специфічними для природознавства принципами є

специфічними для природознавства принципами є

Головна цінність їх полягає в тому, що вони забезпечують індивідуальну роботу учнів, допомагають конкретизації природничих уявлень і понять, виробленню довільної уваги, мислення і естетичних смаків, підвищують ефективність уроку.

А) у активному використанні різноманітних предметів та засобів для реального відображення явищ природи; б) у створенні образів, конкретних уявлень, на основі яких будується навчально - пізнавальна діяльність учнів, спрямована на оволодіння системою природознавчих уявлень і понять. Наочні методи навчання виконують функцію методів, тоді коли учні у процесі розгляду, спостереження, сприйняття предметів, об’єктів чи процесів за допомогою сенсорних систем отримують певну інформацію про них, осмислюють шляхом порівняння і знаходження загальних та відмінних ознак, і на цій основі формують певні знання, а потім і компетентності. навчати на конкретних образах, які безпосередньо сприймаються учнями; спрямовувати сприймання дітей на найістотніші ознаки та особливості предметів; - ст. Особливість картин, яка сприяє їх використанню, полягає в тому, що на передньому плані чітко, концентровано зображуються основні ознаки предметів і явищ. Особливість їхнього визначення полягає у реалізації змісту предмета на власне педагогічні цілі з урахуванням конкретної педагогічної ситуації та з обов’язковим співвідношенням з цілями інших рівнів у їхній ієрархічній системі. 2 у державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту предметів ґрунтується на принципі наступності між початковою та основною школами, на принципах особистісно зорієнтованого та компетентнісного підходів до навчання. 5 метою освітньої галузі природознавство метою освітньої галузі природознавство є формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, способів навчально - пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики.

Природознавство як навчальний предмет має інтегрований характер, оскільки його зміст утворює система уявлень і понять, підібраних з різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв язків із природничими курсами, що вивчатимуться в наступних класах. Prencepium – початок, основа) в широкому розумінні можна трактувати як певне правило, сформульоване на підставі пізнання законів чи закономірностей, якими керуються люди в діяльності, зважаючи на своє внутрішнє переконання і досвід щодо необхідності чинити саме так. Дотримання їх створює передумови для недопущення або, принаймні, зменшення негативних результатів планування, а отже, й ефективної діяльності підприємства. Реальний механізм дії принципів планування полягає у визначенні і дотриманні їхніх вимог працівниками в процесі розроблення та реалізації планів діяльності підприємства. Слід брати до уваги, що дотримання принципів планування гарантує реалістичність і ефективність плану певного підприємства за певних умов і протягом певного часу.

Проте, механізм і методи їх реалізації змінюються відповідно до ринкових трансформацій, рівня розвитку теорії, методології і практики планування, стану економіки в країні та багатьох інших чинників. Багаторічний досвід практичної діяльності зарубіжних і вітчизняних підприємств переконливо довів безумовну необхідність планування для успішної діяльності і розвитку підприємства та його структурних підрозділів. За сучасних умов господарювання ігнорування планування призводить до несвоєчасності зміни напрямків діяльності за значних, нічим не виправданих, економічних втрат, фінансової нестабільності і в кінцевому результаті – до банкрутства. Однак, документально оформлений план дозволяє чітко уяснити цілі функціонування і розвитку підприємства, допомагає вибрати найефективнішими напрямками діяльності, значно зменшує ризик ухвалення помилкових рішень внаслідок недостовірності інформації про внутрішні і зовнішні фактори.

Цей принцип надзвичайно важливий за умов ринкових відносин, оскільки його дотримання відповідає сучасним економічним вимогам раціонального використання обмежених ресурсів. Принцип єдності полягає в тому, що всі плани підприємства повинні бути єдиною взаємоузгодженою системою планів, а не просто сукупністю розрахунків показників, оформлених у таблиці. Загальне правило управління полягає в тому, що завжди потрібно прагнути до стабільності підприємства як складної, відкритої і динамічної системи в цілому, а не окремих його підсистем. Зокрема план робочого місця є частиною плану виробничої дільниці, план якої – це частина плану цеху, а його план, у свою чергу, є частиною плану підприємства. Наприклад, зміна планового обсягу виробництва обробляючого цеху тягне за собою відповідну зміну обсягів виробництва інших основних і допоміжних цехів та підприємства в цілому.

