англійська буржуазна революція причини хід наслідки
Королева єлизавета вела цілеспрямовану політику підтримки землеробства, заборонила заміну орних ґрунтів на пасовища, до чого прагнули сільські землевласники.
Англія у боротьбі з нідерландами, францією здобула значні території у північній америці, перетворивши їх у сировинний придаток та ринок збуту своїх товарів. З метою створення великих пасовищ для овець і використовуючи право власності на землю, великі землевласники виганяли селян із своїх наділів, перетворювали їх на орендарів - фермерів. В англії сформувався клас нових власників - дворян - джентрі, підприємців, купців - торговельників, заможних фермерів, які володіли значними капіталами, але з ряду причин були позбавлені політичної влади.
Почав зростати обсяг багатогалузевого мануфактурного виробництва, яке стало панівним у промисловості англії, третина промислового населення була зайнята у сукновиробництві. ), згідно з яким зовнішньоторгові операції країни могли здійснюватися лише англійськими кораблями, або кораблями тієї країни, звідки імпортувався товар. Англія обігнала за масштабами колоніальної і торгової експансії нідерланди, відвоювала у франції її найважливіші володіння, захопила індію і перетворилася на світову колоніальну імперію. Його суть полягала в повному звільненні від мита майже всіх товарів, що завозилися в англію, і була розрахована на взаємне сприяння, тобто зустрічну відміну чи значне скорочення мита на ввіз англійських товарів в інші країни.
В 1628 році парламент приймає петицію про права, основою якої є ідея конституційної монархії, ніяких податків без парламенту, ніяких арештів, відміна всіх надзвичайних судів. В 1640 році король скликує новий парламент, що вирішити питання про війну з шотландією (він намагався нав язати шотландії богослужіння по англійському взірцю). Нова сесія парламенту скликана восени 1640 року, стає довгою, так як парламент в умовах кризисної ситуації стає керівником широкого антифеодального руху.
Це державний устрій (від слова захищати) одержав своє відтворення в конституції, яка відома під назвою оруддя управління - 1653, по якій признавались законодавча влада парламенту, зосереджена в одній палаті парламенту.
По суті влада знову зосередилась в руках однієї особи не дивлячись на прийняту конституцію і революційні перетворення так як і законодавча влада також належала йому.
В 1658 році кромвель помер, а в 1660 році здійснилась реставрація династії стюартів, при підтримці частини військових і буржуазії до влади син страченого - карл, який урочисто підтвердив велику хартію 1215 року, петицію про права, податкові права парламенту, обіцяв правити в згоді з парламентом, не переслідувати діячів революції. Виникнення цих двох партій поклало початок буржуазної двухпартійної системи, яка є основою політичного устрою сьогоднішньої англії - консерватори - (торі), ліберали - (вігі). В 1679 році вігі перемагають на парламентських виборах і добиваються закону, за допомогою якого противники урядової політики були захищені від репресій. Згідно цього закону арештованим надавались права і можливості заявляти клопотання про хід слідства, особистого характеру, умови звільнення арештованого. В 1688 році через три роки після того, як місце на престолі зайняв яків іі торі і вігі об єднавшись здійснили так звану славну революцію, в результаті якої яків іі був зміщений з престолу і вік з країни.
Кандидатура вільгельма була приємлема по причині, що він був протестантом, політичним діячем, вихованим в дусі конституційного правління, був близький інтересам і землевласників, і промисловості, і тому, що він був з королівської родини (чоловік марії дочки якова). В 1689 році пройшла коронація вільгельма і в цьому ж році був підписаний акт, який став юридичною основою англійської конституційної монархії біль про права. Всякий закон виходить від парламенту; узаконюється свобода дебатів в парламенті, свобода петицій, гарантується часте скликання парламенту; парламент визначає склад і чисельність армії і кожний рік виділяє для цього кошти.
