україни представляв самостійну національну команду на іграх xvii олімпіади в лілехамері, де українські атлети завоювали 1 золоту і 1 бронзову медалі і посіли 13 місце в неофіційному командному заліку.

Нок україни має угоди з відомими у світі фірмами adidas, coca - cola, samsung, оператором мобільного зв язку umc, українською правничою фірмою юріс, яка надає постійну юридичну допомогу в діяльності організації. В 1995 році нок україни почав випускати свій офіційний (квартальний) журнал, який виходить кожних три місяці, під назвою олімпійська арена, а з 1997 року видає щомісячний бюлетень олімпійські новини від нок україни.

Президентом нок абсолютною більшістю голосів був обраний віктор янукович - прем єр - міністр україни, голова організаційного комітету по підготовці та участі спортсменів україни в олімпійських і паралімпійських іграх, всесвітніх іграх глухих та всесвітніх універсіадах. Генеральна асамблея затвердила склад членів нок нового скликання (139 членів), обрала склад виконавчого комітету (23 члени) та склад ревізійної комісії (3 члени). Бубки вiце - президентом нок було обрано члена виконкому нок, президента федерацiї бiатлону україни, заступника мiнiстра у справах молодi та спорту володимира бринзака. До складу виконкому нок замiсть миколи костенка та миколи кужукiна, якi подали вiдповiднi заяви про складання своїх повноважень, були обранi юрiй павленко та володимир платонов. Останніми найгучніми досягненнями українських спортсменів можна вважати виступи яни клочкової (плавання), пробиття збірної україни з футболу на чемпіонат світу, який пройде в 2006 році в німеччині (українська збірна у своїй відбірковій підгрупі обійшла чемпіона європи - збірну греції, команду туреччини та данії), виступи українських боксерів братів кличко та ін. Первісні племена африки широко застосовували у вихованні дітей, підлітків і хлопців фехтування на палицях, боротьбу, ігри з бігом і стрибками, стрільбу з лука, вправи в розгойдуванні на ліанах з подальшими стрибками.

Перший великий досвід медичного забезпечення масових змагань був отриманий на 1 - й всесоюзній спартакіаді в 1928 р коли вперше були обгрунтовані показання та протипоказання до занять фізичними вправами, розроблені оціночні таблиці і стандарти для врахування впливу фізичних навантажень на організм. Президією цвк срср було прийнято постанову, в відповідно до якого на органи охорони здоров я покладалося керівництво вк і санітарним наглядом за місцями занять фізичними вправами.

Це був перший державний акт, що заклав принципові засади системи медичного забезпечення фізкультурників і спортсменів - реалізація тези першого наркома охорони здоров я. Лікарсько - фізкультурних диспансерів (лфд) - закладів нового типу, що вирішували завдання профілактики та лікування, а також участі радянських спортсменів в олімпійських іграх 1952 провідну роль у розвитку вк як наукової дисципліни зіграли.

При збірних командах з різних видів спорту виникла нова організаційна форма роботи - комплексні наукові групи з вк, до складу яких входять спортивні лікарі, тренери та наукові співробітники.

В даний час в спортивній медицині (см) виділено 5 основних напрямів, які представлені як в елітному спорті, оздоровчої фізкультурі, при заняттях з дітьми, так і у вк за фізичним вихованням по державними програмами, в індивідуальних і групових заняттях.