Наприклад, план виробництва є базою для розроблення планів матеріально - технічного забезпечення, персоналу і заробітної плати, збуту, організаційно - технічного розвитку інфраструктури, оновлення продукції, витрат виробництва, фінансового плану.

З іншого боку, всі без виключення розділи плану перебувають у тісному взаємозв язку з фінансовим планом, оскільки для виконання будь - якого показника кожного розділу плану необхідне фінансове забезпечення. Принцип єдності також припускає взаємозв язок усіх розділів і показників плану з метою усунення протиріч, що можуть виникнути за відокремленого їхнього планування. Принцип безперервності характеризується тим, що процес планування має здійснюватися постійно і без перерв, тобто виконання одного плану змінюється іншим (план на січень змінюється планом на лютий, який, у свою чергу, змінюється планом на березень, тощо). Безперервність планування також означає постійний перехід від перспективних (довго - і середньострокових) та стратегічних планів до поточних і тактичних, а від них – до оперативних. Адже безперервність планування пов язана з необхідністю врахування в планах невизначеності зовнішнього середовища і непередбачуваних змін, що в ньому відбуваються. Коригування планів має виходити з того, що пріоритети і цінності підприємства можуть змінюватися залежно від переважання сприятливих внутрішніх умов чи можливостей зростання різноманітних зовнішніх небезпек. Принцип гнучкості (адаптивності) полягає в необхідності постійного проведення змін у розроблених планах для їхнього узгодження з поточними умовами діяльності підприємства. Працюючи як відкрита система, кожне підприємство має свої особливості, динамічність окремих показників, унікальність і непердбачуванність поведінки, здатність змінювати свою структуру та протистояти руйнівним впливам зовнішнього середовища. Динамічність підприємства як системи зумовлюється тим, що величина його ресурсів, витрат і результатів постійно змінюється під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. На підставі вищевикладеного для реалізації принципу гнучкості плани потрібно розробляти так, щоб до них можна було вносити корективи, пов язуючи їх зі змінами зовнішніх і внутрішніх умов. Словом, планування на підприємстві має пристосовуватися до мінливих умов оточуючого середовища, швидко реагувати на зміни в законодавстві, кон юнктурі ринку, рівні цін і тарифів, поведінці конкурентів, умовах постачання і збуту тощо, а також відповідно оперативно коригувати плани.

У поточних і оперативних планах необхідний вищий рівень точності обчислення планових показників, а в довгострокових планах можна обмежитися орієнтовними розрахунками.

Кожен план необхідно розробляти з такою точністю, якої бажає досягти підприємство, з урахуванням його ринкових позицій, фінансового стану та багатьох інших чинників. Акоффом принцип участі, який передбачає обов язкове залучення до процесу планування не тільки керівників усіх підрозділів і працівників підприємства, які безпосередньо відповідають за планову роботу, а й фахівців інших управлінських підрозділів, а також майбутніх виконавців планів. Постійне залучення працівників підприємства незалежно від посади і змісту роботи до планової роботи зумовлює глибше розуміння кожним з них змісту і завдань плану, необхідності й наслідків його виконання за всіма вигодами, що випливають з нього. – приймаючи безпосередню участь у плануванні, кожен працівник глибше розуміє різні напрямки діяльності підприємства, отримуючи більше інформації про його цілі і шляхи їх досягнення; – участь працівників, у тому числі робітників у процесі планування призводить до того, що плани підприємства стають особистими їхніми планами.

По суті, праця кожного працівника спрямована на виконання планів, а через них на досягнення цілей підприємства, яке у формі заробітної плати забезпечує його особисті потреби; – підвищується реалістичність планів у зв язку з використанням додаткового числа кваліфікованих експертних оцінок. За дотримання вимог об єктивних економічних законів і закономірностей ринкової економіки; на підставі попереднього наукового аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, досягнень і невдач у його діяльності в минулі періоди; з використанням сучасних досягнень теорії, методології і практичного досвіду планової роботи.