Він полягав в тому, що земельному дворянству були залишені всі основні місця в державному апараті і дворяни землевласники в своїй політиці будуть керуватися не тільки власними інтересами, але і інтересами буржуазії. Згідно цього акту всі рішення, які приймались, повинні підписуватись не тільки королем, але міністром, в віданні якого знаходилась справа, по якій виносилось рішення, право вето за королем з того часто зберігалось формально, практичного воно не знайшло з того часу відтворення, цим актом закріплювався принцип незмінності суддів - зміщення судді могло бути не інакше як по рішенню обидвох палат (до цього часу судді були на посаді, бо було угодно його величності королю). В англії на той час було відсутнє цивільне право як галузь права, закони якої видавались королем, а потім парламентом, стосувались окремих галузей цивільного права. Реформа 1867 року була спрямована на те, щоб у парламент пройшло якомога більше депутатів з робітничого класу, який на той час уже оформився як клас пролетаріату.
Однак в контексті вивчення всесвітньої історії держави та права початком нового часу доцільніше вважати перші буржуазні революції (англія – хvіі ст франція – кінець хvііі ст. Що стосується новітнього часу, то для цього періоду історії характерним є подальший розвиток та зміцнення демократичних принципів, їх поширення на теренах африки, центральної та південної америки, азії. Це проявлялося в ліквідації панщини, зменшенню ролі феодальної ренти, передача панської землі в оренду селянам, скасування кріпацтва та перетворення кріпаків у копігольдерів. Виступали за знищення монархії, встановлення республіки на основі загального виборчого права, знищення палати лордів та станових привілеїв, відстоювали збереження приватної власності, вимагали проведення земельної та церковної реформ. Природними й невід’ємними правами людини левелери вважали свободу особи, совісті, друку, власності, торгівельної та промислової діяльності, рівність усіх перед законом та судом. Свобода торгівельно - промислової діяльності; заборона стягувати податки без дозволу парламенту; забезпечення приватної власності на землю та рухоме майно; відповідальність уряду перед парламентом; завершення кальвіністської реформації церкви; боротьба з папізмом та ін. Перемогу буржуазної власності над феодальною, нації над провінціалізмом, конкуренції над цеховим устроєм, дроблення власності над майоратом, панування власника землі над підкоренням власника землі, просвітництва над марновірством. Здавна пов язане з ринком, англійське село стало місцем і для розвитку нової капіталістичної промисловості, і для нового капіталістичного землеробства. Для лендлорда було економічно вигідніше мати справу з позбавленим будь - яких прав на землю орендарем, ніж із традиційним держателем - селянином, який сплачував низьку ренту, котру не можна було підвищити до передачі держання спадкоємцю, не порушивши стародавнього звичаю. і все ж таки основними класами в англійському передреволюційному селі залишалися традиційні держателі - селяни — копігольдери, — з одного боку, і феодальні землевласники — лендлорди, — з іншого. Земельні володіння фригольдерів вже наближалися за своїм характером до буржуазної власності, у той час як копігольдери були держателями землі на феодальному звичаєвому праві, що відкривало багато лазівок для вимагань з боку лендлордів. Якщо великі фригольдери були близькі до сільських джентльменів - дворян, то дрібні фригольдери були солідарні з копі - гольдерами і боролися за ліквідацію прав лордів на селянську землю. Крім фригольдерів і копігольдерів, в англійському селі було багато безземельного люду, коттерів, які мали свої хати (котеджі) і не мали землі, експлуатувалися як батраки і мануфактурні робітники.
Отже, говорячи про соціальний склад англійського суспільства, треба зазначити, що воно, як і сучасне йому французьке суспільство, поділялося на три стани.
Молодші сини пера (тобто титулованого лорда), отримавши лише звання лицаря, переходили до складу нижчого дворянства (джентрі — джентльмени), ставали дворянами - підприємцями, близькими до буржуа. Таким чином, англійській буржуазії протистояв не весь дворянський стан у цілому, а лише частина його, у той час як інша, більш численна, була її союзницею. Вони були тісно пов язані з короною і феодальною аристократією, з короною — як відкупники й фінансисти, власники королівських монополій і патентів, з аристократією — як кредитори.
Парафіяльні священики здійснювали суворий нагляд за кожним кроком віруючого, єпископські суди і насамперед верховне церковне судилище — висока комісія — жорстоко розправлялися з людьми у разі найменшої підозри у відхиленні від офіційних догматів державної церкви.
Це очищення залежить від того, як покійний за життя викупив свої гріхи і як піклуються про небіжчика його живі близькі — чи творять вони молитви, чи роблять внески на користь церкви.