Пізнання механізму дії згаданих законів відбувається через теоретичні дослідження і в процесі практичного здійснення планування, починаючи від діяльності підприємства в цілому і завершуючи плановими завданнями для окремих робочих місць. Науковість планування на підприємстві полягає в тому, що підґрунтя планів складають науково обґрунтовані нормативи і норми витрат живої та матеріалізованої праці. У планових нормах і нормативах певною мірою знаходять відображення досягнення світової і вітчизняної науки, техніки та технології, прогресивний досвід підприємств. Дотримання принципу наукового обґрунтування планів передбачає їх складання в кожному окремому випадку на підставі наукового ретроспективного аналізу фактичних результатів виконання планів та здобутків у діяльності в минулому і сучасного стану підприємства. Принцип балансу ризиків висуває вимоги до створення рівноваги можливих ризиків у досягненні планових показників за рахунок створення планового резерву, так званої надбавки безпеки, як альтернативного плану підприємства. Водночас досить незначні межі резервів зумовлюють необхідність занадто частих змін у планах, внаслідок чого цілі діяльності підприємства стають некоректними.

З фінансової точки зору забезпечення принципу балансу ризиків потребує додаткових витрат, величина яких має співвідноситися з імовірним майбутнім ризиком. Принцип комплексності полягає у тому, що планування на підприємстві повинно охоплювати всі напрямки діяльності (оперативну, інвестиційну, фінансову, маркетингову, інноваційну, постачання, виробничу, збутову), усі види виробничих ресурсів (праці, матеріальні, фінансові), усі підрозділи підприємства (основне, допоміжне й обслуговуюче виробництво). Принцип комплексності також означає, що всі методи, які використовуються в плануванні на підприємстві, повинні взаємодоповнювати один одного і в цілому розглядатися в єдиному комплексі. Принцип ефективності в плануванні припускає розроблення та ухвалення такого варіанту плану, який забезпечує максимальний результат від його реалізації у зіставленні з витратами або досягнення рівня планових показників за мінімальних витрат. Принцип регламентації означає встановлення і суворе дотримання встановлених правил, положень, інструкцій, нормативів, побудованих на об єктивних закономірностях, властивих плануванню. Принцип саморегуляції, сутність якого полягає в тому, що підприємство повинне самостійно знаходити шляхи вирішення всіх проблем і забезпечення безперервної прибуткової діяльності; принцип інтересів та вимог споживача, який означає, що споживачеві належить провідна роль у ринковому господарюванні. Підприємство - виробник, проводячи маркетингові дослідження, повинне знайти покупців продукції, яку воно хоче і може виготовити, потім виконати комплекс заходів щодо підготовки її виробництва і тільки після цього розпочати випуск виробів. Принцип договірності (контрактності) в господарських взаємовідносинах виявляється в тому, що практично на кожну операцію купівлі - продажу між виробником і покупцем (споживачем) укладається письмовий договір (контракт), який має юридичну силу.

Договірна система принципово змінює самі ринкові відносини, перетворюючи їх часто у прямі зв язки між виробниками і споживачами, що зумовлює зникнення ризику непродажу виготовленої продукції. Адже договірна форма роботи на замовлення споживача дає змогу підприємству - виробникові розробляти попередні плани виробництва та забезпечувати їх усіма видами виробничих ресурсів. Принцип розвитку прогнозування зумовлений швидкими темпами інформатизації суспільства і виробництва та розвитку і використання у діяльності підприємства сучасних інформаційних технологій, які забезпечують складання обгрунтованих прогнозів попиту споживачів на окремі види продукції, робіт та послуг. Ці прогнози, доповнені надійною системою зворотного зв язку між виробником і споживачем, є базою для прогнозування діяльності підприємства за мінімізації ризику перевиробництва і збуту продукції. Ціллю будь - якого учасника ринку, що виступає в ролі продавця (виробника) або в ролі покупця (споживача), є отримання максимального ефекту від участі в ринковій операції. Відсутність регламентації ринкової діяльності дає змогу учасникам ринку застосовувати принцип раціоналізму, який виявляється в тому, що підприємство ніколи не займатиметься виробництвом продукції, яка не користується попитом на ринку або продаж якої не буде прибутковим, а споживач не купуватиме непотрібного йому виробу (послуги). інноваційний принцип означає, що важливою передумовою отримання переваги підприємства над конкурентами на ринку є постійне використання у виробництві інновацій, тобто новітніх досягнень науки і техніки.

Принцип формування культури господарювання полягає у розробленні та практичній реалізації кодексу ділової культури підприємства, у якому повинні міститися відношення працівників до нормативно - правових актів, своїх обов язків, якості продукції, фінансових зобов язань, розповсюдження ділової інформації, а також правила і норми поведінки тощо. Сучасні соціальні перетворення в україні сприяють відродженню духовності, національної культури, зумовлюють необхідність пошуку нових засобів навчання та виховання дітей і молоді, реформування національної системи освіти.