Шостим культом є, наприклад, таїнство хрещення, яке здійснюється шляхом обливання водою або зануренням у воду (у православних — тільки зануренням у воду). Сьомим культом є таїнство миропомазання, так звана конфірмація, яка здійснюється, коли дитині виповнюється 7—8 років (у православних — невдовзі після народження). Пуритани вимагали винесення з церкви будь - яких прикрас, образів, вівтаря, покровів і кольорових стекол; вони були проти органної музики; замість молитов по богослужбових книгах вони вимагали запровадження вільної усної проповіді; у співі гімнів повинні були брати участь усі присутні на богослужінні. Але в тому й полягає одна з особливостей англійської революції, що ідеологічна підготовка її велася не у формі раціонального викладу політичних і морально - філософських вчень, а у формі протиставлення однієї релігійної доктрини іншій, одних церковних обрядів іншим, нових організаційних принципів побудови церкви старим. Найбільш помірні з пуритан, так звані пресвітеріани, висували вимогу очищення англіканської церкви від пережитків католицизму, але не поривали з нею організаційно. інтереси її правого крила (багатого купецтва і банкірів лондона, частини обуржуазненого дворянства, яка примкнула до них) представляла релігійно - політична партія пресвітеріан. Однак права корони не стають при цьому безумовними, навпаки, корона із самого початку обмежена договором, укладеним між народом і королем як носієм верховної влади.
Про мобілізуючу роль пуританської публіцистики в передреволюційні і революційні роки писав згодом індепендентський письменник і політичний діяч джон мільтон. Супротивники революції, поєднуючи віру в непорушність феодальних порядків з відданістю королівському абсолютизму і клерикальними переконаннями, не дуже піклувалися про новизну і вагомість тієї аргументації, яку вони пускали в хід в ідеологічній боротьбі. Тому (і ржава з являється зовсім не в результаті суспільного договору, що укладається вільними і рівними людьми, який ними ж за певних умов може бути розірваний. Ділові кола не задовольняла зовнішня політика перших стюартів, їхнє прагнення спиратися у своїй боротьбі з парламентом на католицьких монархів континентальної європи.
Усе наполегливіше стали вимагати припинення сваволі королівської влади, що діставало вияв у стягненні з населення податків, не затверджених парламентом, у довільній зміні суддів і призначенні на судові посади прихильників короля, у створенні великої кількості монополій, які ущемляли свободу торгівлі. Неприховане невдоволення всього населення країни викликала діяльність зіркової палати і високоі комісії, які запроваджували в англії методами терору і по - засудової розправи абсолютизм і державну релігію. Документом, що найбільше свідчив про прагнення буржуазії і нового дворянства обмежити королівську владу, є петиція про право, подана на підпис карлу і у 1628 р. 1) покарати головних радників короля — натхненників політики сваволі і насильства; 2) унеможлинити повторення подібної політики в майбутньому; 3) довести до кінця реформування церкви відповідно до вимог пуритан. Поки мова йшла про досягнення перших двох цілей, у парламенті панувала повна єдність, і ліквідація кількох установ феодально - абсолютистського режиму була проведена з разючою швидкістю і рішучістю. До цього переліку входили скарги на втручання корони в справи промисловості і торгівлі, довільне оподаткування, невдалі війни карла і з іспанією і францією, безкарність католиків і єзуїтів та переслідування пуритан. Парламент вимагав права контролю за діяльністю міністрів короля, виражаючи в такий спосіб основний принцип буржуазного парламентаризму, що склався остаточно в англії лише у xviii ст. 1) з 1642 до літа 1644 р коли військова ініціатива була в основному в руках короля, а парламент займав переважно оборонну позицію; 2) з літа 1644 по 1646 р. ), коли вона ще розвивалася по висхідній лінії, владу захопили й утримували велика торгово - фінансова буржуазія і верхівка джентрі, які прагнули до встановлення конституційної монархії. (пік революції) політичне панування перейшло до рук середніх дворянсько - буржуазних прошарків, які, спираючись на революційну армію, скасували монархію й утримували владу аж до повернення на трон у 1660 р. У ній карл ii дарував прощення всім особам, які брали участь у боротьбі з королем, якщо ті протягом 40 днів із дня опублікування цього акта дадуть обіцянку бути лояльними підданими.
У союзі, укладеному буржуазією з феодальним дворянством, провідну роль відігравала земельна аристократія, яка наполегливо вимагала повернення до порядків часів абсолютизму.
«ранком цього дня, — писав один з очевидців, — трупи кромвеля, айртона і бредшоу були на санках привезені до тай - берна, потім вийняті з трун, огорнені в савани і повішені за шиї і так висіли до заходу сонця. Згодом політика карла ii почала наражатися на дедалі більшу протидію в самому панівному класі, де відбувалося розмежування з питання ставлення до монархії, на боці якої було се - редньомаєткове дворянство (сквайри), яке було позбавлене частини своїх земель у період революції і тепер намагалося повер - нути їх за допомогою корони.
Аналіз закону свідчить, що немає підстав оголошувати його наріжним каменем англійського конституційного законодавства і вважати, що він забезпечив реальну недоторканність особи.
Англійські ділові кола не влаштовувала зовнішня політика перших стюартів, їхнє прагнення спиратись у своїй боротьбі з парламентом на католицьких монархів континентальної європи.
Безпосереднім поштовхом до початку англійської буржуазної революції стало шотландське повстання 1637 - 1638 рр яке спалахнуло в результаті спроби англійського абсолютизму посилити контроль над шотландією, яка зберігала повну автономію. Крім того парламент зажадав покарати найбільш ненависних королівських чиновників, знищити надзвичайні суди і припинити зловживання, вчинені королем і його урядом за роки без парламентського правління. Довгий парламент відіграв значну роль у революції і став, власне, органом буржуазії і її спільника – нового дворянства в їх боротьбі з абсолютиським ладом. Особливо це було видно із змісту тієї боротьби навколо обговорення так званої великої ремонстрації, яка була прийнята незначною більшістю в листопаді 1641р. По парламентському біллю замість традиційної міліції(ополчення графств) створювалась постійна армія з єдиним командуванням, суворим дисциплінарним статутом. Особливістю буржуазної революції в англії було те, що буржуазія в союзі з новим дворянством(джентрі) боролася проти монархії, старої феодальної знаті і панівної церкви.
Після декількох військових поразок королівської армії карл і втік до своїх союзників шотландців, але ті за значний грошовий викуп видали його парламенту.
Перемога в першій громадянській війні і поразка монархії стимулювали обособлення різних ідейних і політичних течій в колах парламентських прихильників. Вони були прихильниками енергійного ведення війни, більш радикальної церковної реформи, а також деяких політичних і соціальних реформ, що забезпечували їм спочатку підтримку з боку не лише дрібної буржуазії, заможного і середнього селянства, але, навіть, частини сільської і міської бідноти.
Армія кромвеля придушила виступи, вступила в лондон і підтримала організований радою офіцерів розгон монархічно налаштованих членів парламенту(близько 140). Англія була проголошена республікою, яка повинна управлятися вищою владою нації, представниками народу, в парламенті при цьому не повинно бути ні короля, ні лордів”. ) палата общин проголосила(1) визнання народного суверенітету як основи всякої влади, (2) представницьку і виборчу від общин організацію вищої влади, (3) законодавчі необмежені повноваження представників общин. Парламент зосередив у себе практично всю повноту державної влади, включаючи організацію урядової влади, адміністрацію, керівництво армією і вищий судовий контроль. Законодавча влада вільної держави англії, шотландії і ірландії” зосереджувалась в подвійному інституті – парламенті і заново заснованому лорді – протекторі. Громадське невдоволення режимом індепендентів і безвладною республікою одночасно стало настільки значним, що питання про відновлення монархії і історичної конституції в країні стало предметом практичної політики.
Парламентський конвент (в склад якого ввійшли і лорди) прийняв рішення про відновлення монархії, запрошення карла іі і про пожалування йому прибутків замість конфіскованих в революцію володінь. Корона гарантувала повне і загальне прощення всім хто на протязі 40 днів визнає новий порядок(якщо тільки не буде особливих рішень парламенту), свободу совісті в країні, а також те що спори з приводу конфіскованого в революцію майна будуть вирішуватись не інакша як із згоди парламенту.
Юридично декларація поклала початок конституції нової монархії, в якій корона вже не була головною частиною парламенту, а визнавала його верховенство і право на політичні прерогативи.
Коментарі
Дописати коментар