Вони формують навички проведення нескладних дослідів, вирощування рослини, догляду за дрібними тваринами, а також сприяють реалізації основних дидактичних принципів. Для розв’язання усіх поставлених завдань використовувався теоретичний аналіз загальної та спеціальної психолого - педагогічної, навчально - методичної літератури.

Необхідність відображати, прогнозувати, передбачати мінливість умов різних форм соціально обумовленої діяльності людини породила особливий - фундаментальний, основний - спосіб існування психіки.

Під розвитком у широкому сенсі зазвичай розуміється зміна або функціонування системи, що супроводжується появою нової якості (виникненням якісних новоутворень). істотним внеском діяльнісного підходу в психології стало розкриття ролі ведучої діяльності, що дозволило подолати теорії двох чинників, які передбачали в якості джерел розвитку зовнішні умови (соціальні) або внутрішні (біологічні). Припущення про актуалгенеза вищих психічних функцій - в рамках гіпотези про опосередкування психологічними знаряддями - розвивалося на основі розробки експериментально - генетичного методу в психологію. Відповідний методичний прийом, реалізований в принципі побудови методик подвійної стимуляції, дозволяв аналізувати становлення вищих психічних функцій як процес їх опосередкування (і тим самим перетворення). Вивчення поетапності розвитку і новоутворень на кожному новому етапі характеризує реалізацію принципу розвитку в дослідженнях в загальної та вікової психології, психології праці та психології освіти.

Більш широке розуміння передбачає принцип розвитку, що використовуються як методологічна опора в рамках будь - якої теорії, де обговорюються його рушійні сили і впливають на нього фактори.

Але при інтерпретації їх результатів співвідношення понять, зокрема, сприйняття - дія в використовуваних пояснювальних схемах міняється місцями в залежності від теоретичного розуміння рушійних сил розвитку та загального представлення про соціальну ситуацію і дослідницької процедури, в рамках якої ці факти встановлювалися, а значить реконструювалися. Розкриття недостатності апеляції до принципу зворотного зв язку, що детермінує роль різного роду (і рівня) передбачень, динаміка новоутворень (смислового, цільового, операционального рівнів) - суттєві завоювання вітчизняної психології в конкретизації принципу розвитку у вивченні мислення. Виготський демонстрував цей принцип в книзі мислення і мова, кажучи про перебудову процесів в переході від молодшого шкільного віку до старшого і співвідношенні процесів навчання і розвитку.

В ході освоєння наукових понять змінюється не тільки внутрішня структура мислення дитини, а й системна організація свідомості в цілому; зокрема, це виражається в зміні взаємовідносин між мисленням і пам яттю. Будь - яка деградація, зворотний розвиток, не є дзеркальним відображенням поступального розвитку; повернення системи на вихідний рівень функціонування можливе лише за одним або кількома показниками - повне відновлення того, що було раніше неможливо. Прогресивний розвиток (від нижчого до вищого, від простого до складного) обов язково включає в себе елементи регресії вже хоча б в силу того, що вибір одного з напрямків розвитку залишає нереалізованими багато інших (за все треба платити, говорить життєва мудрість). Фаза дезорганізації і кризи, що завершується перебудовою, виникненням нової структури; сензитивний період швидкостей розвитку і реалізації нових можливостей; критичний період - зниження темпів розвитку, підвищення уразливості системи.

Так, перші дві стадії розвитку мислення - наочно - дієве мислення і образне мислення не зникають з появою понятійного, але зберігаються в якості особливих форм для вирішення завдань певного типу.

Поряд з тенденцією до якісної зміни і переходу на більш досконалі рівні функціонування будь - який розвиток здійснюється в єдності з тенденцією до стійкості, збереженню досягнутого і відтворення сформованих типів функціонування. Роль спадковості і середовища в психічному розвитку, положення про провідної діяльності, в ході якої відбувається становлення значущих для наступних періодів новоутворень, періодизації розвитку, моделі розвитку особистості та ряд інших тем кумулируют проблеми, пов язані з розумінням принципу розвитку.

Міжфункціональні системні новоутворення закріплюють становлення специфічних тільки для людини функціональних систем (мовного мислення, логічної пам яті, категоріального сприйняття, здатності ставити цілі і утворювати наміри і т. Складність узагальнень принципу розвитку в психології пов язана з тим, що розвиток виступає і як предмет вивчення, і як базова категорія, і як пояснювальний принцип. Психологія розвитку (і акмеології) виділена в окрему предметну дисципліну, що взаємодіє із загальною психологією, психогенетикой, психологією особистості. Узагальнення положень психологічних теорій, які демонструють реалізацію в них тих чи інших принципів, - закономірний і звичний шлях виділення внутрішніх опор частнонаучних методології в психологічних дослідженнях. Вони можуть зачіпати як істотні і доленосні для всієї психології або її напрямків проблеми - об єктивності методу, ставлення психології до марксизму, відношення психіки до мозку і т. У ньому показано природу і працю людей за порами року, то дає вчителеві можливість поєднувати вивчення статей із спостереженнями учнів, ширше використовувати в навчанні місцевий матеріал. Наприклад - можне пати завдання учням розглянути їх та сказати, що зображено на них, порівняти малюнки, знайти спільні ознаки та істотні відмінності скласти оповідання за малюнком з використанням своїх спостережень. Підручник - книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дісципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Підручник повинен забезпечити науковність змісту матеріалу, точність, простоту і доступність його викладу, чіткість формулювання визначень, правил, законів, ідей, точну й доступну мову тексту, правильний розподіл навчально матеріалу за розділами і параграфами.

Б) світоглядно - методологічні та виховні ідеї, зокрема моральні й естетичні ідеали, які можно сформувати конкретним навчальним матеріалом; більшість шкільних підручників складаються з текстів емпіричних (відображають факти, явища, події, містять вправи і правила) і теоретичних (містять теорії, методологічні знання). Проблемні - це здебільшого проблемний моголог, у якому для створення проблемних ситуацій висувають суперечності, розв язують проблему, аргументують логіку розвитку думки.

Окрім основних, підручник містить додаткові тексти, мета яких - розширити, поглибити знання учнів з важливих компонентів змісту навчального матеріалу (документи, історичні довідки та ін. Працюючи з підручником, учитель повинен доповнювати його матеріал додатковою інформацією, оскільки зміст підручника нерідко надто конспективний, і знання, почерпнуті учнями лише з нього, будуть обмеженими.

Освітню - функція підручника, що полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань стосовно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь та навичок. Виховну - функція підручника, яка полягає в його здатності впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра. Управлінську - функція підручника, яка полягає в програмуванні певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях. Основні функції підручника пов язані із системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності і послідовності, всебічності, зв язку з життям та ін. Логічний - принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який передбачає його розміщення у відповідності до сучасної логічної структури відповідної науки.

Психологічний - принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який передбачає виклад матеріалу з урахуванням пізнавальних можливостей учнів. Генетичний - принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, що передбачає його розміщення у такий послідовності, в якій він формувався історично. Комплексні - тексти підручника, які містять певні дози інформації, необхідної учням для розуміння проблеми, а сама проблема визначається логікою проблемного навчання. Апарат організації засвоєння - запитання і завдання, інструктивні матеріали (пам ятки, зразки розв язків задач, прикладів), таблиці, надписи - пояснення до ілюстрованого матеріалу.

Це - збірники вправ і задач, хрестоматії, словники, довідники, історичні і географічні карти, книги для позакласного читання, слайди кінофільми і магнітофонні записи.

Вимоги до структури підручника підручник повинен мати таблицю змісту з нумерацією сторінок, у якій чітко відображається рівномірний розподіл матеріалу, простежується наочно - логічний його розвиток. Вимоги до навчально - методичного апарату підручника підручник повинен виконувати функції управління пізнавальною діяльністю школярів, містити рекомендації до способу вивчення пропонованого матеріалу, сприяти розвитку творчої активності школярів та формуванню в них умінь самостійно застосовувати набуті знання на практиці. Для розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів у підручник слід включати завдання і вправи, що формують загальні теоретичні та практичні навики розумової й фізичної праці. При створенні підручників бажано передбачити застосування інформаційно - комунікаційних засобів у навчальному процесі, вивчення окремих розділів або в цілому предметів у школі із застосуванням комп ютерної техніки.

Зміст підручника має бути ілюстрований методично доцільними схемами, кресленнями та іншим графічним матеріалом, спрямованим на розкриття змісту основного матеріалу, доповнення і конкретизацію його. ілюстративний матеріал може мати самостійне інформативне навантаження, посилювати емоційний вплив підручника і таким чином сприяти підвищенню ефективності сприймання і засвоєння навчального матеріалу.

Художнє і технічне оформлення підручника повинно відповідати санітарно - гігієнічним вимогам до навчальних книг для загальноосвітніх навчальних закладів. У природознавстві, як і в багатьох інших науках, не можливо принести в клас предмет вивчення - природні і соціальні об єкти, процеси, але можливо, за допомогою комп ютера, показати дітям динамічні моделі (наприклад, циркуляцію повітряних мас на планеті, рух літосферних плит і багато чого іншого). інтерактивні засоби дозволяють керувати вчителю й учню потоком інформації, акцентуючи увагу на найбільш цікавих чи складних моментах досліджуваного матеріалу.

Звичайно, не можна стверджувати, що усе, що можливо побачити на моніторі краще, ніж у книзі, але, правильно використовуючи можливості електронної інформації, можна домогтися багато чого. Серед основних плюсів формування матеріалу на електронному носії можна відзначити різнорідність навчального матеріалу (текст, ілюстрації, аудіо і відеофрагменти, анімація), інтерактивність, миттєвий пошук. Текст електронного підручника супроводжується великою кількістю слайдів і відеофрагментів, що підсилюють емоційно - особистісне сприйняття учнем досліджуваного матеріалу, формування уявлення про територію. Структурно програма включає кілька компонентів (мультимедіа розділи з текстом аудіо - і відеофрагментами, практичними завданнями, тестами; словник; підтримку роботи з використанням інтернет), що дозволяє розвивати в дитини навички самостійної роботи з декількома джерелами інформації. Контрольно - практичний розділ створює умови для первинного закріплення отриманих на уроці знань і умінь, проведення практичних робіт, тематичного контролю і корекції знань. Форма організації навчального матеріалу у вигляді активних посилань на ресурси в інтернету спонукає до активної позиції дитини при вивченні будь - якої теми.

Особлива увага приділяється комп ютерній грамотності, оволодінню учнями такими способами діяльності як алгоритмізація, програмування і розв язування завдань за допомогою еом. Важливим завданням у нових програмах є перерозподіл навчального матеріалу між класами у зв язку з реформуванням середньої загальноосвітньої школи, її переходом до 12 - річного циклу навчання. Водночас автори сучасних підручників і посібників не завжди враховують основні вимоги до організації засвоєння їх змісту, ігнорують положення теорії і методики навчання, висвітлюють в диспропорції теоретичні, емпіричні і практичні компоненти змісту, розкривають його в одній стандартній логіці. Такі підручники і посібники не допомагають, а заважають учителю використовувати розроблені дидактикою і методикою різні типи уроків, не забезпечують в достатній ступені розвиток таких психічних процесів як усвідомлення матеріалу, осмислення зв язків між його елементами, формування вмінь застосовувати знання в стандартних і змінених умовах. Доцільність навчальних програм, приведення їх у відповідність до вимог ринків праці, потреб суспільства і індивіда, відповідна підготовка вчителів вважаються другорядним завданням, порівняно з розподілом ресурсів між існуючими закладами і установами.

Сьогодні в україні немає ринку освіти, якщо його розуміти як забезпечення вибору, а існує уніфікована, регульована державою, освіта різних форм власності на заклади освіти.

Яким чином перейти від стандартів освіти, притаманних індустріальному суспільству, тобто стандартів на уніфіковані системи знань, до стандартів технологічного суспільства, тобто стандартів на процедури та формати отримання освіти.

Сприймання та уявлення забезпечують чуттєве пізнання предметів і явищ, але не дозволяють проникнути в їх сутність, розкрити внутрішні зв’язки і взаємозалежності між ними, а також закономірності об’єктивної реальності. Щоб зрозуміти сутність понять як форми знань, особливості їх засвоєння школярами і значимість для організації усього процесу навчання, розглянемо їхню об’єктивну характеристику.

В цьому розкривається сутність речей, істотні ознаки, властивості предметів і явищ, внутрішні зв’язки і відношення між ними та їхні внутрішні протиріччя. Однак поняття відображає не просто загальні ознаки, тобто їх властивості, сторони та зв’язки, а істотні ознаки, які складають сутність окремих об’єктів або їх груп. Адже реальна дійсність завжди є онтологічною основою всіх понять і навіть з високим рівнем абстракції, у яких зв’язок з нею складний і опосередкований. Обсяг характеризує кількість предметів і явищ, які відображаються поняттям, а зміст – сукупність істотних ознак, взаємозв’язки між якими утворюють структуру поняття. Тому всі поняття повинні бути не формально засвоєними (запам’ятовування термінів, визначень), а осмисленими у процесі активної пізнавальної діяльності. Адже поняття, судження, умовиводи – це результати мислительної діяльності, що складається з операцій аналізу і синтезу, порівняння і протиставлення, абстрагування і узагальнення, якими цілеспрямовано повинні оволодіти учні. Для кожної з форм характерна певна організуюча й навчальна діяльність учителя, тривалість і метод проведення, особлива організація навчальної роботи школярів. Екскурсії також можуть проводитися в процесі досліджуваної теми для уточнення знань школярів про предмети природи, процеси і явища і їхньому взаємозв язку.

Сприймання краси природи, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії, її доцільності, на якій зосереджується їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого, у відносно невимушених обставинах школярі вчаться спілкуватись між собою під час виконання спільних завдань, поводитися один із одним та з навколишнім світом. Виробничі екскурсії мають на меті вивчення промислових і різних сільськогосподарських підприємств, заводів, фабрик, колгоспів, радгоспів та інших об єктів. За обсягом навчальні екскурсії можна поділити на однотомні, багатотемні (споріднені теми з одного предмета) й комплексні, інтегральні (багатотемні з різних предметів). Уявлення – це чуттєво - наочний, узагальнений образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв’язки раніше сприйнятого об’єкта чи групи об’єктів. Кожне уявлення має зміст, тобто ті зовнішні ознаки, властивості і зв’язки чуттєво - наочного образу, які були сприйняті різними органами чуття і які створюють цей образ. Екологічній, пізнавальній, моральній, діяльнісно - вольовій, емоційній, естетичній, комунікативній; вихованню патріотизму; створенню теоретичної бази для інтелектуального розвитку молодших школярів. У процесі навчання в учнів початкової школи формуються уявлення та поняття про цілісність світу; природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльності людини, її належність до природи і суспільства; засвоюються емпіричні та узагальнені уявлення і поняття, які відображають основні властивості і закономірності реального світу, розширюють і впорядковують соціальний та пізнавальний досвід. Ягодовський, українець за походженням, який багато років очолював глухівський вчительський інститут і створив при ньому школу нового типу та дослідну школу.

“… ми залишаємо для цих маленьких дітей лише слова про природу, тобто часто одну словесну форму, яка не має змісту, або наповнена змістом, який зовсім не відповідає дійсності”. Сучасні програми природничо - наукової освіти, педтехнології, засоби навчання повинні надати змогу початковій школі сформувати обізнану людину майбутнього. Великого значення набуває процес засвоєння практичних навичок роботи на уроках, вдома, в кутку живої природи, на пришкільній ділянці, з догляду за рослинами та тваринами.

Наприклад, при вивченні пристрою й роботи термометра в учнів формуються вміння визначати різну температуру води, фіксувати результати роботи в щоденнику спостережень. Учні читають записи з щоденника спостережень, і це дозволяє відпрацьовувати вміння визначати температуру плюс й мінус, пояснювати, що виходить, наприклад, 10 градусів тепла й 10 градусів морозу й т. На екскурсіях і практичних заняттях школярі вчаться орієнтуватися на місцевості, читати карту, наносити на неї природні об єкти, самостійно виготовляти нескладні посібники.

У єдності з навчанням здійснюється всебічне виховання; воно містить у собі формування у школярів наукового світогляду; науково - атеїстичне, патріотичне й інтернаціональне, екологічне й моральне, санітарно - гігієнічне, фізичне й трудове виховання. Прищепити школярам навички культури праці й любові неї та продуктів людської праці, познайомити з різними професіями й на цій основі проводити профорієнтаційну роботу.

Повідомляючи дітям елементарні відомості про неживу й живу природу, про працю людей, учитель показує, як взаємозалежні об єкти природи, який вплив на природу робить трудова діяльність людини.

Етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь - якій послідовності, що робить урок гнучким і забезпечує можливість для досягнення різних навчально - виховних завдань. Наприклад, комбінований урок, в якому поєднується перевірка раніше засвоєного матеріалу і оволодіння новими знаннями (дві дидактичні цілі), може мати таку структуру.

Для кожної з форм характерна певна організуюча й навчальна діяльність учителя, тривалість і метод проведення, особлива організація індивідуальної, групової або колективної навчальної роботи школярів.